Віртуа́льний колекти́в () — це географічно-розподілена група співробітників, що працюють над одним проектом або в одній компанії. Поява віртуальних колективів стало можливим завдяки розвитку інтернет-технологій для комунікацій і спільної роботи. Першими і найвідомішими проектами, що використовують віртуальні колективи, стали проекти розробки програмного забезпечення з відкритим кодом.
Переваги віртуальних колективів економія на оренді офісних приміщень; економія на обладнанні та іншої офісної інфраструктурі; можливість оптимізації числа співробітників, формально працюють в компанії; більш широкий вибір виконавців, не залежно від їх географічного положення; економія часу на поїздки в офіс; більше зручний режим роботи для віддалених працівників.
Проблеми віртуальних колективів відсутність довіри між учасниками віртуального колективу; недолік самоорганізації віддалених працівників; неможливість контролю реальних трудовитрат на виконання завдань; брак мотивації і командного духу; невміння співробітників користуватися інструментами для спілкування та спільної роботи через інтернет.
Інструментарій віртуальних колективів онлайн-системи управління завданнями і проектами; онлайн-файлосховища, Вікі; засоби зв'язку: месенджери, по для проведення теле- або відеоконференцій; електронна пошта; системи для проведення вебконференцій.
Основні сфери, використовують віртуальні колективи розробка програмного забезпечення; розробка сайтів, вебдодатків; інтернет-маркетинг; розробка будь-яких нових продуктів; організація заходів; засоби масової інформації; дистрибуторські організації; страхові компанії.
Див. також Віртуальне підприємство Віртуальний університет Хмарні обчислення
Джерела Стрельбіцька Л. Інтернет як полігон розвитку природної мови // Вісн. Нац. ун-ту «Львівська політехніка». — 2005. — № 538: Проблеми української термінології. — С. 33-38. Сулер Дж. Люди превращаются в Электроников. Основные психологические характеристики виртуального пространства. Чемеркін С. Г. Мова інтернет-комунікації // Українська мова: Енциклопедія. Вид. 3-тє. — К.: Українська енциклопедія, 2007. — С. 365—366. Чемеркін С. Українська мова в Інтернеті (визначальні ознаки) // Збірник наук. праць Науково-дослідного інституту українознавства. — К., 2007. — Т. XVII. — С. 273—280. Шабшин И. И. Психологія віртуального колективу