Гонгадзе Миросла́ва Володи́мирівна (до шлюбу Петришин; 19 червня 1972 року, м. Бережани, Тернопільська область) — українська телеведуча, журналістка, юристка, вдова українського журналіста грузинського походження Георгія Гонгадзе. Після загибелі чоловіка отримала політичний притулок у США й у 2001 році разом із дітьми оселилася в передмісті Вашингтона.
Освіта 1997 — Львівський національний університет імені Івана Франка, юридичний факультет. Спеціальність — юриспруденція. Спеціалізація — цивільне і корпоративне право.
Кар'єра 1998—2000 — керівниця штабу партії «Реформи і порядок».
2000 — проводила інформаційну компанію «За Ющенка, за реформи».
2001 — після вбивства Георгія Гонгадзе з дітьми отримала політичний притулок у США і оселилася у передмісті Вашингтона. Причини такого рішення пояснила через 17 років в одному із своїх інтерв'ю.
Мирослава Гонгадзе: «Мені хочеться плакати, коли я вмикаю українські канали»|https://detector.media/community/article/139861/2018-08-03-miroslava-gongadze-meni-khochetsya-plakati-koli-ya-vmikayu-ukrainski-kanali/
Журналістська діяльність 1994 рік — очільниця прес-служби тоді ще львівської політичної сили «Нова хвиля», з якої згодом виросла партія «Реформи і порядок».
Із 1995 р. — працювала на телебаченні в Києві: ММЦ «Інтерньюз» (із 1997 р. — СТБ) — телепрограми «Параграф», «Вікна-Плюс».
1998 — керівниця відділу зв'язків з громадськістю у щоденному журналі «День».
2001—2004 — працювала редакторкою у видавництві у Вашингтоні, США.
Із 2004 р. — продюсерка Української редакції Всесвітньої служби «Голосу Америки» (Вашингтон, США) і ведуча телевізійної інформаційної програми «Час-Time», яка транслюється в Україні на частотах «5 каналу».
2014—2015 — ведуча телеканалу «UA:Перший» («Національні дебати», «Prime Time»).
Суспільно-політична діяльність
Покарання винних у вбивстві журналіста Після загибелі чоловіка, українського журналіста грузинського походження Георгія Гонгадзе Мирослава вимагає від української влади та суду довести до логічного завершення розслідування його вбивства, оголосити імена не тільки виконавців, але і українських високопосадовців — замовників злочину, а також покарати винних. Інтереси Мирослави в Україні представляє адвокатка Валентина Теличенко.
Інша діяльність 2001 рр. — була в Україні креативним директором акції на захист реформ і особисто Прем'єр-міністра України Віктора Ющенка.
Починаючи із 2004 р. — на запрошення американських, європейських університетів, політичних та громадських організацій світу виступає із розповідями про свободу слова.
Разом із представниками російського Центру екстремальної журналістики Мирослава створила Міжнародну школу безпеки журналістів імені Георгія Гонгадзе і Анни Політковської. За її словами, школа повинна «відкрити журналістам нові можливості для захисту їхніх прав, надати засоби і прийоми для їх безпечної роботи»Мирослава Гонгадзе в рейтингу 100 найвпливовіших жінок України на focus.ua . Проект отримав широку підтримку, в тому числі з боку ОБСЄ.
Із 28 травня 2011 р. — членкиня Союзу українок Америки.
Державні нагороди Орден княгині Ольги III ст. (10 грудня 2014) — за вагомий особистий внесок у розвиток журналістики, активну громадську діяльність та високу професійну майстерність
Твори 2006 — книга «Розірваний нерв. Хронологія громадянського протесту».
Особисте життя
Чоловік — Георгій Гонгадзе, український журналіст (*1969 — †2000). Одружились у 1995 році.
Діти — доньки-близнята Нана і Саломе, 1997 р.н.
Батько — Володимир Петришин, загинув 8 жовтня 2015 рокуMyroslava Gongadze: facebook; twitter. Мати Ольга Михайлівна, брат Микола, сестра ГалинаБатько Мирослави Гонгадзе помер на городі.
Див. також Георгій Гонгадзе Леся Гонгадзе
Примітки
Джерела Обличчя каналу /Мирослава Гонгадзе на сайті Першого НТК
Посилання Особистий блог на LiveJournal Виступ про помилки укр. журналістики на засіданні за круглим столом «Демократія: український шлях» в Києві, 3.02.2011. Відеозапис. Інтерв'ю «Моїм донькам подобається Україна» для «Нова газета». Інтерв'ю «Нана і Саломе — результат палкого кохання, найкраще, що зі мною трапилось в житті» для «Гучні імена». Інтерв'ю «Не знаю, чи зустріну я ще такого чоловіка, як Георгій» для газети «Бульвар Гордона», 17.05.2005.