Теорія залізо-сірчаного світу — гіпотеза зародження життя на поверхні мінералів сульфідів заліза, розроблена німецьким хіміком і патентознавцем .
На думку Вехтерсгейзера найпростіша форма життя, яку він назвав організмами-піонерами, з'явилася у вулканічних гідротермальних потоках в умовах високого тиску й високої температури (понад 100 °C). Ця форма життя використовувала каталітичні центри на основі перехідних металів, здебільшого заліза й нікелю, але можливо, також, й інших: Кобальту, Мангану, Цинку. Центри каталізували шляхи фіксації вуглецю, завдяки чому утворювалися невеликі неполімерні органічні сполуки, матеріалом для яких були гази: чадний газ, вуглекислий газ, синильна кислота та сірководень. Ці органічні сполуки затримувалися на поверхні мінералів як ліганди центрів перехідних металів, забезпечуючи «поверхневий метаболізм». За гіпотезою Вехтерсгейзера каталітичні центри з приєднаними лігандами ставали автокаталітичними. Так формувався примітивний метаболічний цикл, аналогічний за функціями циклу трикарбонових кислот, але залежний від сірки. Надалі, після того, як такий цикл встановився, він почав розвиватися із утворенням складніших сполук, які забезпечували нові шляхи каталітичних реакцій.
Гідротермальні джерела За гіпотезою залізо-сірчаного світу гідротермальні джерела — сприятливе місце для зародження життя, оскільки це сильно термодинамічно нерівноважні системи, в яких завдяки виходу газів, високій температурі й великим її градієнтам, створюються умови для хімічних реакцій, малоймовірних у звичайних умовах. Зокрема, серед таких реакцій можуть бути реакції фіксації вуглецю — утворення органічних сполук. Вуглець поступає із вулканічних викидів у вигляді моно- або діоксиду. Водночас, вулканічні викиди містять також сірководень, який реагує із іонами заліза у гарячій воді з утворенням сульфідів заліза. Хімічні елементи залізо та сірка можуть об'єднуватися різним чином, утворюючи багато локальних комбінацій, в яких вони по різному координовані. За гіпотезою Вехтерсгейзера деякі з цих комбінацій можуть бути каталітичними центрами для реакції фіксації вуглецю.
Непрямим підтвердженням цьому є той факт, що поблизу сучасних гарячих підводних джерел вирує життя, багате екстремофільними організмами.
Виноски