Льобковіц Вільгельм, Лобковець Вільгельм (, , ; 3 лютогоЛобковиц Вильгельм Вильгельмович + 05.02.1938: Расстрелянное поколение 1893 — 5 лютого 1938) — з 1919 року в РСЧА та з 1919 р. отаман (майор) УГА та ЧУГА, комбриг РСЧА СРСР від 1936 р. Мав прізвисько «хитрий генштабіст» (хитрий службовець Генерального Штабу Армії)Биография: Вильгельм Вильгельмович Лобковиц .

Життєпис

Військова кар'єра

Національна приналежність Вільгельм Льобковіц народився у 1893 році у місті Фрідеко округу Фрідек-Сілезія (тепер Фрідек-Містек в Північній Моравії)Бутовский полигон 1937—1938. Книга жертв политических репрессий. Кн.2. Москва, 1998. С.202. Австро-угорської імперії.Євген Топінка у своїй статті «Чехи у військових формуваннях Українських січових стрільців та Українській Галицькій армії», зазначає, що різні джерела розходяться в питанні про національну приналежність отамана Вільгельма Льобковіца. Одні вважають його німцемЯкимович Б. Розширений іменний покажчик // Крип'якевич І., Гнатевич Б., Стефанів З. та ін. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.). Львів, 1992. С.620., другі — чехом.

На користь його чеського походження Є. Топінка наводить такі аргументи:

місце народження; знання В. Льобковіцем чеської мови; наявність В. Льобковіца в списку офіцерів-чехів колишньої австро-угорської арміїЦДІА України у Львові. Ф.780. Оп.4. Спр.267. Арк.41.; приналежність Льобковіців до старовинного чеського шляхетського родуČeskoslovenský biografický slovník. Praha, 1992. S.411-412; Wurzcbach Constant. Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Т.15. Wien, 1866. S.307-349., один із представників якого, Льобковіц Лонгін, був губернатором Галичини (1832—1836)Wielka encyklopedia powszechna. T.6. Warszawa, 1965. S.575..

У 1908 р. завершив навчання у гімназії. У 1914 р. — закінчив Технічний інститут. У 1914 р. мав навчання у військовій академії: Академію піхоти й кавалерії в Вітер-Нейштаті у Німеччиністр. 424, «ГРУ: дела и люди»; Лурье В. М., Кочик В. Я., серия «Россия в лицах», изд. дом «Нева» и «Олма-Пресс», г. СПБ и г. Москва, 2002 г. — ISBN 5-7654-1499-0, ISBN 5-224-03528-7 . У 1918 р. мав вишкіл у Військових курсів у Белграді. Брав участь у 1914—1918 роках у Першій світовій війні, тоді ж став начальником оперативної частини армійської групи штабу 18-го австрійського корпусу, отримав звання майора Генштабу Австро-Угорської імперії. Кавалер багатьох бойових нагород. Володів чеською, німецькою, англійською, українською, польською та французькою мовамиУкраїнська Галицька Армія: матеріали до історії. Т.2. Вінніпеґ, 1960. С.156.. Характеризувався як «здібний ген-штабіст»Шанковський Лев. Українська Галицька Армія. Воєнно-історична студія. Видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк. Вінніпеґ, 1974. С.82..

В галицьких арміях У 1918—1921 роках — учасник Громадянської війни на Західному та Південному фронті. З 1919 р. завербований в РСЧА СРСР. За свідченням його доньки з м. Рязань Кароліни Вільгельмовни Лобковиць — він в Росії перебував і в 1917 р. для наведення контактів з більшовиками, де й одружився (мав трьох дітей — Кароліну, Іоанну та Гюнтера)Radio Praha: Русская пенсионерка из Рязани принадлежит к аристократическому роду Лобковиц . І після розпаду Австро-Угорщини зголосився до УГА, де в ранзі сотника (звання отамана В. Льобковіцу присвоєно постановою Диктатора від 12 червня 1919 р.)Українська Галицька Армія: матеріали до історії. Т.2. Вінніпеґ, 1960. С. 345 був начальником оперативного штабу при Начальній команді, де фактично виконував усю роботу за тодішнього безініціативного і бездарного начальника Генеральної булави, полковника Карла Штіпіц-Тернови, хорвата, байдужої до української справи людини.

Потім В. Льобковіц очолював штаб III Галицького корпусустор. 1424, том 4, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1994 р. ISBN 5-7707-5493-1, розробив разом із отаманом Льонером план однієї з найславніших операцій УГА, відомої під назвою «Чортківський прорив»Ген. Омелянович-Павленко старший. Українсько-польська війна 1918—1919. Прага, 1929. С.70.. В. Льобковіц був також начальником штабу армійської групи генерала Антона Кравса, яка 30 серпня 1919 р. звільнила Київ від більшовиківУкраїнська Галицька Армія: матеріали до історії. Т.2. Вінніпеґ, 1960. С.238. У лютому—квітні 1920 року служив в ЧУГА. У 1920 року був інтернований поляками до табору в ТухоліСпис старшин, які 08.05.1920. прибули до Львова і находяться в таборі на Ялівці // Громадська думка. 1920. 14 травня. Ч.112. С.3-4; Спис полонених у Тухолі на Поморю // Громадська думка. 1920. 19 червня. Ч.142. С.3..

