Вулиця Грюнвальдська — вулиця в Івано-Франківську, що веде з центру, від вул. Василіянок до залізничного вокзалу. Знаходиться на сході центральної частини міста.
Історія
17 червня 1908 — прийнято рішення радою міста про створення вулиці. Вулиця пролягла через землі родин Ляхавців і Ляйбляхів. Вона на 100 м скоротила шлях від міста до вокзалу порівняно із наявною на той час вулицею Романовського
Вулиця названа Грюнвальдською 16 червня 1910 році на честь 500-річчя перемоги у битві 1410 р. об'єднаної польсько-литовсько-української армії над хрестоносцями під Грюнвальдом.
Під час німецької окупації (1941–1944) її було перейменовано на Губернаторську. Більше вулиця своєї назви не змінювала і увесь час іменувалася Грюнвальдською.
Будівлі
№ 3. (1895, архітектор С. Кшижановський) Свято-Тройцький кафедральний собор УПЦ КП. Колишній єзуїтський костел. За радянської влади, тут, як і в буд. № 5 знаходився державний архів.
№ 5. (зведений разом із єзуїтським костелом (буд. № 3)) Духовна семінарія УПЦ КП. Колишній єзуїтський монастир.
№ 6. (1900-ті) Редакція газети «Західний кур'єр». Одноповерховий особняк (однаковий із буд. № 8.) Обидва належали родині Ляйбляхів, на землях яких була прокладена вулиця.
№ 7., Пам'ятка архітектури (1907) Готель «Аускопрут» («Роксолана»). Як і буд. № 9, колись житлові будівлі (до 1939 р.), пізніше тут знаходилися корпуси гуртожитку обкому партії.
№ 8. (1900-ті) Державна виконавча служба управління юстиції. Обласний штаб Народно-демократичної партії.
№ 9. Пам'ятка архітектури (1912) Готель «Аускопрут».
№ 11. (1914) Чотириповерхова кам'яниця, одна із найбільших та найкрасивіших довоєнних будівель міста. Колишній будинок залізничної дирекції. Тут, в 1919 р. знаходилися міністерства Державного Секретаріату ЗУНР. За радянських часів містився обком партії, перед будинком були висаджені ялинки, між якими стояли пам'ятники Леніну і СталінуІвано-Франківськ. Прогулянка перша. (за 27 серпня 2009 року) на ЖЖ «І ти, Брут?». Нотатки здивованого журналіста , демонтовані з початком демократизації суспільного життя як знаки уславлення ворогів українського народу. Тепер, із 1994 р., це Дім правосуддя. Тут розташовані суди різних рівнів та численні юридичні установи: Івано-Франківське обласне управління юстиції, міська асоціація адвокатів, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області. На аттику міститься напис: «SINE IRA ET STUDIO» (). Просторе подвір'я на північно-східній стороні має високу огорожу. Будинок знаходиться на перехресті вулиць Ґрюнвальдської, Льва Толстого, і Дмитра Донцова.
№ 15. (~1896) Чотириповерхова кам'яниця із мансардами. Колишнє польське військове управління. Після Першої світової війни став елітним житловим будинком. В Другу світову тут розміщувався полк зв'язку. Тепер на першому поверсі розташований архівний відділ міськвиконкому, а решта будинку займають житлові приміщення. На задньому подвір'ї будівлі дворик був огорожений високою огорожею з воротами, а ще колись тут була ще одна маленька будівля для сторожа і складів. Навпроти будинку через Ґрюнвальдську знаходиться парк, а на південно-західній стороні - невеличкий сквер.
№ 19. (1927) Будинок культури залізничників. Колишня профспілка залізничників.
Галерея
Див. також Вулиця Толстого (Івано-Франківськ) Вулиці Івано-Франківська
Примітки
Література та посилання Головатий М. 200 вулиць Івано-Франківська. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. — С. 114–117 Вулиця Грюнвальдська на news.if.ua «Свято Грюнвальдської вулиці» на zk.at.ua "Місто, в якому ми живемо " на dif.if.ua Вулиці Грюнвальдська та Толстого на stanislaw.in.ua