Третяк

Третя́к — слово, яке має різні значення: напій з меду; танок, елемент танцю; топонім; прізвище; гроші.

Частина території стародавнього городища Третяк — третя територія після дитинця і і зовнішньої частини города (острога), котра приєднувалася до городища у міру поступового зростання останнього. ("Третяк" в Чернігові тощо).9.12. Архітектура: дерев'яна і кам'яна (Ю.С. Асєєв, В.О. Харламов) / Історія української культури. У 5 т. / за ред. Ю.С. Асеєва. Київ: Наукова думка, 2001. Т. 1. Джерело: http://izbornyk.org.ua/istkult/ikult12.htm

Географічна назва Третяк (Чернігів) — історична назва частини земель Чернігова. У Музеї Національного архітектурно-історичного заповідника “Чернігів стародавній” в Успенському соборі була продемонстрована копія карти, де зазначено Дитинець Третяк - південно-західна частина площею 19,5-20,5 га слов'янського міста сіверян, що формувалось з VII сторіччі. Третяки́ — село в Україні, підпорядковане Харцизькій міськраді Донецької області. Населення становить 258 осіб. Орган місцевого самоврядування — Іловайська міська рада. У 2014 році в зоні АТО (див. Іловайський котел). Третяко́ве — село в Україні, Хорольському районі Полтавської області. Населення становить 59 осіб. Орган місцевого самоврядування — Андріївська сільська рада. Третякі́вка — село в Україні, Синельниківському району Дніпропетровської області. Населення становить 151 особа. Орган місцевого самоврядування — Гірківська сільська рада. Третякі́вка — село в Україні, Біловодському районі Луганської області. Населення становить 527 осіб. Орган місцевого самоврядування — Данилівська сільська рада. Третяки (Траццяк на картах Білорусі (трансліт.: Tracciaki, руск.: Третьяки)) — села в Білорусі

Напій з меду Відомо, що людина навчилась виготовляти медовий напій із меду диких бджіл з прадавніх часів (судячи зі згадок в давньогерманському та кельтському епосі) є одним із найдавніших хмільних напоїв, відомим в Європі. У 448 р. н. е. візантійський історик Пріск Панійський у таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України записав слово «Мед». Згідно рецептури часів Київської Русі міцність Медових напоїв залежала від пропорції меду та води: «півторак», «двойняк», «третяк». Третяк (також згадується як дубняк) це напій готується з однієї частини меду і двох води.. Заправляють на 100 л сити 50 г хмелю, 20 — фіалкового коріння та двома краплями справжньої рожевої олії, або 50 г пелюстків рож. Після шумовиння переливають у чисту бочку, і через рік напій стає цілком придатним до вживання. Третяк може зберігатись упродовж десятків літ, щороку міцнішає, не втрачаючи солодкого смаку. Всупереч очікуванням, типовий питний мед (сікера) не є густим та солодким лікером, а нагадує вино, цей напій часто плутають з медовухою-самогоном. Сікера (напій) — це рідкий напій, який легко ллється. Смак сікери швидше всього нагадує вино або легкого пива з ароматом меду. Назва "Сікера" (грец. σίκερα) — згадується у Греції та на Близькому Сході.

Письмові відомості, в тому числі про торгівлю товарами з меду, є в Угодах Русі з Візантією. Про наявність меду у східних слов'ян свідчить Лаврентіївський літопис, де розміщені описи угод між Києвом та Константинополем. Перші згадки в Київській Русі про мед як хмільний напій датуються 944 та 946 роком. Протягом кількох віків мед залишався єдиним хмільним напоєм у східних слов'ян. Для своїх потреб його варили домашнім способом у великих глиняних посудинах — корчагах, для продажу — у броварах. Серед ремісників впродовж до XVII ст. найповажнішою була професія медовара. У ХІХ ст.. мед у домашніх умовах майже не варили. Міцність залежала від пропорції меду та води: «півторак», «двойняк», «третяк». Із пуду меду виходило 7 відер медовухи. Але у порівнянні з іншими хмільними напоями, мед був слабким — від 5 % до 10 % вмісту алкоголю.

