Load () — шостий студійний альбом американського хеві-метал-гурту Metallica, що вийшов 4 червня 1996 року на лейблах Elektra Records та Vertigo Records.
На відміну від «Чорного альбому», що вийшов у 1991 році, Load мав експериментальний характер, поєднуючи хард-рок, сатерн-рок, блюз-рок, кантрі та альтернативний рок, що відштовхнуло велику частину фан-бази групи, поціновувачів треш-металу.
Load отримав неоднозначні відгуки від критиків та шанувальників, але був комерційно успішним, дебютував на першому місці в американському чарті Billboard 200 і став п'ять разів платиновим. Чотири пісні з альбому вийшли синглами: «Until It Sleeps», «Hero of the Day», «Mama Said» і «King Nothing».
Історія Створення пісень Робота над шостим альбомом американського хеві-метал-гурту Metallica розпочалася в 1994 році. Попередня платівка, що мала назву Metallica (також знана як «Чорний альбом»), вийшла за три роки до цього та стала феноменально успішною, очоливши американський чарт альбомів Billboard 200. Концерти на її підтримку тривали два роки та закінчились концертним туром Nowhere Else to Roam в 1993 році. За цей час світова рок-сцена суттєво змінилася: виконавці глем-металу поступилися провідними позиціями гранджовим гуртам, таким як Nirvana, Soundgarden, Alice in Chains та Pearl Jam, а також почали набувати популярності панк-рокові колективи, на кшталт Green Day та Offspring.
Засновники Metallica — фронтмен Джеймс Гетфілд та барабанщик Ларс Ульріх — повернулися до написання нових пісень, відштовхуючись від касети із рифами, придуманими та записаними Гетфілдом вдома під час відпочинку від концертів. Навесні 1994 року вони зустрілися в домашній студії Ульріха в Каліфорнії та почали обмінюватися ідеями, створюючи нові пісні. Першу за чотири роки демо-версію нової пісні записали в листопаді 1994 року: нею стала пісня «Streamline» (пізніше перейменована на «Wasting My Hate»). До кінця року дует записав ще чотири пісні: «Load» (майбутня «King Nothing»), «Devil Dance» («Devil's Dance»), «Fixer» («Fixxxer») та «Mouldy» («Hero of the Day»), а навесні 1995 року були готові 13 нових пісень. Крім цього, в музикантів і далі з'являлися нові ідеї, які зберігалися на касетах, тому вирішили нарешті вирушити до студії та почати роботу над записом чергового альбому.
Продюсером платівки обрали Боба Рока, який працював над попереднім альбомом Metallica. Попри успішну співпрацю в минулому, Гетфілд та Ульріх не хотіли записувати другий «Чорний альбом», а намагалися зробити нову платівку не вивіреною, а спонтанною та експериментальною. Музиканти більш переймалися загальним враженням від пісень, аніж технічною досконалістю виконання. Загалом матеріалу було достатньо для 27 пісень, але Боб Рок запропонував обрати та записати лише половину з них, а до решти повернутися пізніше.
Робота в студії Запис платівки розпочався 1 травня 1995 року в каліфорнійській студії The Plant в Саусаліто. У середині серпня гурт вперше зіграв наживо дві нові композиції «2x4» та «Devil's Dance» на концерті для членів фан-клубу. Студійну роботу довелося перервати в листопаді 1995 року, коли Джеймс Гетфілд дізнався, що його батько невдовзі вмре від раку. За його відсутності Ларс Ульріх надихнув соло-гітариста Кірка Гемметта записати партії ритм-гітари для декількох власних пісень, те що раніше завжди робив Гетфілд. Попри побоювання Боба Рока, після повернення до студії Гетфілд позитивно сприйняв цю ідею і погодився залишити ці пісні у виконанні Гемметта. Загибель батька також вплинула на тексти, написані Гетфілдом, зробивши їх щирішими та емоційнішими.
Для того, щоб експериментальний характер альбому не призвів до затягування запису, лейбл Elektra Records заздалегідь встановив 1 травня 1996 датою, коли має початись мастеринг платівки. В березні гурт переїхав до Нью-Йорку, де продовжив запис одночасно у двох студіях Right Track Recording та Quad Recording. Також, не дочекавшись закінчення запису, Metallica запросила журналістів до студії Right Track, де вперше презентувала студійні версії нових пісень. Після прослуховування критики звернули увагу на мейнстрімний характер нового матеріалу, але музиканти відмовлялися визнавати це, наголошуючи, що чули подібне з часів виходу балади «Fade to Black» в 1984 році.