В СРСР Втік з табору в Тухолі (Польща) до Ліберця (Чехія), де написав працю «Похід на Київ»Центральний державний історичний архів України у Львові (Далі — ЦДІА України у Львові). Ф.309.Оп.1. Спр.1567. Арк.1-104.. У 1921 році виїхав на роботу до УРСР, де нібито «пропав безвісти». Насправді ж В. Льобковіц викладав тактику у військовій школі «Выстрел» РСЧА у Москві, і мешкав за адресою місто Москва, вул. 25 Жовтня, дім 8, квартира 52Лобковиц Вильгельм Вильгельмович. Книга Памяти Жертв Коммунистического Террора .

У жовтні 1921—1924 рр. — він був завідувачем Інформаційно-статистичного сектору частини «РО-РУ» РСЧА. Серпень 1924 — грудень 1925 рр. — мав практичний вишкіл на посаді командира роти 40-го і начальника полкової школи 42-го стрілецького полку. Грудень 1925 р. — серпень 1926 р. — помічник начальника редакційної частини Центральної ради «ВНО» СРСР. Серпень 1926 р. — жовтень 1930 р. — військовий керівник () Московського вищого художньо-технічного інституту; жовтень 1930 р. — листопад 1932 р. — військовий керівник () Московського архітектурно-будівничого інституту; листопад 1932 р. — січень 1934 р. — начальник 1-го сектору Інспекції піхоти РСЧА; керівник військових дисциплін Стрілецько-тактичних курсів «Постріл» () з січня 1934 р.; з квітня 1936 р. — у складі Управління керівного складу ( РСЧА.

5 лютого 1936 року отримав військове звання командира бригади (комбриг) РСЧА СРСРХроника Великой войны: Лобковиц, Вильгельм Вильгельмович .

3 жовтня 1937 р. В. Льобковіц був заарештований НКВС, засуджений 24 січня 1938 р. у НКВС СРСР за звинуваченням «шпіонсько-вербувальній діяльності на користь Німеччини», а 5 лютого 1938 р. розстріляний на Бутовському полігоні під Москвою. Похований в Бутово Московської області РосіїВ этот день, 5 февраля, в разные годы, сталинским режимом в Москве было расстреляно 38 человек. .

Реабілітований 29 лютого 1960 рокуБутовский полигон 1937—1938. Книга жертв политических репрессий. С.202.

Праці «Организация французской пехоты», РО-РУ, 1922 г. «Современная организация французской армии», РО-РУ, 1922 г. «Французские большие манёвры осенью 1923 года», РО-РУ, 1923 г.

Примітки

Джерела

стр. 424, «ГРУ: дела и люди»; Лурье В. М., Кочик В. Я., серия «Россия в лицах», изд. дом «Нева» и «Олма-Пресс», г. СПБ и г. Москва, 2002 г. — ISBN 5-7654-1499-0, ISBN 5-224-03528-7 Топінка Євген. Лобковіц (Lobkovicz) Вілем // Чехи в Галичині: Біографічний довідник / Уклали А. Дрбал, М. Кріль, А. Моторний, В. Моторний, Є. Топінка. — Львів: Центр Європи, 1998. — С. 63. — ISBN 966-7022-20X. Є. Топінка. Чехи у військових формуваннях Українських січових стрільців та Українській Галицькій армії Українська Галицька Армія: матеріали до історії. Т.2. Вінніпеґ, 1960. Шанковський Лев. Українська Галицька Армія. Воєнно-історична студія. Видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк. Вінніпеґ, 1974. Ген. Омелянович-Павленко старший. Українсько-польська війна 1918—1919. Прага, 1929. Спис старшин, які 08.05.1920. прибули до Львова і находяться в таборі на Ялівці // Громадська думка.1920. 14 травня. Ч.112. С.3-4; Спис полонених у Тухолі на Поморю // Громадська думка. 1920. 19 червня. Ч.142. С.3. Центральний державний історичний архів України у Львові (Далі в ЦДІА України у Львові). Ф.309.Оп.1. Спр.1567. Арк.1-104. Якимович Б. Розширений іменний покажчик // Крип'якевич І., Гнатевич Б., Стефанів З. та ін. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.). Львів, 1992. С.620. ЦДІА України у Львові. Ф.780. Оп.4. Спр.267. Арк.41. Бутовский полигон 19371938. Книга жертв политических репрессий. Кн.2. Москва, 1998. С.202. Československý biografický slovník. Praha, 1992. S.411-412; Wurzcbach Constant. Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Т.15. Wien, 1866. S.307-349. Wielka encyklopedia powszechna. T.6. Warszawa, 1965. S.575.

Посилання

Українське військо у ХХ-ХХІ сторіччі (Командири — від Л до Р): ЛОБКОВЕЦЬ (ЛЬОБКОВІЦ) ВІЛЬГЕЛЬМ Книга памяти. Списки жертв: Лобковиц Вильгельм Вильгельмович Номер дела: том II, стр. 202, место хранения дела — ГА РФ; НЕКРОПОЛЬ МАРТИРОЛОГ: Лобковиц Вильгельм Вильгельмович