Кхасі — народ на північному сході Індії та в сусідніх районах Бангладеш (історична область Гори Кхасі та Джайнтія).
Складаються з кількох субетнічних груп, але всі вони мають однакові традиції, звичаї та практики, спільні вірування й спільну соціальну організацію, засновану на матрилінійній системі. Остання є фундаментом, який значною мірою формує організацію суспільства народу. Кхасі є одним із небагатьох племен, що залишилися у світі, які зберігають елементи матріархату. Водночас вони є однією з найрозвиненіших племінних спільнот в Індії, й, завдяки хорошій освіті, мають своє представництво навіть у вищих державних органах влади країни.
В Індії кхасі зараховуються до числа адівасі (реєстрових племен). Вони є найбільшою й політично домінуючою племінною громадою штату Мегхалая, де проживають також гаро та деякі менші народи. В Бангладеш кхасі є однією з 45 етнічних спільнот корінного населення, які в цій країні не мають офіційного статусу, не захищені на законодавчому рівні й становлять маргіналізований прошарок суспільства. Кхасі дистанціюються від бенгальців, від яких відрізняються етнічно, за релігією, соціально-економічним життям, культурою й традиціями.
Кхасі чітко відокремлені від інших сусідніх племен і народів своєю мовою та соціальною структурою. Іноді їх зараховують до числа гірських монів. Найближчими їхніми родичами вважаються палаунги, що живуть в штаті Шан на північному сході М'янми. Кхасі сильно прив'язані до свого племінного походження та культури. Вони змогли зберегти свої унікальні риси (мову, традиції, соціальні інституції) в оточенні численних народів тибето-бірманського та індоарійського походження.
Самоназва Самоназвою кхасі є Ki Hynniewtrep, що буквально означає «сім хат» й є скороченням від Ki Pateng Hynniewtrep («нащадки семи хат»). За популярною народною легендою, в прадавні часи шістнадцять сімей жили на небі й щодня спускалися небесною дорогою на землю, щоб вдосконалюватися. Так тривало, поки одного дня небесна дорога була безповоротно знищена. Сім сімей або сім хатин залишилися на землі й опинилися відрізаними від неба. Всі кхасі вважають себе нащадками цих семи сімейKhasi. Introduction. Rupaliparda.com [Khasi Section].
В часи британського колоніального правління місцевих жителів називали кхасі та джайнтія, а після здобуття Індією незалежності — кхасі-джайнтія або кхасі-пнар. Так зазвичай називають себе й самі кхасі, але коли йдеться національного питання, вони користуються самоназвою Ki Hynniewtrep, яка є для них об'єднавчим символом.
Расовий тип
Антропологічно кхасі належать до південних монголоїдів і виявляють помітну близькість до малайського типу. При цьому кхасі з різних регіонів мають невеликі, але помітні відмінності. Це невисокі люди з міцним тілом. Ніс трохи приплюснутий, ніздрі часто великі й виступають. Очі середнього розміру, темні, трохи скошені, але не так сильно, як у китайців і деяких інших монголоїдів. Лоб широкий, череп близький до брахікефального. Рот великий, іноді з досить товстими губами, щелепи трохи виступають. Колір шкіри коричневий різних тонів, залежно від місцевості. В горян він зазвичай світліший і нагадує колір шкіри селян Південної Європи. Жителі долин, навпаки, темніші. Волосся чорне, пряме.
Розселення і чисельність Кхасі живуть у горах Кхасі та Джантія, розташованих у центрі Ассамського нагір'я (центральна та східна частина штату Мегхалая). За часи британської колоніальної влади в Індії землі кхасі утворювали адміністративний Об'єднаний округ Гори Касі та Джайнтія (). На півночі ця територія межує з долиною Брахмапутри (округи Камруп та Нагаон штату Ассам), на сході — з Горами Качар (округи Діма-Гасао та Західний Карбі-Англонг також штату Ассам), на півдні сягає річки Сурма в регіоні Сілхет (Бангладеш), на заході межує з Горами Гаро (західна частина штату Мегхалая).
До поділу Індії та Пакистану в 1947 році кхасі жили в одній країні, але державний кордон розділив їх на дві частини. Меншість на півдні опинилася в складі Східного Пакистану (тепер Бангладеш), решта — в Індії. Згодом багато східнопакистанських кхасі мігрувало до Індії й тепер у Бангладеш живе лише невелике число їх.
