Горо́хова вулиця — одна з центральних магістралей у центрі Санкт-Петербурга. Є кордоном між Центральним і Адміралтейським районами міста. Горохова вулиця проходить від Адміралтейського проспекту до Піонерської площі (колишнього Семенівського плацу).
Це один з трьох променів, що розходяться від центральної вежі Адміралтейства.
Три промені — разом із Вознесенським проспектом і Невським проспектом, які планувались Петром Єропкіним як основний ансамбль для забудови міста на лівому березі Неви після пожеж 1736—1737 років.
Історія Первинно мала назву Середньої перспекти́ви (Невський проспект — Велика перспекти́ва, Вознесенський проспект — Ма́ла перспекти́ва). З середини XVIII століття носила одразу три імені — 2-й (другий) Адміралте́йський проспе́кт, 2-га (друга) Перспекти́вна ву́лиця або Адміралте́йська ву́лиця.
Нинішню назву вулиця отримала після 1756 року, коли купець Гаррах (в народі Горох, Горохов) побудував на ній кам'яний дім та відчинив лавку.
У будинку № 2 Гороховою вулицею з 1918 року знаходилась Всеросійська надзвичайна комісія Ради народних комісарів у боротьбі з контрреволюцією й саботажем (ВНК), яку очолював Ф. Е. Дзержинський. Того ж року вулицю перейменували на Коміса́рівську, а згодом 1927 року — на ву́лицю Дзержи́нського. Попередню назву — Горохова — повернули 1991 року.
У радянські часи існували плани з продовження Горохової вулиці за Піонерську площу (Невський продовжився Заневським проспектом, а Вознесенський та Ізмайловський — Новоізмайловським). З цією метою рівно навпроти Горохової вулиці проклали Софійську вулицю. Також у Волковому на цій осі побудували будинки № 2 й 4 на Волковському проспекті, а також № 20, 22 й 24 на вулиці Салова. Траса пройшла б через Волковський цвинтар, а також через цілі квартали знесених старовинних будинків у районі станції метро «Обвідний канал». Однак масштабні плани реалізовано не було.
26 листопада 2010 року Горохову вулицю від Загородного проспекту до Адміралтейського проспекту закрито на капітальний ремонт, який планують завершити у вересні 2011 року.
Назва вул. Горохова зустрічається у класичній літературі «Что делать?» Чернишевського, «Обломов» Гончарова, Достоєвського.
Історія перейменувань
Середня перспектива (1730-ті — 1750-ті) Адміралтейська перспектива, Семенівська перспектива (1750-ті — 1770-ті) Горохова вул. (1770-ті — жовтень 1918) Комісарівська вул. (жовтень 1918 — 13.01.1927) вул. Дзержинського (13.01.1927 — 04.10.1991) Горохова вул. (з 04.10.1991)Горохова вулиця, Енциклопедія Санкт-Петербурга
Інші назви вулиці: Адміралтейський проспект (1828—1840) Адміралтейська вул. (1828—1846) Середня Адміралтейська перспектива (1766—1801) Графський пролом (1758—1793) Семенівський проспектГорохова вул., Санкт-Петербург :: Енциклопедія Санкт-Петербурга
Будівлі і споруди Горохової вулиці
Будинки 1—10 Горохова вулиця, 1 — Будинок купця І. Г. Щербакова (І. П. Кутайсова, Г. П. Гампса). 1781 р., 1801 р. (Горохова вул., 1/Адміралтейський пр., 8) — Роки будівництва: 1780—1790, 1899 р. — архітектор Голі фон Г. Г., стиль — класицизм. — У будинку (Крюковської) знаходився перший в місті магазин «гумілістичних» (резинових) виробів. — Трактир першого класу «Місто Лондон». Горохова вулиця, 2/6 — (Горохова вул, 2/Адміралтейський пр., 6). Будинок Фітінгофа. Будинок губернських присутствених місць.
