Рональд Інґлегарт, Рональд Інґлгарт (; 5 вересня 1934 року, Мілвокі, Вісконсин — 8 травня 2021) — американський соціолог та політолог, який працював у Мічиганському Університеті. Він був директором Центру політичних досліджень при Інституті соціальних досліджень Університету штату Мічиган, професором та координатором міжнародного дослідницького проєкту «Огляд цінностей світу» (). Наукові інтереси — порівняльні дослідження у сфері політичного розвитку та політичної психології, вивчення ціннісних змін у сучасних суспільствах та їх соціально-політичних наслідків. У сімдесятих роках він розробив теорію постматеріалізму.
Біографія
Освіта. Кар'єра Рональд Інґлгарт навчався в Північнозахідному університеті, де у 1956 році здобув ступінь бакалавра. Потім продовжив освіту в Чиказькому університеті, де у 1962 році здобув ступінь магістра, а в 1967 році — докторський ступінь. Він викладав в Університеті штату Мічиган з 1966 по 1978 рік, а з 1978 року працював професором політології. Як запрошений професор, він також читав лекції в університетах Женеви, Лейдена, Кіото, Берліна та Рима. Протягом 1970-х до 1990-х років Інґлгарт був активно зайнятий дослідницькими проєктами Євробарометра, які фінансувалися Комісією Європейських Спільнот. У 1985 році Рональд Інґлгарт прийняв посаду програмного директора Центру політичних досліджень Інституту соціальних досліджень при Університеті штату Мічиган. З 1988 року він керував проєктом «Огляд цінностей світу». Протягом 1994—1997 років він був членом комітету міжнародної політичної науки при Американській асоціації політичної науки. Інґлгарт також був учасником редколегій журналів «Уряд і опозиція» (Government and Opposition, з 1987 року), «Міжнародний журнал суспільної думки» (International Journal of Public Opinion, з 1988 року) та «Політика та індивід» (Politics and the Individual, з 1992 року).
Постматеріалізм У 70-х роках Рональд Інґлегарт створює теорію Постматеріалізму. Постматеріалізм являє собою істотний зсув у стратегіях виживання, увага до економічних параметрів життя зменшується, на перший план виходять аспекти суб'єктивного добробуту. Постмодернізація у передових індустріальних суспільствах та суспільствах, що індустріалізуються, проявляється у двох основних тенденціях: системи цінностей змінюються, на перший план виходять «постматеріальні» цінності, інституоналізаційна структура, що базується на ієрархічній бюрократичній організації, втрачає підтримку населення і все менше відповідає системі цінностей, що змінюється.
Основні тези Для постматеріалізму характерна хоча б незначна залученість до добровільного служіння суспільству. Солідарність не залежить від постматеріалізму та соціальної позиції. Постматеріалізм сприяє зростанню важливості сім'ї. Постматеріалізм та високе суспільне становище в суспільстві стимулюють інтерес до політики. Кореляція між постматеріалізмом та безробіттям від'ємна. Державне управління недостатньо конкурентоспроможне порівняно із неурядовими ринковими структурами. Авторитет та влада втрачають традиційну значущість та повагу. Політика набуває вигляду самостійного індивідуального заняття, люди все більше залучаються до безпосередніх дій чи прийняття рішень. Стираються класові межі, максимізуються індивідуальні права.
Основні праці
«Тиха революція» (1977) та «Культурний зсув у розвиненому індустріальному суспільстві»(1989) В праці The Silent Revolution (Тиха революція), виданій у 1977 Інґлегарт виявив значний зсув у ціннісних орієнтаціях населення розвинених індустріальних суспільств. У своїй книзі 1989 «Культурні зрушення в розвиненому індустріальному суспільстві» (Culture Shift in Advanced Industrial Society) Інґлегарт використовує велику кількість рядів даних обстежень, що проводилися у 26 країнах в період з 1970 по 1988 для аналізу культурних змін, які відбуваються, коли молоде покоління поступово замінює старе серед дорослого населення. Ці зміни мають далекосяжні політичні наслідки. Інглхарт аналізує зміни у релігійних віруваннях, мотиваціях у роботі, політичні конфлікти, ставлення до дітей і сім'ї, ставлення до розлучень, абортів і гомосексуальності.
«Модернізація та постмодернізація» Основною темою книги «Модернізація та постмодернізація»(1997 рік) є ідея, що зміни у світогляді відбивають зміни в економічній і політичному середовищі, проте це відбувається зі зміною поколінь. Інґлегарт припустив, що індустріалізація призводить до змін, таких як масова мобілізація і зменшення відмінностей у гендерних ролях. Після індустріалізації розвиненого індустріального суспільства відбуваються значущі зрушення в цінностях, зменшується роль . Постмодерн принесе нові соціальні зміни, включаючи демократизацію політичних інститутів і скорочення державних соціалістичних режимів.
