Пожежогасіння — це захід, спрямований на запобігання поширенню, та власне гасіння значних небажаних пожеж у будівлях, транспортних засобах, лісах тощо. Пожежний пригнічує та гасить вогонь, щоби захистити життя і запобігти знищенню майна та довкілля. Пожежні можуть надавати також, інші послуги своїм громадам.

Пожежники, зазвичай, проходять високий рівень технічної підготовки як щодо загальних способів боротьби з пожежею, так і стосовно розробки спеціальних знань про окремі пожежні операції, як от пожежогасіння за допомогою авіації чи пожежна охорона диких видів рослин. У США, наприклад, національний рівень сертифікації, називається Firefighter I / II.

Однією з основних небезпек, пов'язаних з протипожежними заходами, є отруйне середовище, створене горючими речовинами. Чотири головні ризики — це дим, нестача кисню, підвищена температура та отруйлива атмосфера. Додатковими небезпеками, є ймовірність падіння та структурний безлад, що може загострювати проблеми, спричинені токсичним середовищем. Для боротьби з деякими з цих ризиків, пожежні мають автономне дихальне обладнання.

Першим кроком у справі пожежогасіння, є розвідка для пошуку місця походження пожежі та виявлення можливих ризиків.

Пожежі можна погасити водою, видаленням палива або окисника чи хімічним гальмуванням полум'я.

Історія Найперші відомі пожежні, з'явилися у Римі. У 60 роках нашої ери після згубної пожежі, імператор Нерон створив «Корпус турботи» (Vigiles) для захисту Риму. Він складався з 7 000 осіб, оснащених відрами та сокирами — вони боролися з пожежами та служили як поліція.

Історична тактика та інструменти У IV столітті, олександрійський грек на ім'я Ктесібій зробив подвійний ударний насос, названий сифоном. Коли вода піднімалася до камери, вона стискала повітря всередині, що змушувало воду викидатися стійким потоком крізь трубу і сопло.

У 16 столітті, як засоби пожежогасіння, також використовувалися чималі шприци, до того-ж, великі — були на колесах. Іншим звичайним способом пожежогасіння який вижив, була відрова бригада, що являла дві лінії людей, розміщених між джерелом води та вогнем. Переважно, чоловіки в одній з ліній, передавали повні відра води до вогню, тоді як в іншій лінії — жінки і діти, повертали порожні відра, які потрібно було поповнити. У 17 столітті було створено «пожежні машини», особливо багато, в Амстердамі. 1721 року, англійський винахідник Річард Ньюсхем, створив відому пожежну машину, яка була по суті, прямокутною коробкою на колесах, заповнюваною водою за допомогою ковшової бригади, яка поповнювала джбан, водночас ручні насоси, забезпечували достатній тиск води для гасіння пожеж на відстані. Стародавній Рим У Стародавньому Римі, не було муніципальних пожежних. Замість цього, приватні поважні особи покладалися на власних рабів або прихильників, для вжиття подібних заходів. Вони створювали бригади не лише для гасіння пожеж, але, також задля руйнування прилеглих будівель, щоб уповільнити поширення вогню. Однак, немає згадок про те, що пожежі було погашено — швидше вони були стримані і догоріли самі. У Стародавньому Римі не було особливої проти-вогневої сили, аж до правління Августа.

Велика Британія До Великої пожежі у Лондоні 1666 року, деякі парафії Великої Британії, пробували заснувати початкове пожежогасіння. Після Великої пожежі, Ніколас Барбон представив першу страховку від вогню. Щоби зменшити страхові витрати, Барбон також створив власну пожежну команду, а інші компанії наслідували цей приклад.

До початку 1800-х років застраховані будівлі, були позначені значком, що вказував на те, що вони мають право на

послуги пожежної безпеки. (Будинки без страхування, було залишено напризволяще, якщо вони не опинялися поруч із застрахованою будівлею, і у цьому разі, в інтересах страхової компанії, часто не допускалось поширення вогню і на них). 1833 року ці компанії Лондону об'єдналися, щоби створити The London Fire Company.

