Зла́тник, або золо́тник — умовна назва золотої монети в Київській Русі, що карбувалася великим князем київським Володимиром Святославовичем наприкінці Х століттяР. М. Шуст. Златник // Енциклопедія історії України… Т. 3, С. 364.. Ймовірно, перша емісія була здійснена 990 року з нагоди хрещення Русі та одруження князя з візантійською принцесою Анною. Усього знайдено 11 златників, 6 з яких походять із Пінського скарбу. Подібний до візантійського соліда за технікою карбування, зовнішнім виглядом та вагою (близько 4,2 гЗварич В. В. Нумизматический словарь.— Львов, издательство при ЛГУ, 1975.— 156 с.: 292 ил.— С. 61). Легенда монети написана кириличним шрифтом. Має статичне зображенням князя, тризубом. Типологічно поділяються на 2 типи, які відрізняються текстом легенд. Як засіб обігу та платежу широко не використовувався, а носив, скоріше, прокламативну роль. Проте знахідки златників у скарбах разом із солідами свідчать про визнання цих монет як рівних.
Історія
Введення монет в обіг У період становлення Київської Русі на її землях поширились візантійські золоті монети. Візантійський солід був однією зі світових грошових одиниць доби раннього і зрілого середньовіччя. Їх використовували усі народи східної і центральної Європи, а також вікінгиШуст Р. М. Нумізматика: історія грошового обігу та монетної справи в Україні: Навч. посіб. — 2-ге вид., стер. — К.: Знання, 2009. — 376 с.. Більшість солідів потрапляли до Русі завдяки торговим операціям купців, а також завдяки військовим викупам. Срібні та мідні монети Візантії використовували лише у Тмутороканському князівстві при торгівлі з візантійським Кримом, в Києві і сусідніх князівствах використовували арабські дирхеми.
Згодом, візантійська золота монета стала зразком для перших монет київських князів — златників.
Златники Володимира були одними з найперших монет київського карбування. Вони діляться на два типи. На аверсі першого типу монет вміщено надпис «Владимир, а се его злато». На монетах другого типу інший надпис: «Владимир на столе». У центральній частині аверсу зображення князя, зі скіпетром й хрестом. Над лівим плечем Володимира знак роду Рюриковичів — тризуб. На реверсі (реверс монет обох типів однаковий) ім'я Ісуса Христа та його зображення (Христос-Пантократор). Композиційно златники наслідують візантійські соліди Василя ІІ та Константина VIII (976—1025).
Монети карбувались з високопробного золота (916 і 958 проби), ймовірно, шляхом перекарбування солідів.
Відомі лише монети князя Володимира Святославича.
Історія досліджень В літописах немає свідчень про початок карбування монет київськими князями. Назва «златник» також умовна. Її взяли з договору 945 року князя Ігоря з візантійцями, — златником тоді називали будь-яку золоту монету.
Перший відомий златник викупив київський аптекар Бунге у 1796 році, але згодом ця монета була втраченаСпасский, И. Г., Сотникова, М. П. Тысячелетие древнейших монет России. Сводный каталог русских монет X—XI веков. — М.: Искусство, 1983. — 240 с..
Декілька златників були виявлені у 1804 році в Пінському скарбі археологами, і тому потрапили до Ермітажу, де їх описали без відомостей про походження.
У ХІХ ст. досить популярною була думка про варварську і економічно відсталу Русь, що ставило під сумнів можливість карбування власних монет. Перші знахідки златників і срібників були нечисельними, тому дослідники одразу поставили під сумнів їх оригінальність. Першим визнав ці монети давньоруськими Ф. І. Круг, який переписав каталог Ермітажу, де златники значились як варварські підробки солідів.
У 1852 році було знайдено великий скарб срібників (200 монет), після дослідження якого вже ні в кого не було сумніву в належності монет до Київської Русі, але знайдених златників досі лишалось 6 екземплярів.
У 1876 р. відомий нумізмат І.Толстой створив перший каталог давньоруських монет. Він провів стилістичний аналіз, порівняв типи монет і розробив хронологію випуску монет. Толстой першим визнав подібність срібників перших років випуску із златниками і довів їх приналежність добі князя Володимира Святославича.
Каталог Толстого призвів до постійних дискусій. Наступну класифікацію монет запропонував О. В. Орєшніков у 1920-і роки, назвавши златники — монетами Володимира Мономаха. Його класифікацію заперечували дослідники Р.Фасмер і Н.Бауер. Надалі дослідження грошового обігу Русі виявили хибність ідей Орєшнікова. А дослідження князівськіх знаків на монетах археологом Н.Ліхачовим остаточно реабілітували класифікацію І.Толстого. Ліхачов першим запропонував думку про те, що срібники 1-ого типу і златники були випущені на честь прийняття християнства на Русі.
Наступний крок у дослідженні давньоруських монет зробив нумізмат І. Г. Спаський, котрий розділив всі монети за класифікацією по майстрам-різчикам штемпелів для карбування. Дослідження Спаського довели ідеї Ліхачова, а також уточнили історію карбування срібних монет. Спаський вперше опублікував історію походження кожного златника і партій срібників.
Всього офіційно було знайдено 11 златників. Сьогодні відоме місцезнаходження 10 з нихЗлатник князя Володимира Святославича , статья из книги «100 найвідоміших шедеврів України». — Київ: Автограф, 2004.: В Ермитажі — 7, в ГИМ — 1, в Національному музеї історії України — 1, в Одеському археологічному музеї — 1.
Додаткові факти Вага візантійського соліду та златника з часом стали руською одиницею ваги — золотника (4,266 г). У 1988 році на честь 1000-річчя перших монет Русі була випущена монета 100 рублів із зображенням златника.
Див. також Золотий ринський Срібник Монети Київської Русі
Примітки
Джерела та література Р. М. Шуст. Златник //
Посилання Златник князя Володимира Святославича, стаття з книги «100 найвідоміших шедеврів України». — Київ: Автограф, 2004. Златник (золотник) // Монетне карбування на території Київської держави у X—XI ст. // Гроші України = Money of Ukraine / Р. М. Шуст та ін.; ред. колегія: С. Г. Арбузов (голова) та ін.; Національний банк України. — Х.: ФОЛІО, 2011. — С. 28—29. — ISBN 978-966-03-5781-5.