Кхасі є найбільшою етнічною групою індійського штату Мегхалая. Особливістю цього штату є те, що понад 86 % його загального населення належить до числа реєстрових племен і 87 % реєстрових племен штату становлять дві найбільші його громади — кхасі та гароReligion Data of Census 2011 XXX ST Meghalaya. Centre for Policy Studies, India, 11 жовтня 2016. Ці два народи займають чітко окремі географічні регіони. Кхасі населяють центральну (Гори Кхасі) та східну (Гори Джайнтія) частини Мегхалаї, а гаро — її західну частину (Гори Гаро). Кхасі становлять основне населення округів Західні Гори Кхасі (), Південно-Західні Гори Кхасі (), Рі-Бхой (), Східні Гори Кхасі (), Західні Гори Джайнтія () Східні Гори Джайнтія (). На заході штату кхасі майже немає.
Певна кількість кхасі живе в сусідніх з Мегхалаєю районах: в Ассамі (округи Камруп, Марігаон, Західний Карбі-Англонг, Діма-Гасао, Качар), Трипурі (округи Західна Трипура, Шипахіджала, Південна Трипура), а також в інших штатах Північно-Східної Індії. Понад 100 сіл кхасі розташовано в північно-східному регіоні Бангладеш Сілхет, вони розкидані переважно в горбистих лісових прикордонних з Індією районах. За традицією, з метою ефективного використання природних ресурсів кхасі в Бангладеш нерідко переносять свої села. Це пояснює дисперсність їхнього розселення, ніде в цій країні вони не утворюють компактних масивів. Деякі кхасі переїздять у міста для отримання освіти.
Батьківщина кхасі — це гірська країна. Гори Кхасі вищі за сусідні Гори Гаро, а найвищою їхньою точкою є пік Шиллонг (1965 метрів над рівнем моря)Shillong Peak. Peakbagger.com. Гори Джайнтія значно нижчі, в цьому регіоні багато рівнин. На півночі пологі схили, вкриті густими джунглями, поступово переходять у долину Брахмапутри. Південні схили Гір Кхасі та Джайнтія, розташовані з боку Бенгальської рівнини, дуже круті, вони є природним бар'єром, який до середини XIX ст. залишав гірські райони практично відрізаними від південних рівнин. Місцевий клімат м'який, тут не дуже жарко влітку й не сильно холодно взимку. Дуже багато опадів буває в сезон південно-західного мусону, який зазвичай триває з середини травня до кінця вересня. Невеличке місто Черрапунджі в окрузі Східні Гори Кхасі відоме тим, що в сезон дощів тут випадає найбільша кількість опадів на Землі.
В Індії проживає понад 1,5 млн кхасі, найбільше в штаті Мегхалая — 1 413 353 особи за даними перепису населення 2011 року (47,64 % всього населення та 55,30 % загальної чисельності реєстрових племен)Primary Census Abstract Data. Meghalaya. Table A-11 (Appendix): District Wise Scheduled Tribe Population (For Each Tribe Separately). The Registrar General & Census Commissioner, IndiaTable A-01: Number of villages, towns, households, population and area (India, states/UTs, districts and Sub-districts) — 2011. The Registrar General & Census Commissioner, India. Кхасі переважають в округах Західні Гори Кхасі — 287 148 осіб (74,88 % населення, 2011), Рі-Бхой — 189 797 осіб (73,33 %), Східні Гори Кхасі — 599 348 осіб (72,57 %), Гори Джайнтія — 336 639 осіб (85,20 %). За межами Мегхалаї найбільше кхасі живе в сусідніх районах штатів Трипура (83 713 осіб, найбільше в окрузі Південна Трипура)Primary Census Abstract Data. Tripura. Table A-11 (Appendix): District Wise Scheduled Tribe Population (For Each Tribe Separately). The Registrar General & Census Commissioner, India та Ассам (15 941 особа, переважно в окрузі Карбі-Англонг)Primary Census Abstract Data. Assam. Table A-11 (Appendix): District Wise Scheduled Tribe Population (For Each Tribe Separately). The Registrar General & Census Commissioner, India.
