Halicephalobus mephisto (відомий також як диявольський черв'як) — вид нематод, один з кількох, відкритих Гетаном Боргоні і Тулісом Онстотом у 2011. Ця нематода була знайдена в руді, отриманій з кількох золотодобувних копалень у Південній Африці, з глибини 0,9 км, 1,3 км і 3,6 км. Онстот сказав, що він «мало не до смерті перелякався, коли вперше побачив як вони рухаються», і пояснив, що «вони виглядали як щось чорне, маленьке і вертке». Ця знахідка є важливою у зв'язку з тим, що досі жодний інший багатоклітинний організм не був відмічений на більшій ніж 2 км глибині під поверхнею Землі.

Цей черв'як стійкий до високих температур, розмножується нестатево і живиться підземними бактеріями. За результатами радіовуглецевого аналізу, вік підземних вод, у яких жили ці черви, становив від 3 до 12 тисяч років. Також вони були здатні виживати у воді з екстремально низьким рівнем кисню. Вид було названо за Мефістофелем , що значить «той, що не любить світла», тому що ці круглі черви живуть глибоко під землею.

Відкриття цього виду у 2011 році докорінно змінило уявлення науки про межі поширення багатоклітинного життя на Землі.

Історія відкриття Вид був знайдений у 2008 році групою дослідників на чолі з бельгійським біологом Гаетаном Боргоньє () у золотій шахті Beatrix у Південній Африці. Дослідники профільтрували понад 6000 літрів води, видобутої з отворів у породі на глибині 1,3 км, і виявили єдину особину невідомого раніше виду. У 2011 році вид був офіційно описаний.

Ця єдина знайдена особина мала пошкоджений хвіст (що зазвичай є смертельним для нематод), але оскільки вона була партеногенетичною самицею, перед смертю вона встигла відкласти вісім життєздатних яєць. Усі екземпляри, які сьогодні вивчаються в лабораторіях, є нащадками цієї єдиної самиці.

Опис та екологія Довжина Halicephalobus mephisto становить лише частки міліметра (дорівнює товщині кількох людських волосин). У своїй мікроскопічній підземній екосистемі він є справжнім «китом» та верховним хижаком, що харчується бактеріями, які утворюють біоплівки на підземних породах.

Умови існування Природне середовище існування черв'яка — глибокі ґрунтові порожнини з температурою близько 37°C. Умови характеризуються повною відсутністю сонячного світла, високим тиском і специфічним хімічним складом води. На відміну від родинних видів, які живуть у воді, цей черв'як воліє чіплятися за поверхні.

Фізіологічні особливості

Термостійкість: ДНК черв'яка містить незвично велику кількість генів, що кодують білки теплового шоку. Це захищає клітини організму від ушкоджень в умовах постійної спеки. Температурний метаболізм: Фермент цитохромоксидаза c, необхідний для споживання кисню та вироблення енергії, у цього виду повноцінно функціонує лише за високих температур. За кімнатної температури (20°C) метаболізм черв'яка сповільнюється, молекула «вимикається», а життєвий цикл розтягується до 8 днів. При температурі 37°C вид активно розмножується кожні два дні. Розмноження: Здатен до партеногенезу (самостійного розмноження без спарювання). Можливо, це еволюційний інструмент виживання, оскільки в безкраїх підземних просторах зустріти партнера вкрай важко. Самці цього виду досі не знайдені.

Значення для науки До відкриття H. mephisto та інших підземних нематод біологи вважали, що на таких глибинах можуть виживати виключно мікроорганізми (бактерії та археї), а життя тварин неможливе глибше ніж за кілька десятків сантиметрів під поверхнею. Відкриття диявольського черв'яка довело, що багатоклітинні організми здатні існувати в екстремальних умовах «глибокої біосфери», без кисневої атмосфери та енергії Сонця.

Це відкриття має велике значення для астробіології. Воно розширює уявлення про те, де саме варто шукати позаземне життя, даючи надію на виявлення живих організмів під поверхнею інших планет (наприклад, під поверхнею Марса).

Див. також

Екстремофіли Глибока біосфера Нематоди

Джерела

Диявольський червʼяк, який змінює наше розуміння життя — BBC News Україна

Посилання