Пам'ятка архітектури класицизму. Зведений 1788—1790 років для президента Медичної колегії Івана Фітінгофа. Категорія охорони: Федеральна 1788—1790, архітектор Джакомо Кваренгі 1803(4), частково перебудований, архітектор Олександр Михайлов Перший 1876, змінено інтер'єри, архітектор Карл Андерсон
Стиль — класицизм — Петербурзька палата кримінального суду — у 19 столітті знаходилось Управління ГрадоначальникаГорохова вул., Санкт-Петербург :: Енциклопедія Санкт-Петербурга — Охоронне відділення (1906—1909) (керівник Герасимов О. В. було центром політичного розшуку, розміщувалось у будівлі Градоначальства). Управління Відділення з охорони громадської безпеки й порядку при градоначальстві — Петро НК (ПНК) місцевий орган ВНК (створено 10.03.1918). ВНК РНК РРФСР — Працював Фелікс Дзержинський до березня 1918 року — Меморіальна дошка «У цьому будинку з 7 (20) грудня 1917 року до 10 (23) березня 1918 року знаходилась Всеросійська Надзвичайна Комісія у боротьбі з контрреволюцією й саботажем, яку очолював видатний діяч Комуністичної партії та Радянської держави, найближчий соратник Леніна В. І. — Фелікс Едмундович Дзержинський» 1959. Архітектор Михайло Єгоров, скульптори Олексій Далиненко, Володимир Татарович, Григорій Ястребенецький. Матеріали: граніт, вапняк. — У 1974—1990 роках був меморіальний музей-кабінет Дзержинського — З 1994 року Музей історії політичної поліції (меморіальна експозиція) — Революціонер Віра Засулич, (1849—1919) стріляла у петербурзького градоначальника Федора Трепова у будівлі Управління петербурзького градоначальства — Ленінградське управління Міліції до 1934 (переїхало на Літейний пр., 4) (Ленінградське відділення ОДПУ) — Іван Пущін служив у 1823 році у Петербурзькій палаті кримінального суду — Кондратій Рилєєв жив у 1821—1824 роках — У Охоронному відділенні була в'язниця, арештні приміщення ПетроНК — У Лютневу революцію 1917 року була спроба генерала С. С. Хабалова і Петроградського градоначальника О. П. Балка організувати спротив з будівлі градоначальства, але вона провалилась. — Церква святого Миколи Чудотворця при Управлінні градоначальства й столичної поліції. Після переїзду 1876 року до цієї будівлі сюди перенесли церкву з будинку воєнного губернатора (потім обер-поліцмейстера) за іншими джерелами: — У 1786 році — ділянку було подаровано генерал-майору О. П. Єрмолову Катериною II — У 1788 р. — О. П. Єрмолов продав землю президенту Медичної колегії Фітінгофу — У 1788 році — для І. Ф. Фітінгофа Джакомо Кваренгі збудував будинок (міський маєток без саду, але з двором) — Після смерті І. Ф. Фітінгофа у 1792 році наступним власником будинку став граф Олександр Самойлов, племінник Г. О. Потьомкіна — У 1804 році — будинок куплено до казни. Він отримує назву — Будинок губернських присутствених місць. — З січня 1821 до березня 1824 року у цій будівлі засідателем кримінальної палати служив Кондратій Рилєєв — У 1830-х роках тут знаходились: Губернське правління, Казенна палата, Палата кримінального суду, Палата цивільного суду, Надвірний суд, Земський та повітовий суди, Наказ громадського догляду, Губернський землемір та його креслярська, Губернська друкарня, Повітове казначейство, грошові сховища та рахункова, архіви Губернського правління, Казенної палати й судових палат, гауптвахта, арештні приміщення, в тому числі для жінок, квартири чиновників і молодшої обслуги, Губернська рекрутська присутність (1831—1874), Санкт-Петербурзький фізикат (1786—1868) — У 1840-х роках провели перебудову внутрішніх приміщень — У 1866—1901 роках тут знаходилось Санкт-Петербурзьке охоронне відділення. — У 1877—1880 роках було здійснено капітальний ремонт і перебудову інтер'єрів (архітектор К. К. Андерсен). Тут розташувалось Санкт-Петербурзьке градоначальство і церква на 4-му поверсі. — У 1890 році знову перебудували інтер'єри будівлі (міський дільничний архітектор Олександр Павлович Максимов) — Після Жовтневої революції будівлю зайняла Всеросійська надзвичайна комісія у боротьбі з контрреволюцією й саботажем (ВНК), яку очолював Ф. Е. Дзержинський, після переїзду ВНК до м. Москви у 1918 році, було організовано Петроградську НК, головою якої став