Макропо́д звича́йний (Macropodus opercularis) — тропічний прісноводний вид риб з підродини макроподових, родини осфронемових, підряду лабіринтових. В акваріумах відомий також під назвою ра́йська ри́бка ().

Вид був описаний Карлом Ліннеєм ще 1758 року в десятому виданні його знаменитої «Systema Naturae» під назвою Labrus opercularis. Він є першим відомим представником роду макропод (Macropodus). Видова назва opercularis має латинське походження й стосується темної, у світлій облямівці плями на зябрових кришках (operculum = зяброва кришка), присутньої у цього виду.

Поширення Природний ареал макропода охоплює Південний Китай до басейну Янцзи на півночі, включаючи провінцію Юньнань, Гонконг, острів Хайнань, а також Тайвань, Північний і Центральний В'єтнам. Крім того, зустрічається на північному сході Лаосу (провінція Сіангкхуанг) та на японських островах Рюкю, що відділяють Східнокитайське море від Тихого океану.

Північна межа поширення виду проходить приблизно 33 паралеллю, на широті міста Нанкін. Середня температура повітря може падати тут до 0 °C у грудні/січні й підійматися до 27 °C у липні, що відповідає помірному клімату Центральної ЄвропиThomas Seehaus. Macropodus in garden ponds. Der Makropode. Volume 31, 2/2009, pp. 41-46 . Південною межею ареалу звичайного макропода вважається басейн річки Донгнай () у Південному В'єтнамі. Найвідоміша південна популяція водиться у високогірній місцевості Далат, де клімат також помірний.

Макропод може жити в широкому діапазоні типів водойм та екологічних умов. Це можуть бути малі річки, затоки й бічні ділянки великих річок, ставки, озера, зрошувальні канали, заливні луки, рисові поля, канави та калюжі, часто заболочені. Зазвичай це мілкі водойми з густою рослинністю та стоячою або з повільною течією водою. Нерідко макроподів можна зустріти в застійних водоймах з дуже низьким вмістом кисню. У річках китайських низовин заходять в зону дії морських припливів із солонуватою водою.

Риби, особливо північних частин ареалу, добре пристосовані до прохолодної води (до +15°С), невимогливі до якості води та їжі. Показник pH в середовищах існування звичайного макропода може становити 6,0-8,0; твердість води 5-19° dH; температура 16-26 °C. Харчується комахами, безхребетними та дрібною рибою.

Природне середовище існування макроподів часто змінюється через зміну рівня води, і це змушує риб шукати собі нові місця проживанняRobert Gerlai, Wim E. Crusio, and Vilmos Csányi. Inheritance of Species-Specific Behaviors in the Paradise Fish (Macropodus opercularis): A Diallel Study. Behavior Genetics, Vol. 20, No. 4, 1990, pp. 487-498 . Стан популяцій Macropodus opercularis у природі оцінюється як такий, що викликає найменше занепокоєння оскільки цей вид має велику територію поширення і немає жодних відомих загроз його існуванню. Загрозу видові може становити руйнування середовища його існування та забруднення водойм через використання пестицидів на сільськогосподарських землях. Чисельність популяції виду в деяких районах зменшилась.

Дуже популярний серед акваріумістів вид, і тому він широко перевозився по всьому світу. Завдяки своїй високій адаптивності звичайний макропод був інтродукований в багатьох країнах тропічної й субтропічної зони. Дикі популяції існують в Японії, Кореї, Малайзії, на острові Ява в Індонезії, на Мадагаскарі, в Південній Індії (в районі ЧеннаїJ. D. M. Knight and S. Balasubramanian. On a record of two alien fish species (Teleostei: Osphronemidae) from the natural waters of Chennai, Tamil Nadu, India . Journal of Threatened Taxa 7(3): 7044-7046 ), Флориді (США).

Через великий ареал були сумніви, чи не ховається під назвою Macropodus opercularis декілька окремих видів. Зокрема кандидатами на цю роль розглядалися китайська та в'єтнамська популяції. Однак у результаті аналізу забарвлення, а також меристичних та морфометричних показників суттєвої різниці між ними не було виявленоTom Winstanley & Kendall D. Clements. Morphological re-examination and taxonomy of the genus Macropodus (Perciformes: Osphronemidae) . Zootaxa No. 1908, pp. 1-27, Magnolia Press, 2008 .

