Костянтин Корнякт (, ; 1517/1520 — 1603) — грецький купець, шляхтич, громадянин Львова. Один з найбагатших міщан в історії міста, фундатор будівель, що названі його ім'ям.
Життєпис Походив з грецької родини, певне, не шляхтичів, міста Кандія на острові Крит. Спочатку переїхав до Константинополя, де в 1540-х роках був заможним купцем. Може, однією з його фінансових основ були суми, позичені у молдовського господаря в 1561—1563 роках Якуба «Геракліда» (Деспота; після його отруєння збагатився, привласнивши його майноЛемко І. Цікавинки з історії Львова… — С. 32.). Згодом перебрався до Молдовського князівства, де став боярином, керував митницею. Мав гуртову торгівлю східними товарами, сукном, бавовною, шкірами, винами (мальвазія) з містами Речі Посполитої, Німеччини. Після переїзду до Львова не поривав стосунків з Молдовою; зокрема, у 1575 році господар Петру «Кульгавий», Сучавський владика, купці були йому винні 12000 талерів.Urban W. Korniakt (Korniat, Korneadi, Korneades, Carneadi, Coretho, Carinacto) Konstanty h. Crucini (ok. 1520—1603)… — S. 82.
За надані послуги 15 березня 1566 року король Сигізмунд II Август надав йому привілей на вільну торгівлю вином у Речі Посполитій. 25 березня 1566 р. король дозволив продавати вина за власними цінами, а не встановленими руським воєводою Миколаєм Сєнявським.Акта grodskie i ziemskie… — Т. 10. — S. 89. Торгові шляхи з Молдови вели до митниці у Снятині Руського воєводства, а купці не мали права оминути Львів. 24 березня 1569 р. король надав дозвіл на вільне перебування в Польщі.Акта grodskie i ziemskie… — Т. 10. — S. 97. Тоді познайомився з купцями Львова, громадянство якого набув 1570 року, успадкувавши справи старшого брата Михайла, який раніше жив у місті (помер 1563 року). Як знавець відносин Речі Посполитої з Османською імперією, К. Корнякт став секретарем короля Сигізмунда II Августа. За дипломатичні послуги й завдяки багатству 12 лютого 1571 р. король надав йому шляхетство — (, акти поновлювались до 1580 року), проти цього 1601 р. гостро протестували його боржники — подільський воєвода Геронім Язловецький і зиґвульський староста Станіслав Стадницький — «Диявол» з Ланьцута, який задля неповернення боргу помстився родині К. Корнякта після його смерті. 17 липня 1571 р. король звільнив К. Корнякта від усіх мит, 28 липня був призначений королем митником земель руських, допущений до шляхетських свобод.Акта grodskie i ziemskie… — Т. 10. — S. 110.
Власне Корнякти здавна займались лихварством. Говорили, що свої статки вони набули, привласнивши заставлене майно господаря Іоана II Якова Воде Деспота (К. Корнякт також був скарбником (чи найвищим скарбничним урядовцемUrban W. Korniakt (Korniat, Korneadi, Korneades, Carneadi, Coretho, Carinacto) Konstanty h. Crucini (ok. 1520—1603)… — S. 83.) господаря Александре IV Лопушанина), що наприкінці XVI ст. змінювали один одного мало не щороку, і через це він змушений був покинути Молдову.
Надавав немалі позики, зокрема: 1571 р. — позика на 1100 золотих магістратові Львова для викупу фільварку Гольдберг у міщанина Станіслава Шольца під заставу власне самого фільварку. На час прийняття міського громадянства 1575 р. надав позику на 12000 талерів господареві Петрові VI Кульгавому. Давав у борг гроші королям Речі Посполитої, починаючи від Сигізмунда II Августа, вів великі фінансові операції з Мнішеками.
На 1576 р. отримав привілей короля Стефана Баторія на оренду митниць у Руських воєводствах Малопольської провінції Речі Посполитої. Отримання шляхетства дозволило Корнякту вигідно одружитись, набувати земельні володіння, але не дозволяло особисто займатись торгівлею. Володів селами у Львівській землі, у Перемишльській землі отримав маєтності Соснівку біля Ярослава, Золотовицю і Білобоки, які набув 1583 р. за борг від старости лежайського Лукаша Опаліньського.
Намагався підтримувати добрі стосунки з єзуїтами.
На межі 16-17 століть часто перебував у Перемиській землі, господарював, провадив судові процеси з боржниками — Г. Язловецьким, С. «Д.» Стадницьким. Помер 1 серпня 1603 року, був похований у крипті Успенської церкви у Львові, куди з вулиці веде сьогодні замурований вхід.
