Ілля Михайлович Франк (, Санкт-Петербург — 22 червня 1990, Москва) — радянський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики (1958) за відкриття та інтерпретацію ефекту Черенкова, лауреат двох Сталінських премій (1946, 1953) і Державної премії СРСР (1971).
Біографія
Походження Народився 23 жовтня 1908-го в сім'ї математика (згодом професора) Михайла Людвіговича Франка і медсестри (згодом дитячого фтизіатра) Єлизавети Михайлівни Франк (Граціанової), незадовго до того переселилися в Санкт-Петербург з Нижнього Новгорода.
Батько майбутнього фізика походив з відомого московського єврейського сімейства — його дід, Мойсей Миронович, російський єврей, в 60-х роках XIX століття став одним із засновників єврейської громади Москви, a батько, Людвіг Семенович Франк (1844—1882), був випускником Московського університету (1872), переселився до Москви з Віленської губернії під час Польського повстання 1863 року і як військовий лікар брав участь у російсько-турецькій війні 1877—1878 років, будучи удостоєним ордена Станіслава і дворянства. Брат батька (дядько Іллі Михайловича Франка) — російський філософ Семен Людвігович Франк; інший брат — художник, скульптор, сценограф і книжковий ілюстратор Леон (Лев Васильович) Зак (псевдонім Леон російській, 1892—1980), був у 1910-х роках одним з ідеологів руху егофутуристів (під поетичним псевдонімом Хрисанф).
Наукова кар'єра Після закінчення в 1930 р. Московського державного університету, І. М. Франк працює в Ленінграді в ГОІ у професора Тереніна. З 1934 р. працює в Фізичному інституті ім. Лебедєва АН СРСР. У 1937 році одружується на історикині Елі Абрамівні Бейліхіс (1909—1960), родом з Харкова. У 1944 р. І. М. Франк стає професором МДУ. У 1946 р. обирається членом-кореспондентом, в 1968 р. Академіком АН СРСР.
Лауреат двох Сталінських премій (1946, 1953) і Державної премії СРСР (1971).
У 1934 році Черенков виявив, що заряджені частинки, проходячи з дуже великими швидкостями крізь воду, випускають світло. І. М. Франк та І. Є. Тамм дали теоретичний опис цьому ефекту, який відбувається при русі частинок в середовищі зі швидкостями, що перевищують швидкість світла в цьому середовищі. Це відкриття привело до створення нового методу детектування і вимірювання швидкості високоенергетичних ядерних частинок. Цей метод має величезне значення в сучасної експериментальної ядерної фізики.
Сім'я Перша дружина І. М. Франка — Елла Абрамівна Бейліхіс, видатний радянський історик. У шлюбі з 1937 по 1960 роки. У спільному шлюбі народився син Олександр. Друга дружина — Марина Михайлівна Назарова (Губерт, 1966—1990) Брат І. М. Франка — радянський біолог, академік АН СРСР Гліб Михайлович Франк. Син — фізик-ядерник Олександр Ілліч Франк (нар. 1941), доктор фізико-математичних наук, головний науковий співробітник заснованої його батьком лабораторії нейтронної фізики ОІЯД. Шурин (брат дружини) — радянський гігієніст і історик медицини, професор Московського НДІ соціальної гігієни імені Ф. Ф. Ерісмана Григорій Абрамович Бейліхіс.
Пам'ять
У 2008 році в честь Франка була випущена поштова марка Росії.
Див. також Нобелівські лауреати з Росії
Примітки
Посилання Автобіографія І. М. Франка, написана для збірника «Фізики про себе». — Л.: Наука, 1990 Біографія на сайті електронної бібліотеки «Наука і техніка» Інформація з сайту Нобелівського комітету
Статті І. М. Франка (і про нього) у журналі «Успіхи фізичних наук» Стаття про І. М. Франка на сайті міста Дубна