Діапазон поширення звичайного макропода включає зони, де цей вид симпатричний кожному з інших видів роду Macropodus. Спостереження, здійснені в Центральному В'єтнамі, показують, що M. spechti зустрічається переважно у верхів'ях, а M. opercularis більше в нижній течії річокJens Kühne. News on the ‘Heaven Peak‘ (Wolken Pass) Paradise fish. Der Makropode (English version), 3/2008, pp. 81-85 .

Опис

Макроподи мають міцне, видовжене, яйцеподібне за формою, спереду лише трохи, а на хвостовому стеблі сильно стиснуте з боків тіло. Довгі спинний і анальний плавці в самця загострені й закінчуються ниточками. Такі самі вирости є й на ліроподібному хвостовому плавці. Самці можуть виростати до 10-11 см завдовжки, самки менші — до 9 см.

У спинному плавці 13-17 твердих і 5-8 м'яких променів, в анальному 15-22 твердих і 8-15 м'яких, в черевних по 1 твердому і 5 м'яких, в грудних плавцях по 11 променів (усі м'які). У бічній лінії 29-32 луски. Хребців 25-29.

Це досить барвиста риба. Основне забарвлення риб може сильно варіювати, може бути оранжевим, червоним, червонувато-коричневим, коричнюватим, оливково-коричневим, зеленкувато-коричневим, зеленкувато-сірим або просто сірим. Спинка темніша, черево світле. Найхарактерніша деталь забарвлення — це 7-12 пар широких вертикальних червоних або коричнево-червоних та синьо-зелених, блакитних або зелених смуг, що чергуються між собою. Всі смуги приблизно однакової ширини, іноді вони розгалужуються, іноді перериваються. Зяброві кришки червоні або оранжеві з характерною великою синьою до чорного плямою. Темна смуга, перетинаючи очі, пов'язує цю пляму з кінчиком морди.

Червоно-синій смугастий малюнок заходить на спинний та анальний плавці. Хвостовий плавець червоний або червоно-коричневий, вкритий блакитними крапками і рисками, має блискучу блакитну облямівку. Спинний плавець синій, з такими ж рисками, як на хвості, по краю він має білу облямівку. Анальний плавець спереду блакитний, ззаду червоний, також має білу облямівку. Черевні плавці яскраво-червоні з білими кінчиками, грудні прозорі й практично не забарвлені.

Самці помітно більші за самок, мають яскравіше забарвлення, плавці у них більші й мають довші «нитки». Забарвлення самок жовтувато-коричневе з мало помітними поперечними смугами.

Інтенсивність забарвлення макроподів може суттєво змінюватись залежно від статі, віку та стану риб. Найвищою вона буває в збуджених самців у період нересту й під час бійок. Натомість перелякані риби виглядають зовсім світлими й блідими. Пригнічені самці, що займають нижчий ранг в ієрархії, за забарвленням майже не відрізняються від самок. У молодих екземплярів вертикальні смуги нечіткі, можуть бути й взагалі відсутні, а забарвлення буває однорідним, блідо-жовто-коричневим; самці та самки майже не відрізняються між собою.

Біологія

Дихання Як і всі лабіринтові риби, макроподи мають спеціальний допоміжний орган дихання — лабіринт. Розташований у зябрах, він дозволяє рибам дихати атмосферним повітрям. Стінки лабіринтового органу насичені численними кровоносними судинами, завдяки яким кров постійно збагачується киснем. Періодично риби спливають до поверхні води за черговим ковтком повітря. Такий спосіб дихання дозволяє макроподам виживати у бідних на кисень або забруднених водоймах. В екстремальній ситуації вони можуть певний час залишатися живими взагалі без води.

Харчування У природі спосіб харчування макроподів пристосовується до конкретних умов. Хоча ці риби всеїдні, перевагу вони надають їжі тваринного походження. Це переважно комахоїдна риба. Макроподи хапають комах, що впали на поверхню води, а часто навіть вистрибують із води і ловлять їх прямо у повітрі. Крім того, вони харчуються дрібними водними безхребетними, що складають зоопланктон, дрібними рибками.

Поведінка

Належить до числа солітарних тварин, що живуть по одинці, й утворює пари лише на час нересту. З настанням нерестового періоду агресивність самців помітно зростає, вони починають битися між собою. При цьому, загрожуючи своєму супернику, самці напружують тіло й підіймають спинний плавець. Вони завзято б'ються й завдають один одному пошкоджень.