Вихід альбому
Новий альбом Metallica вийшов 4 червня 1996 року та отримав назву Load. Платівка містила 14 композицій загальною тривалістю 78 хвилин 59 секунд, ставши найдовшим альбомом гурту. Музичні видання схвально сприйняли нову роботу Metallica, відзначивши вплив рок-гуртів 1970-х років, таких як Aerosmith, ZZ Top, Тед Ньюджент та Lynyrd Skynyrd, а також елементи кантрі-музики. Водночас запеклі фанати гурту сприйняли експерименти Metallica зі звучанням та кардинальну зміну зовнішності як зраду хеві-металічних принципів, вирішивши, що з виходом цього альбому «справжня» Metallica вмерла. Самі ж музиканти називали ці претензії безглуздими, вважаючи свою останню роботу сучасним втіленням хеві-металу. Попри змішані відгуки, Load чудово продавався, і лише в США реалізувли понад 5 млн примірників. Ще за рік Metallica видала черговий альбом Reload, до якого увійшла решта пісень, написаних раніше, але які не потрапили до Load.
З виходом Load музиканти Metallica змінили не тільки звучання нових пісень, але й власний зовнішній вигляд. Найбільш обговорюваними стали нові зачіски артистів: коротке волосся замість «хаєрів», які вони носили багато років. Насправді музиканти постриглися не одночасно напередодні виходу Load, як багато хто вважав: бас-гітарист Джейсон Ньюстед поголив голову ще в 1993 році, під час турне на підтримку «Чорного альбому», а Джеймс Гетфілд поголив голову з боків та носив маллет на концертах у 1995 році. Через відмову музикантів від звичних довгих пасом деякі фанати почали вважали їх запроданцями. Сам Гетфілд називав цей період в житті гурту «U2-версією Metallica».
Через багато років після виходу Load члени гурту визнали, що платівка вийшла дуже нерівною. Окрім безумовних хітів, серед яких сингл «Until It Sleeps», та балади «Bleeding Me» та «Outlaw Torn», які можна було вважати сучасним переосмисленням класичного звучання Metallica, Load містив декілька посередніх композицій, а ще декілька — відверто прохідних. Ларс Ульріх погоджувався, що серед 27 написаних пісень варто було відібрати лише 12-15, а Джеймс Гетфілд визнавав, що під час творчого пошуку музиканти зайшли занадто далеко, вдаючи з себе тих, ким вони ніколи не були.
Зміст альбому Обкладинка та логотип
Автором зображення, що з'явилося на обкладинці Load, став фотограф Андрес Серрано. Кірк Гемметт та Ларс Ульріх звернулися до митця під час виставки в Нью-Йорку, щоб домовитись про використання його робіт для двох наступних альбомів Metallica. Їхню увагу привернули фотографії Серрано з серії «Body Fluids» (), в яких той змішував молоко, кров, сечу та сперму. Для Load обрали фотографію «Semen and Blood III» (), де коров'яча кров була змішана зі спермою митця, та сфотографована між двома пластинами з органічного скла. Кірк Гемметт та Ларс Ульріх залишилися задоволеними обкладинкою, на відміну від фронтмена Metallica Джеймса Гетфілда. 2009 року той зізнався, що не вважав зображення дуже поганим, але «якщо ця картинка не відображає тебе, то це не має сенсу». Джеймс зауважив, що обкладинка альбому більше відповідала вподобанням Кірка та Ларса, які захоплювалися абстрактним мистецтвом та вдавали, ніби були геями, але його особисто це дуже бентежило: «Маю визнати, що принаймні половину фотографій з буклета до альбому я просто висмикнув, а обкладинка суперечила тому, що я відчував».
Ще однією відмінністю Metallica ери Load став новий логотип. Замість впізнаваного графічного символу гурту, намальованого Джеймсом Гетфілдом власноруч у шкільні роки, на обкладинці Load було представлено іншу версію назви «Metallica» з довшими літерами та короткими зарубками, намальовану британським дизайнером Енді Ейрфіксом. На доданок до текстового логотипу на альбомі вперше з'явилася так звана «зірка ніндзя», що складалася з чотирьох літер «M» з оригінального лого, складених разом — автором цього символу став Джеймс Гетфілд.
