«Темні віки. Руйнація християнством класичного світу» () — книжка Кетрін Ніксі 2017 року. У книжці Ніксі стверджує, що ранні християни навмисно знищували класичні грецьку та римську культури та сприяли втраті класичних знань. Книжка стала міжнародним бестселером, була перекладена 12 мовами та увійшла до списку визначних книжок 2018 року за версією New York Times. New York Times назвала її «книжкою, мов болт із балісти». Книжка отримала позитивні відгуки від таких науковців, як-от Пітер Франкопан, професор світової історії в Оксфордському університеті, та інших, які високо оцінили її стиль та оригінальність. Однак вона отримала критику з боку деяких дослідників пізньої античності та Середньовіччя, як-от Аверіла Камерона, який звинуватив її у спрощеному, полемічному наративі та перебільшенні ступеня, до якого ранні християни придушували аспекти давніших грецьких та римських культур.

Зміст Висловивши думку, що традиційні історичні наративи схильні зображувати дохристиянський Рим у несприятливому світлі (холодному та нігілістичному), Ніксі переходить до опису того, що вона вважає нападом християн на класичну спадщину в період пізньої античності, який загалом охоплює Пізню Римську імперію та раннє Середньовіччя. Описуваний нею наступ мав як фізичний, так і культурний характер: читач проходить шлях від убивства Гіпатії у 415 році й руйнування язичницьких статуй до закриття храмів та знищення книжок.

На думку Ніксі, ці епізоди жорстокого релігійного запалу пояснюються широко поширеною вірою в те, що язичницькі релігії насправді прихистили демонів, а також потужною риторикою, яку християнські лідери використовували проти ворогів ранньої церкви. У цьому сенсі вона вважає, що основи пізніших релігійних переслідувань були закладені саме в той час.

Прийняття

Серед широкої громадськості Книжку «Темні віки» було обрано однією з «Визначних книжок» за версією газети «The New York Times» за 2018 рік, а також вона ввійшла до списків «книжок року» за версією видань «The Telegraph», «The Spectator», «The Observer» та «BBC History».

Книжка отримала широке визнання у ЗМІ, зокрема в New York Times, The Spectator та The Times. Ентоні Кліффорд Ґрейлін назвав її своєю улюбленою книжкою за останні 12 місяців.

Серед науковців Емілі Вілсон, професорка класичних студій Пенсильванського університету, дала книжці позитивний відгук, назвавши її «кумедним, живим, читабельним путівником» темним боком раннього християнства. Пітер Франкопен, професор світової історії Оксфордського університету та директор Оксфордського центру візантійських досліджень, назвав текст «сміливим, блискучим і провокативним», таким, що кидає виклик усталеним уявленням про раннє християнство.

Професор Тім Вітмарш з Кембриджського університету сказав: "Прагнучи викрити помилки й моральне розтління ранньохристиянського світу, Ніксі подекуди майже приховує варварські риси самих дохристиянських римлян, — однак водночас це «майстерно написана й енергійна полеміка проти стійкого популярного міфу, який змальовує християнізацію Риму як тріумф м'якшої та гуманнішої політики»Whitmarsh, Tim (December 28, 2017). «The Darkening Age: The Christian Destruction of the Classical World by Catherine Nixey». The Guardian. Retrieved May 30, 2019.. Професор стародавньої історії Оксфордського університету Пітер Тонеманн каже, що Ніксі робить широкі узагальнення на основі обмежених доказів, і що спалення книг християнами зазвичай не було спрямоване на класичну літературу. Середньовічний історик з Університету Ексетера Леві Роуч назвав це «корисним нагадуванням про темну сторону піднесення християнства», але стверджував, що книжка підтримує застаріле бачення європейського Середньовіччя як інтелектуального занепаду. Річард Тада, доктор філософії з історії Стародавньої Греції та Візантії зУніверситету Вашингтону, стверджує, що Ніксі заглиблювалася «в області, де вона явно не на своєму місці», і критикує книжку за те, що вона містить «вибіркові» інциденти без розгляду доказів протилежного.

Реакція християнських та єврейських інституцій та публікацій також була менш позитивною, з критикою щодо вибору джерел, обмеженості представлених доказів та того, що вони вважають схильністю авторки робити широкі висновки з окремих випадків. Філіп Дженкінс з The Christian Century каже: «Ця історія може звучати дуже схоже на знайомий стереотип про християнських ченців, які підтримують полум'я стародавньої цивілізації, наратив, який Ніксі неодноразово висміює як егоїстичну християнську байку. Вона б не зробила цього, якби мала якесь уявлення про тисячоліття після п'ятого століття. Деякі стереотипи ґрунтуються на історії. Інші, як-от ті, на які спирається Ніксі, ні». Аверіл Кемерон з The Tablet та Йоганнес ван Оорт з Reformatorisch Dagblad є прикладами такого погляду.

Визнання Книжка здобула другу премію на церемонії вручення премії Джервуда Королівського літературного товариства 2015 року за публіцистику та книжкову премію Морріса Д. Форкоша за найкращу гуманістичну книжку 2018 року.

Див. також Переслідування язичників у пізній Римській імперії

Переклади українською

Примітки