Парові машини було вперше введено у 1850-і роки, що дозволило збільшити кількість води подаваної на вогонь, а на початку 1930-х років вони були замінені пристроями, які приводилися до дії двигунами внутрішнього згоряння.

Під час Другої світової війни на додаток до місцевих пожежних бригад, була створена Допоміжна пожежна служба, а потім Національна пожежна служба. На той час, не існувало загальнонаціонального стандарту для умов, настанов для пожежних розрахунків або обладнання для пожежогасіння (наприклад, шлангових з'єднань). Вони були стандартизовані після Другої світової війни.

Сполучені Штати У січні 1608 року, пожежа знищила багато приміщень колоністів в Джеймстаун, штат Вірджинія. Згодом Бостон, Нью-Йорк і Філадельфія були охоплені пожежами, і незабаром після таких лих, утворилися добровільні пожежні бригади.

1736 року, Бенджамін Франклін заснував Союзну пожежну фірму у Філадельфії, яка стала зразком для спілок добровільних пожежних.

Перша американська спроба страхування від вогню, зазнала невдачі після великої пожежі в Чарльзтауні, штат Массачусетс, 1736 року. Пізніше 1740 року, Бенджамін Франклін заснував збір коштів у Філадельфії, щоби забезпечити страхування від вогню, що було більш успішним.

Обов'язки пожежних Завданнями пожежних є порятунок життя, майна та довкілля. Вогонь може швидко поширитися і поставити під загрозу багато життів, але з сучасними методами пожежогасіння, часто можна уникнути нещастя. Для запобігання виникненню пожежі, до обов'язків пожежного можуть входити: просвітництво громадськості про пожежну безпеку та проведення пожежних інспекцій місць, що підлягають перевіркам, їхньої відповідності місцевим пожежним вимогам.

Пожежні навички Пожежна охорона, потребує: навичок боротьби, щодо пожежогасіння та запобігання пожежам, відповіді на термінові виклики, використання та обслуговування обладнання і приміщень пожежної частини, а також великої підготовки з проведення пожежогасіння та рятувальних робіт. Пожежні також, повинні мати (або мати можливість здобути) знання про організацію, операції та завдання відділку, а також про районну або міську вуличні системи; їм доведеться вести перемовини з місцевими задля виконання власних обов'язків.

Вони повинні відповідати мінімальним вимогам фізичної підготовки і вивчати різні пожежні та рятувальні обов'язки протягом розумного періоду часу.

Змінна робота Пожежні зазвичай, дотримуються графіку з 24-годинною зміною, хоча деякі пожежні служби працюють з 8-ма або 12-ти

годинними змінами. Наприклад, австралійські пожежні, працюють з 10/14 зміною, коли денна зміна працює десять, а нічна зміна — 14 годин. Особовий склад пожежної частини поділяється на чергові зміни. Зазвичай, за 24-годинною зміною, слідують два вихідних дні. Чергові зміни, прибувають для перевірки у певний час, готові до виконання звичної роботи. Під час зміни, пожежний залишається на пожежній станції, якщо не звільняється або не отримує інші обов'язки.

Головний офіцер відповідає за своїх пожежних під час пожеж чи надзвичайних подій, і він, як очікується, буде керувати загальною ситуацією і ефективно боротися з пожежею або іншою надзвичайною пригодою. Головні офіцери повинні мати можливість оцінити своїх пожежних, використовувати здоровий глузд під час ухвалення рішення, коли прийшов час вивести пожежних з вогню, і спокійно реагувати у небезпечних ситуаціях. Головний офіцер повинен керувати діяльністю пожежного відділку і відстежувати усі заходи з боротьби з пожежами. Крім того, він повинен володіти великими знаннями про місто, розташування вулиць, пожежних гідрантів та пожежних ящиків і основних будівель. Також, він повинен мати знання про вибухові речовини, небезпечні хімікати і поведінку згоряння матеріалів у будівлях, будинках і промислових підприємствах та не порушувати законодавство (не брати хабарі, не влаштовувати перевірки заради перевірок та інше).