Макропод — це денна тварина з добре розвиненою системою зорової комунікації, певні зміни її внутрішнього стану добре видно неозброєним оком. Ці риби виявляють генетичну схильність до дослідження неспецифічних видів риб і здатні розпізнавати та уникати хижаків. При цьому вони виробляють певну стратегію поведінки, залежно від результатів зустрічей з нимиAdam Miklosi, Vilmos Csanyi, and Robert Gerlai. Antipredator Behavior in Paradise Fish (Macropodus opercularis) Larvae: The Role of Genetic Factors and Paternal Influence. Behavior Genetics, Vol. 27, No. 3, 1997 pp. 191-200 . Лабораторні дослідження виявили 13 способів поведінки макроподів: втеча (здійснюється за рахунок рухів хвоста), повільний рівномірний рух (без використання хвоста), рух поштовхами (серія швидких рухів із раптовими зупинками), повзання (рух уперед лише за допомогою швидкого биття грудних плавців), надзвичайно швидкий звивистий рух, ковтання повітря (час від часу риба спливає до поверхні за ковтком повітря для лабіринтового органу), кидання на їжу з витягнутою щелепою, стояння під поверхнею, стояння в товщі води (в обох випадках риба стоїть на місці, утримуючись за рахунок грудних плавців), відпочинок (риба стоїть біля дна, так що її анальний і хвостовий плавці торкаються ґрунту), похиле стояння (риба стоїть нерухомо під кутом 20-40 градусів до горизонталі, спинний, хвостовий та анальний плавці у неї складені, а грудні швидко рухаються), «замерзання» (риба нерухома, рухаються лише зяброві кришки та зрідка очі). Реагуючи на хижака, макропод зазвичай вдається до втечі або здійснює надзвичайно швидкий звивистий рух.

Розмноження Перед нерестом самці макроподів будують серед рослин, що плавають на поверхні води, гнізда з піни. Тут перебуватиме перебувати ікра, поки з неї не виведуться мальки. Самець плаває біля поверхні, втягує в рот порцію повітря й обволікає його плівкою зі слини, а тоді випускає невеликі бульбашки, «цеглини», що використовуються при будівництві гнізда. Він видуває їх із рота, і ті спливають до поверхні води, самець лише підправляє їх. Гніздо макроподів — це такий собі плавучий круглястий килимок розміром 5-6 см (іноді до 10 см) у перетині й 1-2 см заввишки. Гніздо з піни допомагає зберегти ікру в брудній болотяній воді. Воно доволі міцне. Будівництво може тривати від декількох годин до декількох днів, зазвичай 1-2 дні. У цей час самець не терпить нікого, хто б заважав йому.

Коли гніздо буде готове, поведінка самця різко змінюється. Він не тільки перестає ганяти самку, а ще й заманює її під гніздо, виконуючи ритуальний танок. Забарвлення самця в цей час стає особливо яскравим. Він розправляє свої спинний, анальний та хвостовий плавці й демонструє свою красу. Самка, навпаки, стає блідішою. Потім відбувається складний ритуал спаровування, який ініціює самка, штовхаючи носом самця в бік. Нерест відбувається під гніздом. Самець складає плавці й вигинає своє тіло у формі літери U. Самка запливає у цей вигин, а самець міцно стискає її й перевертає черевом догори. У цей момент риби здригаються, викидається й запліднюється порція ікри, після чого самець і самка розходяться. Весь акт триває декілька секунд. Велика краплина жиру підносить прозорі кульки ікри на поверхню. Знесилені риби в заціпенінні повільно падають до дна. Першим приходить до тями самець. Дбайливий батько поквапливо ловить ротом ротом ікринки й випльовує їх у гніздо. Іноді він дозволяє самочці допомогти йому. Навіть ті ікринки, що відразу потрапили в піну, самець ще раз втягне у рот і виплюне, щоб змити з ікринки мікроорганізми. Крім механічного очищення, це й своєрідне дезінфікування ікри. Слина лабіринтових риб має здатність вбивати збудників хворобШереметьєв І. І. Акваріумні риби.—К.: Рад. шк., 1989,—221 с. ISBN 5-330-00394-6.