Структура альбому
Альбом розпочинається з пісні «Ain't My Bitch» (), що поєднує звучання альтернативного року 1990-х із класичним сатерн-роком у виконанні Lynyrd Skynyrd та ZZ Top. За нею йде «2×4», що містить гітарні рифи в стилі Black Sabbath, гітарні бенди із використанням педалі Wah-wah, а в цілому звучить схоже на творчість Corrosion of Conformity. Продовжує альбом важка та повільна «The House Jack Built» (), що нагадує тягучі та депресивні пісні Alice in Chains, вирізняється пристрасним та напруженим вокалом Джеймса Гетфілда, а також гітарним соло із використанням ток-боксу. Створена під впливом гранджових гуртів Alice in Chains та Soundgarden, «Until It Sleeps» () відсилає до «Fell On Black Days» у виконанні Кріса Корнелла.
Першою піснею з альбому, що схожа на класичну творчість Metallica, є «King Nothing» () з її важкими гітарними рифами. М'яка софт-рокова «Hero of the Day» () навпаки наближена до радіоформату мейнстримного року та схожа на найкращі зразки творчості R.E.M. Завершує першу частину альбому довга балада «Bleeding Me» () з особистими текстами Гетфілда, що розпочинається з повільної взаємодії гітар, але переростає у напружену секцію в середині пісні.
Другу половину альбому відкриває пісня «Cure» (), що містить як знайомі елементи попередніх пісень гурту («Harvester of Sorrow», «Enter Sandman»), так і відсилання до творчості The Cult. Ще одна сатерн-рокова композиція «Poor Twisted Me» () поєднує бугі, свінг та блюз-метал. Слідом йде прямолінійна та затягнута «Wasting My Hate» (). Далі слухача чекає несподіванка: написана в стилі кантрі «Mama Said» () містить дуже особисті для Гетфілда тексти та виконується під акомпанемент акустичної гітари, поєднуючись з програшами на педальній слайд-гітарі
Останню чверть альбому відкриває «Thorn Within» () — ще одна важка пісня з інтроспективними текстами Гетфілда, якій бракує яскравого приспіву. Далі у «Ronnie» () Гетфілд розповідає історію в блюзовому стилі під акомпанемент рифів, притаманних AC/DC та Deep Purple. Завершує альбом епічна та прогресивна композиція з важкою атмосферою «The Outlaw Torn» (), оригінальна версія якої тривала майже 11 хвилин, але кінцівку довелося обрізати, щоб вміститися на компакт-диск.
Сингли та відео
Першим синглом з альбому Load стала пісня «Until It Sleeps», що вийшла 23 травня 1996 року. На неї, як і на всі інші сингли, було знято відеокліп. Режисером «Until It Sleeps» став Семюел Баєр, відомий по роботі з Corrosion of Conformity, The Offspring та Smashing Pumpkins. Натхненням для візуальної складової частини кліпу була творчість нідерландського художника Ієроніма Босха, зокрема, картина «Сад земних насолод». На відміну від шести попередніх кліпів гурту, члени Metallica знялися в «Until It Sleeps» не лише як музиканти, але і як повноцінні актори. Сингл опинився на верхівці американського пісенного хіт-параду Hot 100, а кліп здобув нагороду MTV Video Music Award.
21 серпня 1996 року вийшов кліп на другий сингл з альбому, пісню «Hero of the Day». Його режисером став Антон Корбейн, що раніше працював з Depeche Mode, U2, Nirvana та Red Hot Chili Peppers. Головний герой кліпу — юнак, що страждає від наркотичної залежності, протягом дня постійно перемикає телевізійні канали, де йдуть програми за участі членів гурту. Бі-сайдами до «Hero of the Day» стали кавер-версії пісень Motorhead «Overkill», «Damage Case», «Stone Dead Forever» та «Too Late Too Late». Сингл посів перше місце в чарті Hot Mainstream Rock Tracks.
Третім синглом з Load стала пісня «Mama Said», кліп до якої також зняв Антон Корбайн. Лірична композиція була присвячена матері Джеймса Гетфілда, яка вмерла, коли тому було 16 років. В центрі кліпу знаходиться сам Гетфілд, який сидить на задньому сидінні машини, а інші члени Metallica прогулюються навколо.