У багатьох випадках, цивільні особи, також, можуть отримати посвідчення, що вони є пожежними, а у деяких містах, наприклад, у США, вимагається певна кількість пожежних охоронців для окремих видів будівель. Зокрема, мерія міста Х'юстон, штат Техас, вимагає, щоби кожен орендар висотної будівлі, мав принаймні, одного пожежного наглядача на кожні залюднені 7500 кв. футів, і щонайменше, двох пожежних на кожному поверсі. У цьому прикладі до їхніх обов'язків входить: розслідування будь-яких пожежних тривог (чи дійсно є пожежа, і визначено її перебіг), забезпечення взаємодії з пожежним відділком, визначення напрямку евакуації зі споруди, задіяння або відстрочка увімкнення обладнання для пожежогасіння, наприклад, спринклерів (затримання увімкнення у разі помилкової тривоги), зустріч пожежної служби і направлення їх до місця тривоги або вогню, крізь будь-які охоронні або замкнені двері і, за потреби, боротьба з вогнем до приїзду пожежних.

Наука про гасіння Для початку займання та підтримки вогню і / або полум'я, треба чотири складові. Це відновник (паливо), тепло, окисник (кисень) і хімічна реакція. Вогонь може бути погашено, прибравши будь-який з чотирьох складників.

Паливо — це речовина, яка окиснюється або згоряє під час спалювання. Найбільш поширені види палива, містять вуглець поряд з поєднаннями водню та кисню. Тепло є енергетичною складовою вогню. Коли воно співдіє з паливом, то забезпечує енергію, потрібну для займання, викликає безперервне утворення і горіння парів палива або газів, тож реакція палання може тривати і викликати випаровування твердого та рідкого палива.

Одержана, самостійна хімічна ланцюгова реакція, є складною і вимагає палива, окисника і теплової енергії, щоб об'єднатися дуже певним чином. Окисник являє собою матеріал або речовину, яка виділяє гази, зокрема кисень, за наявності належних умов. Це важливо для підтримання полум'я або вогню.

Використання води — один з поширених способів гасіння пожежі. Вода гасить вогонь шляхом охолодження, та видаляє тепло через власну здатність поглинати величезну його кількість, коли сама перетворюється на водяну пару. Без тепла паливо не може утримувати окисник під час зниження кількості палива, щоби підтримувати вогонь. Вода також, гасить вогонь, шляхом задушення. Коли вона нагрівається до температури кипіння, то перетворюється на водяну пару. Щойно це перетворення відбувається, пара розчиняє кисень у повітрі над полум'ям, і в такий спосіб, видаляє один зі складників, який підтримував горіння. Цього також, можна досягти за допомогою піни.

Ще одним способом гасіння пожежі, є видалення палива. Це може бути досягнуто зупинкою потоку рідкого або газоподібного палива, видаленням твердого палива на шляху пожежі або дозволом вогню горіти доти, поки все паливо не буде спожито, отже вогонь буде загасати.

Одним з останніх способів гасіння, є хімічне гальмування полум'я. Це може бути досягнуто застосуванням сухих хімічних або галогенованих агентів, які переривають хімічну ланцюгову реакцію і припиняють горіння. Цей спосіб дієвий для газу та рідкого палива, через те, що їм потрібно полум'я, щоби горіти.

Звукові хвилі, були успішно використані у пристрої, який виготовили два старших інженери Університету Джорджа Мейсона, В'єт Тран і Сет Робертсон, але цей винахід, станом на 2015 рік ще очікував на патент.

Небезпеки, спричинені пожежами

Під час пожежі