Малярі́я ( від с.в. — «погане» та — «повітря»; також , ; застаріле, побутове — болотна хвороба, переміжна гарячка, болотна гарячка, трясця, пропасниця тощо) — інфекційне захворювання, яке спричинюють найпростіші з роду плазмодіїв (Plasmodium, зокрема 80—90 % випадків смерті припадає на тропічну малярію, яку породжує Plasmodium falciparum). Передається людині зазвичай при укусах комарів роду Anopheles (так званих «малярійних комарів»). Перебіг хвороби супроводжується гарячкою, ознобом, потінням, спленомегалією (збільшенням розмірів селезінки), гепатомегалією (збільшенням розмірів печінки) і часто анемією, характеризується хронічним перебігом із можливістю рецидивів.
Значення і актуальність
Малярія завжди була і є однією з найнебезпечніших хвороб людини. Вона приводила до занепаду великі країни, знищувала народи, вирішувала результати війн. До відомих жертв, які найімовірніше померли від малярії, належать: єгипетський фараон Тутанхамон, Александр Македонський, Аларіх I (король готів), Аттіла (король гунів), Чингісхан, святий Августин, принаймні 5 римських пап, італійський поет Данте Аліг'єрі, імператор Священної Римської імперії Карл V, Христофор Колумб, Олівер Кромвель, лорд Байрон, український ентомолог Д. В. Знойко та багато інших.
Факти щодо малярії: У 2022 році майже половина населення світу перебувала під загрозою захворювання на маляріюWHO. Malaria. Fact sheet. Updated 4 December 2023. . За оцінками, у 2022 році було зареєстровано 249 млн випадків малярії, а оціночна кількість смертей від малярії становила 608 тисяч у 85 країнах. Африканський регіон ВООЗ несе непропорційно велику частку глобального тягаря малярії. У 2022 році в цьому регіоні було 94 % випадків малярії (233 мільйони) і 95 % (580 000) випадків смерті від малярії. З решти країн 70 % випадків припадає на Індію, Бразилію, Шрі-Ланку, В'єтнам, Колумбію та Соломонові острови«Malaria Fact Sheet». World Health Organization. Updated April 2017. . У 2022 році в 34 країнах було зареєстровано менше 1000 місцевих випадків, порівняно з 13 країнами у 2000 році. Країни, в яких принаймні 3 роки поспіль не було зареєстровано жодного місцевого випадку захворювання малярією, мають право подати заявку на отримання сертифіката ВООЗ про елімінацію малярії. Malaria (who.int) З 2015 року генеральний директор ВООЗ сертифікував 12 країн як вільні від малярії, включаючи Мальдіви (2015), Шрі-Ланку (2016), Киргизстан (2016), Парагвай (2018), Узбекистан (2018), Аргентину (2019), Алжир (2019), Китай (2021), Сальвадор (2021), Азербайджан (2023), Таджикистан (2023), Беліз (2023),Єгипет (2024)Egypt is certified malaria-free by WHO. 20 October 2024 Смертність від малярії досягла 608 000 у 2022 році, у порівнянні з 44 000 у 2016 році. Значна більшість померлих — це діти віком до 5 років. За 2010—2020 роки з третього місця за числом смертних випадків у рік (після пневмонії й туберкульозу) малярія вийшла на перше серед інфекційних захворювань. Щороку близько 30 000 відвідувачів небезпечних районів захворюють на малярію, 1 % з них помирає. Витрати на дослідження малярії у світі становлять 58 млн доларів США, або близько 0,02 % всіх витрат на дослідження з медицини. Загальне фінансування програми контролю та ліквідації малярії досягло приблизно 2,7 млрд доларів США у 2016 році. Внески урядів країн, які розвиваються, склали 800 млн доларів США, що становить 31 % фінансування. На одну смерть від малярії припадає 65 доларів на лікування та дослідження (у світі). Для порівняння, на одну смерть від СНІДу припадає 3400 доларівMalaria Site Сайт з малярії .
