Віра Гнатівна Му́хіна (справжнє прізвище — Мухіна-Замкова; 1 липня 1889, Рига — 6 червня 1953, Москва) — російський радянський скульптор, художник і педагог; член з 1926 року, дійсний член Академії мистецтв СРСР з 1947 року.

Біографія Народилася року в місті Ризі (нині Латвія) у спадковій купецькій сім'ї. Дитячі та юнацькі роки, з 1892 по 1904 рік, провела в Феодосії, де у місцевій гімназії здобула початкову художню освіту. З 1904 року мешкала в Курську, закінчила Курську гімназіюМухина Вера Игнатьевна / Пантеон России. , після чого переїхала до Москви, де у 1909—1911 роках займалася в школі та Івана Дудіна; у 1911 році — у скульптурній студії Ніни Синициної та з кінця 1911 року у майстерні Іллі Машкова.

На початку 1912 року, катаючись на санчатах, врізалася в дерево і пошкодила ніс. Була відправлена опікунами до Парижа, де перенесла кілька пластичних операційВера Игнатьевна Мухина / Thesketchline.com. . До 1914 року мешкала в Парижі, навчалася в приватній школі Філіппо Колароссі, в академіях «Ля Палетт» в Анрі Ле Фоконьє, «Ґранд-Шом'єр» у Антуана Бурделя. 1914 року здійснила подорож Італією, вивчаючи скульптуру та живопис періоду Ренесансу. Того ж року повернулася до РосіїМухина Вера Игнатьевна / Инвестиции в искусство..

З початком Першої світової війни пройшла курс сестер милосердя і працювала в лазаретах до середини 1918 року. 1918 року взяла шлюб із військовим лікарем .

У 1926—1927 роках вела класи ліплення у Московському художньо-промисловому технікумі та у 1926—1930 роках викладала скульптуру у Вищих художньо-технічних майстернях.

Протягом 1930—1932 років разом з чоловіком перебувала у засланні у Воронежі. З кінця 1930-х років працювала на Ленінградському фарфоровому заводі, на початку 1940-х — в експериментальному цеху художнього скла при Ленінградській дзеркальній фабриці. Під час німецької-радянської війни з 1941 року до травня 1942 року була в евакуації у Каменську-Уральському, де її чоловік працював хірургом у місцевій лікарні, потім була викликана до МосквиЛысков Антон. Профессор Преображенский в Каменске-Уральском. Алексей Андреевич Замков. .

Протягом 1947—1953 років мешкала в Москві в будинку на провулку Островського, № 5А. Померла в Москві 6 жовтня 1953 року. Похована в Москві на Новодівичому цвинтарі (ділянка № 2). Надгробний пам'ятник — бронзове погруддя скульпторки на гранітному п'єдесталі. Автори — скульптори 3інаїда Іванова, Ніна Зеленська, архітектор Олександр ЗаварзінМухина Вера Игнатьевна / Новодевичье кладбище. .

Творчість Працювала у галузях станкової і монументальної скульптури, графіки, театрально-сценічного і прикладного мистецтва. Після Жовтневої революції брала участь у реалізації . До робіт цього періоду відносятся: проєкт пам'ятника Миколі Новікову (1918, глина, не зберігся); проєкт пам'ятника Володимиру Загорському (1921, гіпс, Державний центральний музей сучасної історії Росії); проєкт пам'ятника Якову Свердлову, відомий під назвою «Полум'я революції» (1922—1923, гіпс, Державний центральний музей сучасної історії Росії; 1954, бронза, Третьяковська галереяВ рамках долгосрочной программы «Третьяковская галерея открывает свои запасники» в зале № 24 развернута 4-я сменная экспозиция, которая знакомит с проектами памятников. / Государственная Третьяковская галерея.; віск, Музей Віри Мухіної у ФеодосіїЛюдмила Обуховская. Вера Мухина и её скульптуры. / Крымская правда. 26 березня 2016.). 1923 року разом з Олександрою Екстер оформила павільйон газети «Известия» на в Москві. Протягом 1923—1926 років створювала проєкти одягу і малюнки для тканин. Разом з Надією Ламановою розробляла етикетки, книжкові обкладинки, ескізи тканин і ювелірних прикрас. Створена за її ескізами колекція одягу була удостоєна Гран-прі на Паризькій виставці 1925 рокуВера Игнатьевна Мухина. Знаменитые, великие, гениальные люди. Самое интересное о них! / 100v.com.ua. .

У 1930 році для міжнародного конкурсу на проєкт пам'ятника Тарасу Шевченку в Харкові разом з Вадимом Меллером підготувала два варіанти: у першому варіанті запропонувала об'єднати монумент із водограєм, створивши цілісний архітектурний ансамбль на майдані Мойсея Тевелєва в Харкові з пам'ятником Тарасу Шевченку в центрі. Постать поета розташовувалась на двоступінчатому постаменті, на його нижній сходинці — фігури запряжених волів; поет — в українському одязі, його погляд сумний і зосереджений; у другому варіанті Тарас Шевченко у сюртуці, розгніваний, із піднятою догори рукою. Його сидяча постать установлена на високому двоступінчатому постаменті; її доповнювали дві багатофігурні композиції за мотивами його поезій, розміщені на стилобаті пам'ятника. В обох варіантах завданням Віри Мухіної було втілити образ Тараса Шевченка, як духовного провідника українського народу, а також органічно вписати монумент в навколишнє архітектурне середовище. Станкова скульптура