Rising Tide: Gender Equality and Cultural Change Around the World Написана у співавторстві з Піппою Норріс у 2003 році праця концентрується на дослідженні змін, що відбулися у двадцятому столітті із традиційними гендерними ролями. Дослідження показує, як модернізація змінила ставлення до гендерної рівності та аналізує політичні наслідки. У праці порівнюються особливості ставлення до гендерної рівності в усьому світі, за результатами даних, зібраних майже у 70 країнах, починаючи від багатих до бідних, від аграрних до постіндустріальних суспільств.
Sacred and Secular: Religion and Politics Worldwide Наступна праця — «Духовне і світське. Релігія та політика в світі» (2004 рік, у співавторстві з Піппою Норріс) базується на базі нових фактичних даних, зібраних на четвертій хвилі проєкту Всесвітнє дослідження цінностей (з 1981 по 2001 рік у 80 спільнотах, що охоплюють більшість основних релігій світу. Автори доходять висновку, що релігійність зберігається найбільш сильно серед уразливих груп населення, особливо в бідних і бездержавних країнах, де особисте виживання сполучено з найбільшою кількістю небезпек та ризиків. З іншого боку, систематичне руйнування традиційних релігійних практик, цінностей та переконань можуть мати місце серед найбільш процвітаючих шарів у багатих країнах. Але водночас зростає частка населення в багатих і бідних країнах, що витрачає час на роздуми про сенс і мету життя. Стверджується, що в розвинених країнах, церкви вже не відіграють ролі основного життєвого орієнтира, проте питання духовності в широкому сенсі залишаються актуальними та надзвичайно важливими.
Modernization, Cultural Change, and Democracy. The Human Development Sequence Модернізація, культурні зміни й демократія. У співпраці з К. Вельзелом, у 2005 році. Спираючись на дані досліджень, що охоплюють 85 % населення світу, автори стверджують, що модернізація в процесі розвитку людини, в якому економічний розвиток, культурні зміни, які роблять окремі автономії, гендерна рівність і демократія стають все імовірнішим. Ця книга показує, що основні цінності й переконання людей змінюються, таким чином, щоб вплинути на їхнє політичну, сексуальну, економічну і релігійну поведінку. Ці зміни приблизно передбачувані: значною мірою, вони можуть бути пояснені переглянутим варіантом теорії модернізації. Представлені моделі соціальних змін, що передбачають шляхи, якими системи цінностей, швидше за все, будуть розвиватися в найближчі десятиліття. Вони показують, що масові цінності відіграють вирішальну роль у становленні й розквіті демократичних інститутів.
Cosmopolitan Communications Остання книга, яку Інґлегарт, написав з Піппою Норріс. У роботі він стверджує, що суспільства з усього світу відчувають потік інформації з різних каналів, обмін відбувається за межами місцевих громад і навіть національних кордонів, тобто можна говорити про поширення космополітичної комунікації. Ця книга розвиває нові теоретичні основи для розуміння міжнародних зв'язків і використовує це, щоб визначити умови, за яких глобальні зв'язки, швидше за все, несуть загрозу культурному розмаїттю. Автори аналізують емпіричні дані на глобальному рівні та рівні окремих суспільств, вивчаючи світогляд і переконання людей. Дослідження спирається на дані Всесвітнього дослідження цінностей, що охоплюють 90 суспільств у всіх основних регіонах світу (1981—2007 роки). У висновку розглядаються наслідки розглянутих ідей для політики в галузі культури.
Нещодавні публікації Norris, Pippa, and Ronald F. Inglehart. 2009. Cosmopolitan communications: Cultural diversity in a globalized world. New York: Cambridge University Press. Abstract. Inglehart, Ronald F., and Christian Welzel. 2005. Modernization, cultural change, and democracy: the human development sequence. New York: Cambridge University Press. Inglehart, Ronald F., and Pippa Norris. 2004. Sacred and Secular: Reexamining the Secularization Thesis. Cambridge University Press. Inglehart, Ronald F. 2004. Islam, Gender, Culture and Democracy: Findings from the Values Surveys. Ontario: de Sitter Publications. Abstract. Inglehart, Ronald F., Miguel Basanez, Jaime Diez-Medrano, Loek Halman, and Ruud Luijkx. 2004. Human Beliefs and Values: a Cross-cultural Sourcebook based on the 1999—2002 Value Surveys. Mexico City: Siglo XXI. Inglehart, Ronald F., and Pippa Norris. 2003. Rising Tide: Gender Equality and Cultural Change Around the World. New York: Cambridge University Press. Abstract. Inglehart, Ronald F. 2003. Culture and Social Change: Findings from the Value Surveys. Leiden: Brill Academic Publishers.
Примітки
Література А. Ручка. Інґлгарт Рональд // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.283 ISBN 978-966-611-818-2