Боле́хів — місто в Україні, в Калуському районі Івано-Франківській області. Адміністративний центр Болехівської міської громади. Територія міста становить 3669 га. Розташоване в передгір'ях Українських Карпат (масив Сколівські Бескиди), на річці Сукіль (басейн Дністра), на шляху Львів — Чернівці. У місті є залізнична станція "Болехів".
Населення Чисельність +Зміна чисельності міста Болехів19211959 1970197919892001 20035 819 8 452 9 895 10 333 10 841 10 633 10 5122004200520062007200820092010 10 491 10 447 10 485 10 509 10 562 10 625 10 6862011201220132014201520162017 10 721 10 751 10 768 10 770 10 790 10 742 10 62320182019202020212022 10 570 10 476 10 399 10 330 10 259
Польський перепис 1931 року
Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 1921 року: НаціональністьК-ктьВідсотокєвреї243241.79%українці182931.43%поляки134023.03%німці2123.64%чехи та словаки40.07%росіяни20.03%
Релігійний склад Розподіл населення за релігією за даними перепису 1921 року: НаціональністьК-ктьВідсотокюдеї244341.99%греко-католики182131.29%римо-католики134323.08%євангелісти2123.64%
Мовний склад Розподіл населення за мовою за даними перепису 1921 року: НаціональністьК-ктьВідсотокЄврейська242741.71%Українська190532.74%Польська127921.98%Німецька2083.57%
Український перепис 2001 року
Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці98,52%росіяни0,87%поляки0,39%інші/не вказали0,22%
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваЧисельність, осібВідсотокУкраїнська10 42998,48%Російська1251,18%Польська140,13%Білоруська50,05%Румунська30,03%Угорська10,01%Вірменська10,01%Грецька10,01%Болгарська10,01%Інші/Не вказали100,09%Разом10 590100%
Географія Місто Болехів на відстані 65 км від обласного центру — міста Івано-Франківськ (65 км напряму, 78 км шляхами).
Відстань від м. Болехів до: Львова — 87 км (94 км шляхами); Тернополя — 138 км (177 км шляхами); Чернівців — 174 км (213 км шляхами); Ужгорода — 124 км (222 км шляхами); Києва — 509 км (633 км шляхами).
Через місто протікає річка Сукіль (бачейн р. Дністер).
На північно-східній околиці річка Березниця впадає у Сукіль.
Історія
Перша письмова згадка про «болехівські» землі належить до 1371 р.Історія міст і сіл Української РСР. Івано-Франківська область. К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. С. 206. В актових документах XV ст. окремо згадуються два села: Болехів Волоський (відомий з 1472 р.) і Болехів Руський (з 1488 р.)Капраль М. Жидачівський повіт Львівської землі в XVI столітті (за матеріалами поборових реєстрів) // До джерел: Зб. наук. праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. Київ; Львів, 2004. Т. 1. С. 752.. У поборовому реєстрі 1515 року в обох цих Болеховах (лат. Bolechow Uterque) разом із сусідніми селами Підгірки і Тисів (в реєстрі Podhorcze і Czyszow) документуються 3 попи (отже, уже тоді було 3 церкви), два млини і 30 ланів (близько 450 га) оброблюваної земліZródla dziejowe. T. XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Warszawa: Sklad główny u Gerberta i Wolfa, 1902. S. 167.. У 1546 р. в місцевості Стара Баня спорудили перше підприємство — солеварню.
9 грудня 1603 р. Сигізмунд ІІІ затвердив локацію на магдебурзькому праві містечка Болехів, яке було закладене між селами Болехів Руський і Болехів Волоський. Локатором нового міського осередку виступив шляхтич з Плоцького воєводства Миколай Ґедзинський. Трьома роками раніше він придбав Болехівську маєтність (куди станом на цей час входили села Болехів Волоський, Болехів Руський, Бряза, Довжка, Поляниця, Розтока, Тисів і Церковна) у накельського каштеляна Яна Чарнковського і його дружини Зоф’ї (з Гербуртів) за 33 250 злотихСмерека Б. Розмежування поселень Жидачівського і Стрийського повітів Руського воєводства в XVI столітті (південний фрагмент кордону) // Архіви України. К., 2024. Вип. 3 (340). С. 179.
