«Спа́ртак» () — словацький футбольний клуб із Трнави, заснований 1923 року. Виступає у найвищому дивізіоні Словаччини. Домашня арена команди є найбільшою у Словаччині.
Історично це одна із найуспішніших команд країни, клуб 5 разів виграв Чемпіонат Чехословаччини та 4 рази Кубок Чехословаччини, 1 раз дійшов до півфіналу Кубка європейських чемпіонів і двічі до чвертьфіналу. Нещодавно клуб виграв Чемпіонат Словаччини у сезоні 2017-18, а також Кубок Словаччини у сезонах 2018-19, 2021-22 та 2022-23.
Історія Історія футболу в Трнаві сягає корінням ще в австро-угорський період. Спортивні футбольні клуби, які вже діяли в цю епоху, також з'явилися після Першої світової війни, коли за прикладом таких клубів у Трнаві були створені чехословацькі футбольні клуби, такі як «ЧСШК Чехіє» () або «ЧСШК Трнава» (). Одним із таких клубів із давнішими традиціями був ТАК () — Трнавський атлетичний клуб, який у 1919 році приєднався до новоствореного клубу ТСС (TSS), Трнавська спортивна асоціація.
Історія появи «Спартака» пов'язана з пізнішим зменшенням кількості клубів, створених після 1918 року, шляхом їх злиття, коли 30 травня 1923 року ці три клуби об'єднались і почали виступати під назвою «ТСС Трнава» (). Минув лише рік, і ТСС об'єднався з клубом «ШК Трнава» (), заснованим 1919 року. Новостворена команда взяла назву «ШК Трнава» і почала грати свої домашні матчі на стадіоні, де виступає і донині. Команда використовувала синьо-жовті кольори, а прізвисько «Білі ангели» виникло лише в 1960-х роках, коли почали використовуватись білі футболки.
19 березня 1925 року був заснований другий за силою клуб міста, «Рапід» (), який проводив свої матчі біля залізничного вокзалу. Цей клуб використовував класичні червоно-чорні кольори Трнави. Хоча в Трнаві було багато інших клубів, найбільше суперництво було саме між ШК і «Рапідом». Загалом міське дербі було зіграно 27 разів і переможцем вийшов «Рапід» з результатом 16–3–8.
Перше дербі між найбільшими суперниками Словаччини було зіграно 21 березня 1926 року. Трнавська команда грала в традиційних червоно-чорних горизонтально-смугастих футболках проти клубу ШК «Братислава» (нині — «Слован»). Трнава перемогла з рахунком 3:1. Два голи забив Жигарді, один — Козма.
На межі 1929 і 1930 років трнавці вирушили у турне до Франції, Португалії та Іспанії. У Більбао відбулася історична поразка 0:14, яку команда намагалася приховати. Вона надіслала телеграму до Трнави, що гра не відбулася через дощ. Прес-служба повідомила про поразку 4:7. Однак Міністерство закордонних справ повідомило футбольну асоціацію про реальний результат, і вони заборонили «Рапіду» виступати за кордоном на два роки.
У 1935 році «Рапід» виграв чемпіонат округу. Однак йому не вдалося кваліфікуватися до підвищення в дивізіоні в матчах проти «Жиліни» та «Нового Замека». Проте через рік після протесту та компромісного рішення клуб таки потрапив до більш високого дивізіону. У цьому ж році також відбулося радикальне омолодження складу. Так у складі з'явилися майбутні зірки трнавців Франтішек Болчек і Антон Малатинський.
Злиття «Трнави» та «Рапіда» Після створення незалежної Словацької держави навесні 1939 року, був проведений перший чемпіонат Словаччини за участю дев'яти клубів, який виграла «Спарта» (Повазька Бистриця), а «Рапід» фінішував на 4 місці.
Влітку 1939 року «ШК Трнава» та «Рапід» об'єднались, щоб створити конкурентоздатну команду на рівні країни. Так народився клуб ТСС Трнава (TSS Trnava). Чудову команду «Рапіду» доповнили найкращі гравці міського суперника — зокрема Войтех Лукович, якого вважали одним із найкращих воротарів Трнави.
У 1939 році словацька ліга почала проводитися за системою осінь/весна. У свій дебютний рік команда посіла 4 місце серед 12 учасників чемпіонату Словаччини. У наступні роки «Трнава» посідала 6, 7, 5 і 3 місця відповідно. У словацькій лізі тоді домінували братиславські клуби ШК і ОАП.