Мойсей Урицький, потім Гліб Бокій. У 1922 році за постановою ЦВК було створено Об'єднане Головне політичне управління (ОДПУ), до якого перейшли функції НК. — У 1920-х роках в будинку розташовувалась Комісія з цивільних справ, якою керував Климент Ворошилов — У 1930-х роках будинок став житловим — 25.02.1974 було відкрито меморіальний музей-кабінет Ф. Е. Дзержинського, філія музею ВЖСР. Нині тут Державний музей політичної історії Росії, філія «Горохова-2» — У 1970-1980-х роках — будівля Головленінградбуду, Управління автоматизованої системи планування, контролю й регулювання будівництва з ІОЦ і центральною диспетчерською. Фасади чотириповерхового будинку виконані у класичному стилі, центральна частина головного фасаду (з боку Адміралтейського пр.) виділена ризалітом з десятьма коринфськими колонами на рівні третього та четвертого поверхів. По центру будівлі розташовано головний вхід. Над входом, на рівні третього поверху — балкон, відгороджений балюстрадою з фігурними балясинами. Цокольний поверх із двору облицьований путилівською плитою, з вулиці — гранітом. Вікна другого поверху декоровані замковим камінням, над вікнами третього поверху сандрики у вигляді прямих карнізів. Пізніше на дворових флігелях надбудували п'ятий поверх. Горохова вулиця, 3 — Прибутковий дім Другого російського страхового товариства
Стиль — неокласицизм — 2-е Російське страхове від вогню товариство відкрито 1835 року — У 1912—1915 роках, архітектор Олександр Кенель Горохова вулиця, 4 — Прибутковий дім страхового товариства «Саламандра» (1908—1909, архітектор Маріан Перетяткович (1872—1916), за участі Миколи Верьовкіна). Генеральне консульство Румунії.
Стиль — неокласицизм (з елементами модерну) — Артистка балету Агрипина Ваганова, (1879—1951) жила у 1937—1951 роках — меморіальна дошка «Тут з 1937 року до 1951 року жила Агрипина Яківна Ваганова, професор, крупний діяч радянської хореографії». 1958. Архітектор Михайло Єгоров Матеріал — мармур, у 1990-ті — замінено на гранітну. — Композитор Ісак Дунаєвський, (1900—1955) жив у 1936—1941 роках — меморіальна дошка «У цьому будинку з 1936 року до 1941 року жив і працював видатний композитор Ісак Осипович Дунаєвський» — Співак Іван Єршов, (1867—1943) жив у 1931—1941 роках — меморіальна дошка «У цьому будинку з 1931 по 1941 роки жив великий російський співак, професор Ленінградської консерваторії, народний артист СРСР Іван Васильович Єршов». 1989. Архітектор Левон Бадалян Матеріал — граніт. — Співачка Софія Преображенська, (1904—1966) жила у 1937—1966 роках — меморіальна дошка «У цьому будинку з 1937 по 1966 роки жила народна артистка СРСР, лауреат Державних премій СРСР, професор Софія Петрівна Преображенська». 1971. Архітектор Попов В. Д. Матеріал — граніт. — Балерина Галина Уланова, (1910—1998) жила у цьому будинку. Фасад облицьовано гранітом з двома симетричними двоярусними еркерами. Інші елементи фасаду: гірлянди, вінки, маски, медальйони з жіночими фігурами з білого мармуру. Над в'їздом у двір розміщено зображення саламандри. Горохова вулиця, 5 — Прибутковий дім С. В. Орлова-Давидова.
Стиль — модерн Будівля була зведена у XVIII столітті, перебудовувалась 1834 року. Перебудова 1904 року здійснювалась за проектом А. Грубе. — У лютому 1842 року сюди переїхав Михайло Глинка Тут Глинка завершував написання опери «Руслан і Людмила». У червні 1844 р. він поїхав до Парижу — У 2001 році будинок було включено до «Списку знову виявлених об'єктів, що являють історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність» Горохова вулиця, 6 — Будинок страхового товариства «Саламандра».Страхові товариства :: Енциклопедія Санкт-Петербурга
1908—1911 роки, архітектор Микола Верьовкін. Стиль — неокласицизм — Школа МДБ, меморіальна дошка Алієву, що в ній навчався. «У цьому будинку, у вищій школі МДБ СРСР у 1949—1950 роках навчався видатний державний діяч, президент Азербайджанської республіки Гейдар Алієвич Алієв» Фото — У 1846 створено Страхове товариство «Саламандра» Горохова вулиця, 7 — (Горохова вул., 7/М. Морська вул., 15) Будинок Клоссена. Будівля Російського страхового товариства/Будівля Російського товариства страхування від вогню