Перепис населення Бангладеш 1991 року нарахував 12 280 кхасі по всій країніMd.Kayum Shikdar, Amitkumar Biswas, Ripon Mollick. The Socio-Economic Background of Khasia Ethnic Community of Bangladesh. IOSR Journal Of Humanities And Social Science, Volume 7, Issue 4 (Jan.-Feb. 2013), pp. 58-72. Дані перепису населення Бангладеш 2011 року містять інформацію про чисельність кхасі (значаться як Khasia) в двох східних зілах регіону Сілхет: Маулвібазар — 9272 особиBangladesh Population & Housing Census 2011. Community Report. Zila: Maulvibazar. Bangladesh Bureau of Statistics (BBS). July 2013 та Сілхет — 1472 особиBangladesh Population & Housing Census 2011. Community Report. Zila: Sylhet . Bangladesh Bureau of Statistics (BBS). July 2013. Проте неофіційні джерела наводять більшу чисельність народу в Бангладеш — близько 30 000 осіб.
Загальна чисельність кхасі становить приблизно 1,54 млн осіб.
Підрозділи Кхасі складаються з п'яти основних субетнічних груп, кожна з яких займає певну територію: власне кхасі, джайнтія, бхої, вар і лінгнгам. Власне кхасі або гірські кхасі (кхинріам) є найбільшою з цих груп. Вони населяють гірські райони Гір Кхасі, зокрема плато Шиллонг. Джайнтія, відомі також як пнар або сінтенг, живуть на сході — в Горах Джайнтія. Бхої розселені в низинах та в передгір'ях у північній частині Гір Кхасі. Окремі їхні підрозділи за походженням є частиною мікірів (карбі), сусіднього тибето-бірманського народу групи бара-бодо. Вари населяють південні схили Гір Кхасі та Джайнтія. Географічно вони поділяються на вар-кхасі та вар-джайнтія, або вар-пнар. Лінгнгами живуть на північному заході Гір Кхасі, що межують з Горами Гаро. Вони наполовину кхасі, наполовину гаро.
Через природні та політико-історичні регіональні відмінності ці групи помітно різняться за культурою, діалектами, формами соціальної організації та політичними структурами, але всі вони говорять діалектами однієї мови й мають спільну соціальну структуру та культурну традицію.
Найбільші відмінності серед субетнічних груп кхасі виявляють лінгнгами. Гаро називають їх мегам. Їхній діалект відрізняється від кхасі, а деякі звичаї більше нагадують звичаї гаро, ніж кхасі. Лінгнгами набагато темніші за кхасі й мають расові ознаки тібето-бірманського типу. Разом із тим, лінгнгами вважають себе частиною кхасі, їм не подобається, коли їх називають гаро.
Мова Говорять мовою кхасі, яка утворює окрему групу в складі австроазійської мовної родини. На території Північно-Східної Індії кхасі є єдиним народом, що розмовляє австроазійською мовою, решта корінних народів говорить тут тибето-бірманськими мовами. Найближчими за мовою родичами кхасі є палаунги, що живуть у бірманському штаті Шан. До австроазійської мовної сім'ї також належать мови мунда в Центральній Індії.
Кожен із підрозділів кхасі має власний діалект. Стандартна літературна форма, заснована на діалекті Черрапунджі (кхасі-черра). В повсякденному житті більшість кхасі користується власними діалектами, що відрізняються від стандартної мови, але всі вони не мають писемності, тому в галузі освіти використовується стандартна мова кхасі.
Загалом рівень досліджень мови кхасі лишається обмеженим. Мова кхасі є єдиним членом австроазійської сім'ї, яка має граматичний рід. Вона розрізняє всі іменники як чоловічі та жіночі, при цьому сильно переважають іменники жіночого роду. Порядок слів у реченні є типовим для австроазійських мов: підмет, присудок, додаток.
У минулому мова кхасі не мала власної писемності. З приходом християнських місіонерів на початку XIX ст. були спроби записів текстів мовою кхасі з використанням ассамського або бенгальського письма. Проте вони не отримали широкого розвитку. Натомість у середині XIX ст. була розроблена писемність кхасі на основі латинської абетки. Згодом сформувалася стандартизована версія мови. Сьогодні стандартна мова кхасі має офіційний статус на території штату Мегхалая й широко використовується в багатьох аспектах життя. Вона є мовою освіти в початковій школі. Проте в середній школі навчальний процес ведеться англійською, а мова кхасі вивчається лише як факультативний предмет. В деяких школах єдиною мовою навчання є англійська.