Восени 1944 року відбулося лише два тури чемпіонату, а після спалаху повстання змагання було перервано.
Після завершення другої світової війни і відновлення Чехословаччини влітку 1945 року «Трнава» потрапила до групи B національної чехословацької ліги, вищого дивізіону країни. Перший матч ліги зіграли 16 вересня вдома з «Пардубіце» (1:1), але весняна частина склалася для «Трнави» не найкращим чином і вона вилетіла з чемпіонату. Однак через рік вона знову повернулася, щоб у сезоні 1947/48 знову посісти 5-те місце у найвищому змаганні. Лідери команди Малатинський, Болчек і Марко мали вже на той час стабільне місце у збірній Чехословаччини.
У 1950 році після переїзду Малатинського до Братислави, результати команди погіршали і клуб знову вилетів з вищого дивізіону.
Перейменування у «Спартак» У 1952 році клуб змінив назву на «Спартак» (Трнава), але виступи в 1950-х роках були дуже нестабільними, «Спартак» виступав у 2-й лізі, а після переходу до вищого дивізіону боровся за виживання. Найкращий результат, через тривалий час, прийшов лише в сезоні 1959/60, коли «Спартак» посів 4-е місце, що забезпечило йому кваліфікацію до Кубка Мітропи. Перший матч «Спартак» провів на Тегельному полі проти італійської «Роми». На матчі були присутні 50 тис. глядачів. Спартак переміг з рахунком 2:0, але п програв матч-відповідь у Римі з рахунком 0:1. Римське відрядження також ознаменувалася скандалом. Після прибуття до столиці Італії Юрай Кадлець залишив клуб, щоб вчитися на священника у Ватикані. Це викликало обурення в Словаччині. П'ятьох спартаківців засудили до примусових робіт.
У 1961 році лідер команди Йозеф Адамець перейшов до столичної «Дукли», через що спартаківці знову вилетіли з вищого дивізіону за результатами сезону 1961/62.
Епоха Малатинського У сезоні 1963/64 тренером команди став Антон Малатинський. У дебютному ж сезоні він зміг повернути клуб у найвищий дивізіон. У наступних двох сезонах «Спартак» посів 10-е і 6 місце відповідно. Почала формуватися сильна команда, лідерами якої став Йозеф Адамець, що повернувся до рідного клубу, воротар Йозеф Герик та молодий вихованець Ладислав Куна. 25 травня 1966 року «Спартак» поступився вдома братиславському «Словнафту» з рахунком 1:2. Ця поразка стала останньою вдома за наступні 7 років. В сезоні 1966/67 за команду дебютував нові знакові футболісти, Кароль Добіаш, Владимир Гагара та Адам Фаркаш. Якісна гра принесла «Спартаку» звання осіннього чемпіона, а домашні матчі відвідували в середньому 20 тисяч глядачів. Навесні результати вже були слабшими і «Спартак» випередили «Спарта» та «Слован». У цьому сезоні відбувся перший міжнародний успіх. Червоно-чорні виграли Кубок Мітропи, пройшовши на шляху до фіналу «Гонвед», «Лаціо» та «Фіорентину». У вирішальному двобої вони обіграли «Уйпешт» (2:3 і 3-1).
Наступний сезон 1967/68 став найкращим в історії команди на той час. Пам'ятний матч відбувся в гостях проти «Спарти», за яким спостерігали до 40 000 глядачів, і «Спартак» зміг відігратись, попри рахунок 0:3. Після цього матчу празькі глядачі ображали тренера Малатинського та кількох спартаківців. 9 червня 1968 року після домашньої перемоги над «Тренчином» з рахунком 2:0 «Спартак» вперше став чемпіоном Чехословаччини. Матч проходив під дощем, але, попри це, його подивилися 20 тисяч глядачів. В останньому турі сезону «новоспечений» чемпіон грав на полі пльзеньської «Шкоди» та після футбольного концерту переконливо переміг 7:0, а Йозеф Адамець із 18 голами став найкращим бомбардиром чемпіонату. Після цього успіху тренер Малатинський поїхав працювати тренером до Австрії.
