«Нова́ Ра́да» — українська щоденна газета, що виходила від до 6 лютого 1919 року в Києві. Видавалася за ініціативи Товариства для підмоги літературі, науці і штуці як продовження газети «Рада», закритої російським урядом у липні 1914 року. З 1918 року — офіційний орган Української партії соціалістів-федералістів. Редагували газету Андрій Ніковський і Сергій Єфремов.
З історії видання Напередодні Лютневої революції в Росії на території України виходило лише 6 українських друкованих видань, у 1917 році їх кількість зросла до 106 і вже в 1918 року досягла 212. року почала виходити газета «Нова рада» як орган Товариства підмоги літературі, науці й штуці з участю Андрія Ніковського, Сергія Єфремова, Михайла Грушевського та ін., за фінансової підтримки Євгена Чикаленка
Українська радикально-демократична партія (згодом Українська партія соціалістів-федералістів) мала великий вплив на газету, проте редакція намагалася дотримуватися загального суспільно-політичного характеру. На думку деяких дослідників, це єдиний український часопис періоду національної революції, що відстоював свободу слова. Олександр Мукомела писав:
7 лютого 1919 року більшовики вдруге захопили Київ і газета «Нова Рада» припинила своє існування. Пізніше газета почала видаватися під іншими назвами — «Рада», «Промінь».
За даними Ігоря Гирича повні комплекти газети «Нова Рада» за 1917–1919 роки з особистого архіву Сергія Єфремова збереглися в Державній науковій архівній бібліотеці в Києві. В електронному вигляді газета доступна на сайті Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського.
Формат та вміст видання Газета складалася з чотирьох сторінок великого формату. У шапці видання зазначалося, що газета «політична, економічна й літературна», «виходить щодня, окрім понеділків і днів після великих свят». На першій шпальті друкувалися передові статті (одна-дві), звіти, огляди важливих суспільно-політичних подій, оголошення. О. Гнесь наводить приклад такого огляду: .
Також у газеті друкувалися важливі законодавчі рішення. Тут було надруковано Третій Універсал. На думку О. Гнеся, видання виконувало «важливу місію інформатора й коментатора, сполучної ланки між суспільством і владою».
У рубриці «У Київі» газета подавала хроніки подій у столиці. Зокрема, в одному з номерів були такі підзаголовки: «Універсал ЦР», «Похорон жертв гражданськой війни», «Військо у Києві», «На телеграфі» — тут же подавалися «Вісти з Петрограду», «Вісти з Москви», «Чутки з Дону», «Накази київської воєнної округи», новини про «одставку Лепарського», «становище на фронті», «справу з юнкерами», «лекцію Саліковського», «нараду лекторів по кооперації», «організаційний комітет Спілки Просвіт Слобідської України», «телеграму про одстрочку виборів до Установчих зборів», «од'їзд чеху-словаків з Києва», «Педагогічна Академія одкрилась» і настав «кінець забастовки» (1917. — 7 листоп.). «Нова Рада» також подавала інформацію у «Театральному відділі» і відділі «Просвіти». Щодо рубрики «За кордоном», у номері за 7 листопада 1917 року вміщено, наприклад, новини з Франції та Італії. Також публікувалися «дописи» від непостійних кореспондентів з різних куточків України і світу.
У газеті друкувалися огляди преси (у форматі «цитата — коментар»), значна увага приділялася економічним новинам (рубрика «Економічні нариси»), питанням доброчинності (зокрема матеріали в рубриці «Жертви»). Останні новини нерідко подавалися під заголовком «Телеграми».
Серед публіцистів першість належала Сергієві Єфремову. Сукупна кількість його публікацій — близько тисячі у майже п'ятистах числах газети, тобто на одне число припадало приблизно дві публікації. Єфремов готував експрес-інформацію про поточні події — нею відкривалася «Нова Рада». У кожному номері подавалася аналітична або полемічна стаття, що складалася з двох-п'яти частин. Рідше журналіст писав огляди преси й інформацію для відділу хроніки. Отже, газета постійно подавала матеріали Єфремова, саме він визначав обличчя газети.
Примітки
Посилання
Нова Рада: щоденна політична, економічна і літературна газета. 1917–1919 рр. // Електронна колекція газет України на сайті Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
Джерела Бойко О. Д. Нова Рада // Гнесь О. С. Українська революція на шпальтах газети «Нова Рада» (1917–1919) . Животко А. Історія української преси / упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик — : Наша культура і наука, 1999. — 368 с. Історія української преси: Хрестоматія / упоряд., автор іст.-біогр. нарису та приміт. О. Г. Мукомела — : Наша культура і наука, 2001. — 352 с. Сурай Ю. І. З історії української газети «Нова Рада» (1917 р.) // Записки історичного факультету / Одеський державний університет імені І. І. Мечникова. — Випуск 1. — Одеса, 1995. — С. 225–230. Українська журналістика: вчора, сьогодні, завтра / за заг. ред. проф. В. І. Шкляра. — , 1998. — 180 с. Чапленко В. Історія нової української літературної мови. — Нью-Йорк, 1970. — 448 с.