Нейга́уз Гу́став Вільге́льмович (, ), (10 травня 1847, Калькар, Королівство Пруссія — 1938, Москва, СРСР) — німецький, український та радянський музичний педагог, батько піаніста Генріха Нейгауза.

Біографія Народився 10 травня 1847 року в містечку Калькар Рейнської області в родині Вільгельма Нейгауза, власника кустарної фабрики з виготовлення фортепіано, та його дружини Гертруди Марії Готфрінг.

Навчався в Кельнській консерваторії за класом фортепіано. До 1869 року вчителем Густава був композитор , а пізніше — директор консерваторії Фердинанд Гіллер.

Після закінчення навчання в 1870 році за порадою Гіллера ще рік вдосконалював майстерність у Берліні, а потім переїхав до Відня. Тут він отримав дозвіл практикуватись у методиці виготовлення та вдосконалення фортепіано на відомій фабриці Безендорфа. За рекомендацією колишнього вчителя Густав переїхав до Севастополя, де працював учителем гри на фортепіано та німецької мови в родині княгині О. А. Ширинської-Шихматової.

Наступні роки Густав Нейгауз проживав спочатку в маєтку Шихматової в Мануйлівці Полтавської губернії, а 1872 року переїхав до Єлисаветграда, де підробляв домашніми уроками музики.

У 1870-х роках Нейгауз планував повернутись до Німеччини. Його було запрошено на посаду концертмейстера та диригента музичного товариства містечка Рекліндсгаузен, однак через відсутність перспективи та низьку зарплатню в 360 марок на рік музикант від пропозиції відмовився. Натомість упродовж 1876–1878 років він виступав на навчально-просвітницьких заходах та музичних вечорах у Єлисаветграді, де заявив про себе як піаніст та зблизився з польською громадою, зокрема, родиною Шимановських.

Окрім викладацької діяльності, педагог займався написанням посібників з методики викладання, створював романси, перекладав німецькою мовою твори Некрасова. 1875 року Густав Нейгауз одружився з Мартою (Ольгою) Михайлівною БлуменфельдДонька Михайла Блуменфельда, викладача Єлисаветградського земського реального училища, та Марії Шимановської, з якою в майбутньому прожив 62 роки. У цей час він закінчив збірку камерно-вокальних творів та вокальний цикл «Пісні юності» () на вірші німецьких поетів-романтиків, який присвятив своїй дружині. Цикл вийшов у видавництві К. Гохштайна в Гайдельберзі наприкінці XIX століття.

Густав Нейгауз створив нову систему запису нот та вдосконалив проєкт дугової клавіатури для фортепіано. 1882 року в Берліні ним було видано брошуру «Фортепіано з вигнуто-радіальною клавіатурою та концентричною лінією удару» (), що пояснювала особливості та переваги запропонованих новацій.

У 1880-ті роки Нейгауз створив нову систему нотного запису. Її основний принцип полягав у координації паралельності зображення та реального звуковидобування. Система була закріплена виданням 1906 року в Бохумі практичного посібника «Природна система нотації» ().

У 1899 році Г. В. Нейгауз за підтримки Миколи Римського-Корсакова, Фелікса Блуменфельда та Олександра Глазунова відкрив у Єлисаветграді власну музичну школу. Навчальний процес у школі протягом 32 років постійно знаходився під контролем самого музиканта; навчальний заклад вважався найкращим у місті. Тут навчався його син Генріх Нейгауз, а також відомі музиканти Ярослав Івашкевич, Кароль Шимановський, Юлій Мейтус. Густав Нейгауз мав контакти з російським композитором Анатолієм Лядовим.

У 1921 році Нейгауз долучився до колективу викладачів «1-ї радянської музичної школи», що проіснувала 11 місяців, а також музпрофшколи, де працював два роки у складі педагогічного колективу.

У 1931 році на вимогу сина Густав Нейгауз покинув педагогічну кар'єру в Україні та переїхав до Москви, де познайомився з родиною Бориса Пастернака.

Помер в період між 21 серпня та 30 жовтня 1938 року в Москві.Густав Вільгельмович Нейгауз, музикант, педагог, просвітитель. Етапи творчого шляху. Марина Долгіх.

Відомі учні Блуменфельд Фелікс Михайлович Івашкевич Ярослав Мейтус Юлій Сергійович Нейгауз Генріх Густавович Нейгауз Наталія Густавівна Розумовська Віра Харитонівна Шимановський Кароль

Посилання

Нейгауз Густав Вільгельмович на офіційному сайті родини Нейгаузів Долгіх М. Нейгаузи: варіації на єлисаветградську тему. — Кіровоград, 2013. — С.5-76 Долгіх М. В. До 125-річчя Генріха Нейгауза. — Кіровоград, 2013. — 36 с. ілюстр.  (укр.)

Примітки