Можемо припустити, що назви населених пунктів та прізвища пішли від центрів виробництва та виробників цього медового напою.

Медове "вино" - сікера в Україні виготовляється в м. Бровари з 2019 року. В Польщі цей продукт зареєстрований, як слабоалкогольний. Пошук Google свідчить що це алкогольний напій із натурального меду, соків ягід і фруктів прямого віджиму без додавання цукру та спирту.

Танець, елемент танцю Українська мова формувалась поетами та письменниками, які активно її використовували. Так в творах Івана Котляревського (1769—1838) слово «третяк» використовуються в значенні танець, елемент танцю. Твір «Енеїда» містить такі слова:

Сестру Дідона мала Ганну, Навсправжки дівку хоть куди, Проворну, чепурну і гарну;

Приходила і ся сюди

В червоній юпочці баєвій, В запасці гарній фаналевій, В стьонжках, в намисті і ковтках;

Тут танцьовала викрутасом, І пред Енеєм вихилясом

Під дудку била третяка.

У читача «Енеїди» виникає запитання: який же танець виконували молоді та гарні юнак і юначка, яких з таким захопленням змальовує нам автор? Значення слів у творах Котляревського опубліковано у 1922 році. Так том 1 «Пояснення до „Енеїди“ містить тлумачення слова: „Третяк  —  фігура в танці“.

Становлення й розвиток козацького танцю відбувалися, як можна припустити, з часів гетьмана Петра Сагайдачного, на основі майже усіх на той час відомих в Україні танців та їх елементів. Не бракувало і впливу сусідніх народів, особливо виразно вказує на запозичення їх з хореографічної культури південнослов'янських народів.

Досліджуючи українську танцювальну музику, музикознавець Микола Грінченко (1888—1942) дійшов висновку, що вони складають основну групу мелодій козачкових танців кінця XVIII — початку ХІХ ст... Майже усі мають типову метроритмічну структуру. Вихилясник, за термінологією В. М. Верховинця, танцювальний рух для парубків і дівчат. Третяк або тропак Василь Верховинець називає ще вибиванцем і зауважує, що в українському танці цей рух зустрічається також під назвою сучок, тропак, дрібушечки та колись третяк був назвою окремого танцю. Танці, козаків не мали сталої композиційної побудови, а виконувались лише за логікою поступовості й складності в рухах, але виконавці (козаки) були і в певній залежності один від одного. Типовий танець починався повільно найпростішими кроками і рухами, а закінчувався найдивнішими карколомними стрибками й вибриками, гопаками, третяками (тропаками), гайдуками.

Слово в значенні потрійне притоптування в танці використовували письменники й пізніше: — „Гоп!“ — гукав [Омелян Косюра], у боки взявшись, сипав третяками, І навприсядки пускався, й колесом крутився, Поки дружку вибив з сили, а сам не втомився (Українські поети-романтики, 1968, 563).

Оскільки прізвища козаків формувались за їх характерною вдачею і вносились в Реєстр війська, то можна припустити, що Прізвище Третяк походить від козаків що мали вдачу добре танцювати, мали військову службу, були заможними, що забезпечувало поширення прізвища у своїй родині.

Прізвище

Побутує думка що Третяк це Старовинне руське ім'я, яке походить від слова третій і дослівно означало „третій у сім'ї“, „третя дитина у батьків“. Але за такої логіки у слов'ян та пізніше у русичів мали б зустрічатися імена, прізвища на зразок, первак, четвертак, п'ятак. Слід припустити, що це прізвище походить або від ремесла або від назви поселень, як на той час було заведено.

Масово родові прізвища зустрічаються в письмових джерелах, що стосуються українських земель в XIV—XVI століттях. Спочатку родові прізвища мали переважно знатні й заможні люди, воїни, купці та ремісники. Проте вже у XVII ст. ледь не всі українці мали власні прізвища, щоправда, прізвища часто трансформувалися, на їх основі могли створюватися нові прізвища, наприклад, син людини з прізвищем Третяк міг отримати прізвище Третяченко (син Третяка). Багато прізвищ з'явилися в часи Запорозької Січі, оскільки при вступі на Січ козак міг для реєстру змінити своє старе прізвище на нове. Стабільності прізвища набули лише в XIX ст.