У XXI столітті значущість цієї хвороби настільки велика, що навіть пропонується розглядати проблему захворювання в окремому розділі вчення про інфекційні хвороби — маляріології. Незважаючи на багаторічну історію боротьби проти малярії, успіхи в цьому у світі та в Україні, у зв'язку з глобальною зміною вигляду інфекційних захворювань, потеплінням клімату, що призводить до поширення переносників за межі їхнього звичайного проживання, а також розвитком резистентності до протималярійних препаратів це захворювання знову набуває актуальності, вимагає нових знань у діагностиці, лікуванні та профілактиціГолубовская О. А., Шкурба А. В., Колос Л. А. Малярия: монография К. : ВСИ «Медицина», 2015. — 288 с., в тому числі 32 с. цв. вкл. ISBN 978-617-505-419-2.
Існує гіпотеза, що значне поширення ракових захворювань наприкінці XIX і XX століть пов'язане з успіхом жарознижуючих і протималярійних стратегій і ліків за останні півтора століття, що могло привести до ненавмисного ефекту звільнення передракових новоутворень і неопластичних вогнищ від гальмівного впливу переміжної малярійної гарячки, адже адаптивна та терапевтична природа її була визнана століттями, і як місцева, так і системна термотерапія використовуються для підвищення ефективності як хіміотерапії, так і променевої терапії ракуS. Braude, J. Varghese The oncoprotective fever hypothesis: Have antibiotics, antimalarials and antipyrectics contributed to the global rise in cancer over the past century? Medical Hypotheses Volume 158, January 2022, 110720 .
Передбачається, що внаслідок пандемії коронавірусної хвороби 2019 відбудеться значне погіршення ситуації з малярією у світі, особливо в ендемічних районах Африки, через обмеженість доступу до послуг охорони здоров'я, погіршення доступності лікувальних і профілактичних товарів і ліків та зменшення впливу на кампанії з профілактики маляріїAnna-Katharina Heuschen, Guangyu Lu, Oliver Razum, Alhassan Abdul-Mumin, Osman Sankoh, Lorenz von Seidlein, Umberto D'Alessandro, Olaf Müller Public health-relevant consequences of the COVID-19 pandemic on malaria in sub-Saharan Africa: a scoping review. Malaria Journal volume 20, Article number: 339 (August 2021) . Спалахи малярії у XXI столітті З 1 січня по 24 жовтня 2024 року в Ефіопії зареєстровано 7,3 млн випадків малярії, 1157 з яких закінчилися смертю (летальність 0,02%). Малярія створює значну проблему з охорони здоров'я в Ефіопії, де приблизно 75% земель вважаються ендемічними за малярією. Близько 69% населення, яке проживає в цих районах, стикаються з ризиком зараження, коли періодичні спалахи призводять до 20% смертей серед дітей віком до п'яти років.WHO. Disease Outbreak News. Malaria — Ethiopia. 31 October 2024.
Історія
Стародавня історія Вважається, що людина і малярія розвивалися разом. Найімовірніше за все, батьківщиною малярії є Західна (P. falciparum) та Центральна Африка (P. vivax). Предки малярійного плазмодія існували вже як мінімум пів мільярда років тому. Молекулярно-генетичні дані свідчать, що передпаразитичний предок плазмодія був вільноживучим найпростішим, здатним до фотосинтезу, який пристосувався жити в кишці водних безхребетних. Також він міг жити у личинках перших кровососних комах ряду двокрилих, які з'явилися 150—200 мільйонів років тому, скоро набувши здатності мати двох хазяїв. З появою людини розвилися малярійні паразити, здатні до переміщення між людиною та комарами роду Anopheles. Найстаріші знайдені скам'янілості комарів із залишками малярійних паразитів мають вік 30 мільйонів років .
