Драгома́нівка — правопис, що поширювався в Україні в кінці XIX століття. Одним з головних авторів драгоманівки наприкінці 70-х років того ж століття був Михайло Драгоманов. Через це правопис і отримав таку назву.
Загальний опис Драгоманівка ґрунтується на фонемічному принципі і кожна літера позначає лише один звук.
Головні розбіжності між сучасним правописом та драгоманівкою можна звести до кількох пунктів: Замість літери й вживається ј. Замість щ використовується шч. а) на початку слова та після голосних чи апострофу замість я — ја, є — је, ю — ју, ї — јі. б) після приголосних замість я — ьа, є — ье, ю — ьу. Дієслова з ‑ться драгоманівкою були записані ‑тцьа.
Історія Кардинальні зміни в українському правописі підготувала київська група культурних діячів, до якої входив і знаний громадсько-політичний діяч М. Драгоманов. Вони полягали в подальшій фонетизації правопису за принципом «один звук — одна буква». З огляду на це з алфавіту усунено букви ї, я, є, ю, ъ та щ. Вилучено кириличну й, замість якої введено латинську літеру j (очевидно, за зразком сербської орфографії), щоб за її допомогою передавати йотацію голосних, тобто писати јасла «ясла» тощо. М'якість приголосних передавано за допомогою букви ь: синьа «синя». М. Драгоманов, котрий 1876 р. емігрував до Швейцарії, у своїх виданнях використовував зазначену орфографію, яку згодом названо драгоманівкою. Її частково використовувано у Галичині в друкованих органах тих суспільних сил, які були прихильниками його політичних ідей. На території України, окупованої Російською імперією, де український правопис було заборонено, драгоманівка не мала жодного поширення. Та й теоретичне її обґрунтування ніколи не було опубліковане.
Приклади
шчука (щука) јаблуко (яблуко) свьатиј (святий) сподівајетцьа (сподівається)
Гарний приклад драгоманівки можна побачити на сучасній банкноті в 20 гривень, де зображено фрагмент вірша «Земле, моя всеплодющая мати» (цикл "Веснянки" зі збірки поезій "З вершин і низин") Івана Франка біля портрету письменника. Франко також використовував драгоманівку для листування.
Земле, моја всеплодьучаја мати! Сили, шчо в твојіј движесь глубині, Крапльу, шчоб в боју сміліјше стојати, дај i міні!
Шче не вмерла Украјіни Шче не вмерла Украјіни ні слава, ні вольа. Шче нам, браттьа украјінці, усміхнетцьа дольа. Згинуть наші вороженьки, јак роса на сонці, Запанујем і ми, браттьа, у својіј сторонці.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, шчо ми, браттьа, козацького роду.
Станем, браттьа, в біј кривавиј від Сьану до Дону, В ріднім крају панувати не дамо нікому; Чорне море шче всміхнетцьа, дід Дніпро зрадіје, Шче у нашіј Украјіні доленька наспіје.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, шчо ми, браттьа, козацького роду.
А завзьаттьа, працьа шчира свого шче докаже, Шче сьа волі в Украјіні піснь гучна розльаже, За Карпати відобјетцьа, згомонить степами, Украјіни слава стане поміж народами.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, шчо ми, браттьа, козацького роду.
Цікаві факти Роман П. Мирного та І. Білика «Хиба ревуть воли јак јасла повні?» було вперше видано в Женеві саме драгоманівкою. Сучасний український музичний гурт Іншиј день (Інший день) також використовує у своїй назві драгоманівку.
Див. також Кулішівка
Примітки
Посилання Перекодування тексту Драгоманівкою Іван Огієнко. Історія українського правопису Проєкт нової української абетки Юрія Завадського