Зустрічаються також такі варіанти цього прізвища як — Третяченко, Третяків, Третяков, Третьяк, Третьяков, Третячок. Результати досліджень популярності прізвищ в Україні, в тому числі, „Третяк“ та похідних від нього прізвищ в Україні проведено у 2010 році на вибірці в 6 710 000 носіях з 45 923 000 мешканців України, де в рейтинг потрапило 10 000 поширених прізвищ. Згідно з цими даними носіїв прізвища „Третяк“ приблизно 17 тисяч громадян, та займає 223 місце в рейтингу популярності серед 10 000 українських прізвищ.

Відомі носії прізвища Третяк:

Козацька Україна З найвідоміших носіїв Прізвища часів козацької України згідно з дослідженнями істориків висвітлених у книзі „Визначні особи козацької доби“ С.223-224 згадується прізвище козацького полковника Семена Третяка. Як зазначається в дослідженні, — це український державний та військовий діяч походженням українського шляхетного роду. До „Реєстру Війська Запорізького 1649 року“ його під іменем Семена Третяченка внесено у складі Білогородської сотні Київського полку. Відповідно до правил того часу, перед тим, як стати Київським полководцем Семен Третяк мав якийсь час бути Білогородським сотником. На уряді Київського полковника Семен Третяк вперше згадується у грудні 1662 року. Припускають що він посів на посаду після того як його попередник, Київський полковник Василь Дворецький, у 1660 році потрапив до польського полону.

Згідно з архівними дослідженнями, у боротьбі за „гетьманську“ владу Семен Третяк узяв сторону Ніжинського полковника Василя Золотаренка. Проте на Ніжинській червневій „раді“ 1663 року „гетьманом“ було обрано промосковського Івана Брюховецького, а над його супротивниками розпочалася розправа. Прямо на раді Семена Третяка було ув'язнено у Ніжині, а восени 1663 року відправлено до Москви, а звідти — на заслання відправлений до залежних московських територій Західного Сибіру. Після загибелі 1668 року Івана Брюховецького, який „зрадив“ Московське царство Семена Третяка було звільнено і він повернувся із заслання в розділену війнами Козацьку Україну.

Рятуючись від переслідувань, Семен Третяк виїхав з Московського царства й оселився у Немирові (тепер це місто у Вінницькій області), де йому допоміг влаштуватися Роман Ракушка-Романівський, із яким Семен Третяк був знайомий по службі до 1663 року.. Припускають, що він став Немирівським сотником Кальницького полку. Востаннє Семен Третяк згадується у березні-квітні 1674 року, коли він звернувся за військовою допомогою до Івана Самойловича для відбиття польського Походу 1674 року на Вінницю. Подальша доля лишається невідомою, але пізніше є згадки про сина Третяка Федора Семеновича (1697, 1697 р отаман, потім наказний сотник Моровської сотні, згодом у 1699 згадується, як сотник Київської сотні), та про онука Третяка Якима Федоровича (1706, сотник Моровської сотні).

Третяк Федір — український державний діяч, другий генеральний суддя в уряді Пилипа Орлика.

Україна Третяк Володимир Ілліч (26.11.1956 р.н.) — провідний науковий співробітник Інституту ядерних досліджень. Займається пошуками та дослідженнями рідкісних ядерних розпадів: подвійним бета розпадом, рідкісними альфа та бета розпадами, існуванням темної матерії та ін. Кількість цитувань на його наукові праці — понад 6 тисяч (станом на 01.01.2017). Займає 11-у позицію в рейтингу вчених України. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за 2016 р. Третяк Кирило (1974 р.н.) — автор досліджень історії забудови та архітектури Києва , автор книг "Фантоми історичних ансамблів Києва" та "Уламки Києва". Третяк Василь Якович (1926—1989) — оперний співак. Третяк Микола Васильович — український оперний режисер, син Василя Третяка. Третяк Владислав Васильович — український шабліст. Третяк Максим Володимирович — український боксер-любитель.