P. falciparum близько пов'язаний зі збудником захворювання шимпанзе P. reichenowi та збудниками захворювання птахів, які виділилися в окрему лінію близько 130 млн років тому. P. falciparum виділився в окремий вид між 10 і 4 млн років тому, що приблизно збігалося із розходженням людини та інших великих людиноподібних мавп. Близько 100 млн років тому, виділилася ще одна група плазмодіїв, P. malariae, P. ovale, P. cynomolgi і P. vivax. Тоді як P. ovale заражає тільки людину, решта видів паразитують переважно на інших ссавцях. Колись предків людини заражав P. malariae, а P. vivax, який виділився до окремого виду близько 2—3 млн років тому, продовжує заражати людину і зараз.
З розвитком сільського господарства в Африці приблизно 8 тисяч років тому з'явилися дуже сприятливі умови для пристосування малярії винятково до людини. Велика щільність населення та наявність штучних або природних водойм поруч із житлом людини дали малярійним комарам стабільне джерело їжі, завдяки чому їхня кількість значно зросла, вони пристосувалися до людини, вслід за чим і плазмодій значно підвищив свою ефективність інфікування людини. В інших частинах світу раннє одомашнення тварин запобігло цьому процесу, де індекс антропофілії, тобто відсоток укусів людей порівняно із загальним числом укусів, становить 10—20 %. У Центральній Африці це число становить 80—100 %, що пояснює інтенсивність сучасних епідемій у цьому регіоні.
Свідчення про малярію існували у літературі дуже давно: починаючи з першої згадки у 27 році до н. е. у «Ней-Чінг», китайській роботі з медицини; вони зустрічаються у «Сушрута Самхіта», медичній роботі, написаній санскритом; роботах Геродота та багатьох інших.
Перші засоби лікування
Першим відомим засобом лікування був полин однорічний або цінхао (Artemisia annua L), який містить артемізинін, перша згадка про використання цієї рослини належить роботі Ге Конга 340 року до н. е.
З відкриттям Нового Світу з'явився новий засіб — кора хінного дерева, яку віками використовували індіанці як жарознижувальний засіб. 1638 року згідно із канонічною версією, Хуан дель Вего, особистий лікар іспанської графині Цинхон (Чінчон), дружини віцекороля Перу, вперше застосував кору хінного дерева, розтерту в порошок, для лікування малярії. Графиня на малярію заразилася в долині Ланавара на узбережжі Тихого океану, захворіла на тяжку форму, і лікар скористався відомостями, отриманими від тубільців Перу, які застосовували здавна кору дерева хин-хіни як засіб від болотяної гарячки. За іншою версією, саму кору віцекоролю передав коррехідор (губернатор) долини Лоха, якому її піднесли його підлеглі, які знали про лікувальні властивості кори. Графиня благополучно вилікувалася. У 1640 році вона і її лікар привезли з собою в Іспанію велику кількість дорогоцінної кори і роздали її жителям околиць Мадрида, які постійно страждали від малярії. Ліки стало відомим як «порошок графині». Через кілька років єзуїти, які діяли в Перу, передали кору в Рим, де її застосовували як ліки від малярії, і завдяки їм вона стала відома по всій Італії. На честь графині відомий натураліст Карл Лінней дав в 1742 році дереву хин-хіна наукову назву — Cinchona oficinalis.
Тубільне назва цього дерева «кава-хукку». Деревна кора мовою кечуа вимовляється як «кіна», а іспанською мовою пишеться як «quina». Тоді як лікувальну кору називали «корою всіх кор» — «хіна-хіна» (quina-quina). Ця назва швидко поширилася в Європі. Французи писали «», італійці — «» та «», але вимовляли як і французи «кін-кіна». Шведи і голландці писали «kina» і вимовляли «кіна», поляки — «» (квінкінна). Англійці і росіяни довго називали кору просто «перуанська кора». Латиною ж кора кінкіни «», читається — «кортекс хіні». Звідси і з'явилося слово «хіна», яке, власне, означає не кору, а «порошок кори». І дерево звідси стали називати хінним деревом.