У XVI—XVII столітті Болехів кілька разів грабували і руйнували кримські татари. Населення Болехова брало активну участь у Національно-визвольній війні 1648—1654 рр. і в опришківському русі XVIII століття.
Після Першого поділу Речі Посполитої у 1772 р. місто увійшло до складу Австрії.
1 січня 1875 року стала до ладу станція Болехів Залізниці Ерцгерцога Альбрехта.
1890 р. половину населення міста складали євреїDescription of the town in Jewish Encyclopedia.com .
Під час Першої світової війни в районі Болехова відбувались запеклі бої. Так 31 травня 1915 року, прорвавши австрійські загони 130 бригади, російські війська оточили І курінь УСС біля Болехова. Вихід з оточення був тяжким. Крім убитих і поранених, багато стрільців потрапило в полон, серед них чотар А. Артимович, сотник Осип Букшований, хорунжа Олена Степанівна, хорунжий В. Свідерський, чотар Д. Кравс та інші. Під прицільним вогнем артилерії ще до початку наступу опинились і позиції в чистому полі під Гузіївом сотень II куреня. Але під час атаки стрільці цього куреня спинили наступ російських військ на залізничному шляху поблизу Болехова. Цьому допомогла і новоприбула з Коша сотня під проводом чотаря Івана Цяпки. До речі, під час війни І. Цяпка став улюбленцем стрільців за веселу вдачу, спокій, розсудливість, гумор. Саме йому пізніше була присвячена стрілецька пісня «Бо війна війною». В боях під Болеховом УСС зазнали великих втрат: 15 вбито, 50 поранено, 150 потрапило в полон. Спроба перехопити ініціативу не привела до суттєвих змін, і вздовж загального фронту почався відступ російських військ. За місто боролася сотня Дмитра Вітовського та О. Букшованого. Серед хоробрих стрільців, у цьому бою себе виявив Григорій Трух, який був командиром чоти у сотні Дмитра Вітовського, провідником розвідувальних стеж у Карпатах. Поранений під Болеховом 30 травня 1915 року, неподалік залізничної платформи потрапив у полон.
1919 р. Болехів окупований військами Польщі. 1929 р. у склад міста включені гміни Болехів Руський, Вавилон Новий, Соломонова Гірка і Волоське Село.
1939 року в місті проживало 11700 мешканців (4700 українців-грекокатоликів, 1000 українців-латинників, 1400 поляків, 3900 євреїв і 700 німців та інших національностей)Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 20..
1939 р. в результаті анексії Радянським Союзом західноукраїнських земель Болехів приєднаний до Української РСР.
Місто стало відомим на Заході завдяки книзі американського письменника Даніеля Мендельсона «Загублені: Пошук шести із шести мільйонів» (, ISBN 978-0-06-054297-9), яка розповідає про долю єврейської громади міста. До Другої світової війни близько половини мешканців міста були єврейського походження. Під час Голокосту з 3000 євреїв вижило лише 48.
1944 р. Болехів став центром однойменного району, який ліквідовано в 1964 р., а Болехів приєднано до Долинського району. До Болехова приєднане село Довжка (тепер — південна частина міста, з'єднана вулицею Довжанською). З 1993 р. місту надано статус міста обласного підпорядкування.
Сьогодення У Болехові працюють: ВАТ «Будматеріали», ТОВ «Елрун», Об'єднання промислових підприємств, Споживче товариство, житлово-комунальне підприємство, державне лісове господарство. Освіту в місті надають: дві середні школи, лісогосподарський ліцей-технікум, художня школа, музична школа, міжшкільний навчально-виробничий комбінат, два дошкільні заклади. В місті працюють Будинок культури, бібліотеки, клуби. З жовтня 1994 р. в місті виходить міська газета «Ратуша». Болехівський протопресвітеріат УГКЦ охоплює 21 парафію.
Економіка
Ряд підприємців у місті займаються меблевим бізнесом, пошиттям шкіряних виробів тощо.
Культура
Головний заклад культури Болехова Народний дім. Саме тут відбуваються численні культурні заходи, святкування й відзначення державних і місцевих дат, святкових подій, державних свят тощо; тут же діють аматорські колективи художньої самодіяльності.