«П'єта» (1916, глина, не збереглася); «Вітер» (1926—1927); «Селянка» (1927, бронза, Третьяковська галерея); «Професор Сергій Котляревський» (1929); «Лікар Олексій Замков» (1935, мармур, Третьяковська галерея); «Архітектор Сергій Замков» (1935, мармур, Третьяковська галерея); «Хліб» (1939, бронза, Третьяковська галерея); «Барій Юсупов» (1942, гіпс; 1947, бронза, Третьяковська галерея; Сталінська премія II ступеня, 1943); «Іван Хижняк» (1942, гіпс; 1947, бронза, Третьяковська галерея; Сталінська премія II ступеня, 1943); «Партизанка» (1942, гіпс, Національний музей Таджикистану; 1951, бронза, Третьяковська галерея); «Хірург Микола Бурденко» (1943, гіпс, 1947, бронза, 1947, Третьяковська галерея); «Академік Олексій Крилов» (1944, гіпс, Латвійський національний художній музей; Сталінська премія I ступеня, 1946); «Олександр Довженко» (1946—1947). </div> Монументальні твори Скульптурна композиція «Робітник і колгоспниця» у Москві біля північного входу на Виставку досягнень народного господарства (1937, неіржавна сталь; Сталінська премія I ступеня, 1941); Багатофігурна скульптурна композиція «Вимагаємо миру!» у Москві в парку «Музеон» (1950, спільно з Ніною Зеленською, 3інаїдою Івановою, С. В. Казаковим, О. М. Сергєєвим; Сталінська премія II ступеня, 1951); Пам'ятник Максиму Горькому в Москві на площі Тверська Застава (1951, спільно з Ніною Зеленською, 3інаїдою Івановою, архітектор Зіновій Розенфельд; Сталінська премія I ступеня, 1952); Пам'ятник Максиму Горькому у Нижньому Новгороді (1952, бронза, граніт); Пам'ятник Петру Чайковському у Москві біля будівлі Московської державної консерваторії на Великій Нікітській вулиці, № 13 (встановлений у 1954 році, бронза, граніт, архітектори Олександр Заварзін, Дмитро Савицький); Скульптура «Мир» на даху Волгоградського планетарія (встановлена у 1954 році).

надгробні пам'ятники на Новодівичому цвинтарі

Максиму Пєшкову (1935, мармур); Леоніду Собінову (1940—1941); Марії ЄрмоловійМарк Дейч. Прогулки по Новодевичьему. / Московский комсомолец. 15 липня 2004. ; Олександру Довженку«У похороні Олександра Довженка Україна відмовила…» / Національна спілка кінематографістів України. 25 грудня 2016.. </div> З кінця 1930-х років створювала вироби зі скла та порцеляни: вази, блюда, келихи. Авторка порцелянової статуетки «Сергій Корень у ролі Меркуціо» (1949). У 1944 році виготовила ескізи костюмів до вистави «Електри» Софокла у Театрі імені Євгена Вахтангова.

Відзнаки Ордени Трудового Червоного Прапора (10 травня 1938, за успішну роботу з будівництва радянського павільйону на Міжнародній виставці в Парижі 1937 року), «Знак Пошани» (1945); Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»; П'ять Сталінських премій: три I ступеня (1941, 1946, 1952) і дві II ступеня (1943, 1951). почесні звання Заслужений діяч мистецтв РРФСР (25 жовтня 1942); Народний художник СРСР (26 липня 1943; за серію портретів героїв війни).

Вшанування З 1953 по 1994 рік ім'я Віри Мухіної носило Ленінградське вище художньо-промислове училище; Меморіальні дошки скульпторці встановлені в Ризі, на будинку на вулиці Вільгельма Пурвіта, № 23/25, де вона народиласяДом Мухиных в Риге. / Русские Латвии. , Феодосії, на будинку на вулиці Федька, № 1, де вона провела дитячі роки та у Москві, на будинку на провулку Островського, № 5А, де вона мешкала останні роки життя (листопад 1956, скульптори Зінаїда Іванова та Ніна Зеленська); 12 квітня 1985 року у Феодосії створено Музей Віри Мухіної. У 1985 році її іменем названо один із кратерів на ВенеріVenus — Mukhina / Gazetteer of Planetary Nomenclature. . У 1989 році в Москві біля її майстерні на провулку Островського їй встановлено пам'ятник (автори скульптор Михайло Анікушин і архітектор Сергій Хаджибаронов)Памятник скульптору Вере Игнатьевне Мухиной / izi.travel. ; У 1989 році 100-річчю від дня народження скульпторки Пошта СРСР присвятила поштову марку вартістю 5 копійок з картиною Михайла Нестерова «Портрет скульптора Віри Мухіної»; Її ім'я носять вулиці в Москві, Ризі, Іркутську, Кривому Розі, а також теплохід Північного морського пароплавства. <small>Пам'ятна дошка в Ризі.<small>Поштова марка.<small>Тематичний конверт.<small>Музей у Феодосії.

Примітки

Література

Мухіна Віра Гнатівна // ;