Ставропігійське братство
Як православний, грек К. Корнякт належав до православної (здебільшого руської, себто української) громади Львова, зокрема, активно допомагав фінансами, знайомствами при королівському дворі й при Константинопольському Патріархові братству при міській Успенській церкві (потім Ставропігійному), одним з 12 засновників якого він став 1586 року. після смерті Александру Лопушняну став головним опікуном Успенської церкви. Фінансував відбудову спаленої міської церкви, судові процеси братства з магістратом, допомагав братській школі та типографії. Також підтримував православну шляхту, що виїздила на засідання сейму.
В конфліктній ситуації між Братством та єпископом Гедеоном Балабаном стояв, радше, на стороні владики. У заповіті призначив для Успенської церкви, братства 4000 золотих, прибутки з підміського села Збоїща.
Маєтності, фундації Дідич Гусакова, Сосниці, Білобоків, Журавиці. За заслуги перед державою зумів отримати декрет короля Стефана Баторія (1576) з дозволом збудувати, як виняток, найвеличніший будинок-палац на площі Ринок на 6 вікон (житло міщан не могло мати більше 3-х вікон по ширині фасаду). Палац звели 1580 р. італійські архітектори Петро з Барбони та Павло Римлянин. На прохання константинопольського патріарха Єремії II Траноса згодився 1572 р. надати кошти для відновлення міської православної церкви та дзвіниці, знищених пожежею. З його фундушу за проєктом архітектора Петра з Барбони звів три перші яруси вежі-дзвіниці біля міської церкви (1572—1578), потім Трьохсвятительську каплицю звів архітектор Андрій Підлісний (1578—1590). Фінансував початковий етап будівництва Успенської церкви, завершеної майже через 30 років після його смерті. Надавав кошти на зведення бастей міських фортифікацій.
Понині його ім'ям названі кам'яниця на площі Ринок, 6 і вежа Успенської церкви.
Шлюб, діти Завдяки отриманню шляхетства, біля (або в 1575 р.Dzieduszyccy (01) ) одружився з Анною Дідушицькою (?—1616; для неї золотар Клеменс з Левочі виготовляв золотий ланцюжок, для чого отримав 50 червоних злотих бл. 1550 року.Łoziński W. Złotnictwo lwowskie w dawnych wiekach: 1384—1640 . — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1889. — S. 53. ). Перед шлюбом підписав з нею угоду, за якою зобов'язувався особисто не займатися торгівлею, забезпечити її половиною свого рухомого і нерухомого майна нинішнього і майбутнього, дати їй 1000 золотих готівкою і згодитись на придане у 2000 золотих. У шлюбі народилися: Катерина (? — після 1635) — дружина (з 1608) воєводи троцького графа Олександра Ходкевича; 1626/28 вийшла за воєводу белзького, руського князя Константина Вишневецького. Анна (?—після 1640/1648Ossolińscy (02) ) — дружина: Яна Гратуса Тарновського — ротмістра, каштеляна жарновського (син Александер Ґратус був київським каштеляном)Tarnowscy (02) ; Миколая Оссолінського (?—1663) — скальський, староста петрівський (син Прокопа) Костянтин з Білобок (?—1624) — ротмістр, чоловік Ельжбети з Оссоліньських, дочки воєводи підляського, сандомирського Яна Оссоліньського. Олександр (д/н—1639) Михайло (1575—1596)) Софія — дружина Абрагама Гербурта.
Примітки
Джерела та література Вуйцик В. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — Львів : Каменяр, 1979, 1991. Енциклопедія Львова. — Львів : Літопис, 2010. — ISBN 978-966-7007-99-7. Ісаєвич Я. Корнякт Костянтин // Качор І., Качор Л. Марево давнього Львова. — Львів : Апріорі, 2009. Лемко І. Цікавинки з історії Львова. — Львів : Апріорі, 2011. — 128 с. : іл. — ISBN 978-617-629-024-7. Акта grodskie i ziemskie… — Lwów, 1884. — Т. 10. — 549 s. , Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — 761 s. — S. 614. Urban W.'' Korniakt (Korniat, Korneadi, Korneades, Carneadi, Coretho, Carinacto) Konstanty h. Crucini (ok. 1520—1603) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968. — Tom XIV/1, zeszyt 60. — S. 82-83.
Посилання Корнякт Констянтин // Біографія Костянтина Корнякта . Лильо І. Статті про Львів. Грецький світ Львова . МИ ПАМ'ЯТАЄМО. Корнякти . Konstanty «Grek» Korniakt h. Krucini (ID: 11.238.2) . Родовод Анны Дедушицкой .