У Болехові діє міський Музей історії.
Функцію естетичного виховання й підтримання художньо обдарованих дітей виконує Болехівська дитяча школа мистецтв.
Осередками інтелектуального і культурного спілкування в місті є бібліотеки, що входять до Болехівської центральної бібліотечної системи.
ВІА «Чорний Орач» 1960ті роки
Пам'ятки і пам'ятники
храми Святої Параскеви, Святої Анни, Жон Мироносиць, римо-католицький костел Вознесіння Матері Божої, залишки солеварні (середини 19 ст.), Болехівська ратуша (1863), Болехівська синагога, житлові будинки кінця 19 ст. на вул. Коновальця, монумент Іванові Франку, пам'ятник Михайлові Гаврилку, Хрест Героям ОУН-УПАУ Болехові до дня Героїв відремонтують Хрест Героям ОУН-УПА, навчальні корпуси технікуму (колись приміщення суду та лісової школи). заповідне урочище В'язина Болехівська.
На Волоському цвинтарі міста споруджено пам'ятники на братській могилі загиблим у II світовій війні; на могилі Н. Кобринської, встановлено меморіальну дошку на будинку, у якому жила письменниця і бували І. Франко, О. Кобилянська, М. Павлик.
Вшанування На державному рівні
16 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Постанову "Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році" в якій зазначається, урочисто відзначити на державному рівні у 2021 році "650 років із часу першої писемної згадки про місто Болехів (1371)"
Міста-партнери
Новий Буг, Україна (2025)
Відомі люди Народились Уродженцями міста і/або населених пунктів Болехівської міськради були: Михайло Басараб — український футболіст Бер (Біркенталь) з Болехова — підприємець, автор спогадівBałaban M. Ber z Bolechowa (Birkenthal) (1723—1805) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1935. — T. I/1, zeszyt 1. — S. 444—445. Роман Василишин — український лікар Теофіл Горникевич (1891—1969) — церковний діяч УГКЦ Мирослав Герцик ( 1935) — провідний український тренер з веслування, організатор фізкультурно-спортивного руху, почесний ректор Львівського державного університету фізичної культури, член-кореспондент Української Академії наук, відмінник освіти України Лідія Дубіс ( 29 червня 1967) — український геоморфолог, ландшафтознавець, кандидат географічних наук, старший науковий співробітник, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка Доктор Роман Залозецький — вчений, педагог, посол Галицького сеймуЧорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів : «Тріада плюс», 2010. — 228 с.; іл. — С. 133. Іванишин Ярослав — «Скрегулець» (1924—1948) — чотовий у сотень «Журавлі» й «Рисі», у травні 1946 р. — сотенний; хорунжий УПА. Народився в м. Болехів. Закінчив Болехівську народну школу. Вступив до Стрийської гімназії, але через нестатки залишив навчання. Працював у кооперативному магазині в м. Болехові. В 1943 р. пішов до 14-ї панцергренадерської дивізії військ СС «Галичина». На Великодні свята 1944 р. приїхав до дому у відпустку і в дивізію вже не повернувся. Загинув у бою із військами НКВД між сс. Вербівка і Рівня Перегінського району Станіславської області.Степан Лесів, Петро Ганцюк. Курінь УПА «Промінь»: історія формування та бойовий шлях відділів. — Історичний клуб «Магура», 2016. — с. 68-69. Кондрат Святослав Павлович (1997—2023) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Юрій Мушак (1904—1973) — перекладач, педагог, літературознавець. Ріхард Мюллер (1867—1950) — австро-угорський, австрійський і німецький офіцер, генерал артилерії запасу вермахту. Кавалер Лицарського хреста Військового ордена Марії Терезії. Петри-Пшибильська Яніна (1898—1960) — художник-графік, сценограф, скульптор. Ярослав Сабан — доктор сількогосподарських наук, професор. Проненко Юрій Володимирович (1947 - 2015) — поет і прозаїк, художник, вчитель історії і викладач філософії, майстер спорту з боксу і спортивного скелелазіння.
Пов'язані з містом Петро-Богдан Гарасимів — сотник УСС та УГА, лікар.