Успіхи на міжнародній арені Наступний сезон став навіть успішнішим за попередній. Клуб під керівництвом Яна Гуцко без проблем пройшов 1-й і 2-й раунди Кубка європейських чемпіонів, а в чвертьфіналі на них чекав грецький клуб АЕК (Афіни). Домашня перемога 2:1 і нічия 1:1 в Афінах вивели клуб у четвірку найкращих у Європі. Таким чином «Спартак» з Трнави опинився поруч із такими грандами, як «Мілан», «Аякс» та «Манчестер Юнайтед». У півфіналі на нього чекав голландський гранд «Аякс». Команда з країни тюльпанів вже бачила себе у фіналі після домашньої перемоги 3:0 у першій грі, але на думку багатьох свідків і експертів, домашній матч проти «Аякса» став найкращим матчем «Спартака» за всю історію його існування. Ладислав Куна двома голами забезпечив перемогу з рахунком 2:0, і достатньо було, щоб хоча б один із багатьох нереалізованих моментів завершився голом, щоб «Спартак» міг вийти у фінал, але цього не сталось. Натомість «Спартак» блискуче впорався з чемпіонатом і зумів захистити титул, відірвавшись від «Слована» на 5 очок і на 10 очок від «Спарти».
На рубежі 1968/69 років трнавська команда, як осінній чемпіон, вирушила в зимове турне країнами Південної Америки. Вони послідовно грали в Коста-Риці, Венесуелі, Перу та Аргентині. До Бразилії не потрапили через проблеми із візами.
Подальші досягнення Сезон 1969/70 для «Спартака» не став чемпіонським, хоча осінню частину вони виграли, а весняну провалили і фінішували «тільки» на 2-му місці. У Кубку європейських чемпіонів у 2 раунді клуб зустрівся з турецьким «Галатасараєм». Після перемоги та поразки з однаковим рахунком 1:0 та подальшого овертайму, в якому не було забито жодного гола, було проведено жеребкування хто пройде далі, оскільки післяматчеві пенальті тоді ще не практикувались. Ця «лотерея» стала невдалою для «Спартака», і «Галатасарай» пройшов далі.
Після невдалого сезону команду очолив Валеріан Швець, під керівництвом якого «Спартак» вперше виграв золотий дубль, забезпечивши свій третій титул чемпіона країни після домашньої перемоги над «Слованом» з 1:0. Вони також виграли Кубок Чехословаччини, перемігши «Вікторію» (Пльзень) у фіналі (2:1 і 5:1). Крім того в цьому сезоні «Спартак» вперше зіграв у Кубку ярмарків, попереднику Кубка УЄФА. Він пройшов французький клуб «Олімпік Марсель» і західноберлінську «Герту», але у третьому раунді програв іншій німецькій команді «Кельн».
1971 року на посаду головного тренера повернувся Антон Малатинський, який повернувся, став головним тренером. Четвертий титул вирішився лише в останньому турі: «Слован», який йшов на другому місці з втратою одного очка, програв у Пряшові з рахунком 1:2, тож «Спартак», який грав у Нітрі і вже вів з рахунком 2:0 з голами Адамця та Кабата, дозволила господарям врешті зрівняти рахунок 2:2. Однак цього разу золотого дубля не вдалося здобути, оскільки в фіналі кубка «Слован» взяв реванш. У Кубку європейських чемпіонів «Спартак» зустрівся з бухарестським «Динамо». Після багатообіцяючої нічиєї 0:0 на полі суперника у Трнаві словаки вели в рахунку 2:1, але наприкінці матчу дозволили гостям зрівняти рахунок. Підсумковий результат 2:2 означав прощання зі змаганням після першого ж суперника.
За підсумками сезону 1972/73, після домашньої перемоги над «Тршинцем» з рахунком 3:0, підопічні Антона Малатинського виграли свій п'ятий чемпіонат Чехословаччини, який також став для них останнім. Але цей сезон запам'ятався і трагедією для клубу — у суботу, 10 березня 1973 року, у віці 25 років після важкої хвороби помер захисник «Спартака» Петер Валентович.
Після цього було зниження результатів. Навесні 1974 року «Спартак» лише тричі переміг у чемпіонаті — над «Слованом» (3:2), «Славією» у Празі (3:0) та «Шкодою» Пльзень (2:0). У підсумковій таблиці це означало 7 місце і 29 очок, лише на два більше від передостанньої команди, що залишила чемпіонат, кошицького «Локомотива». Невдалий сезон підкреслив програш у фіналі Кубка Словаччини, в якому «Спартак» по пенальті програв «Словану».