І́ндекс демокра́тії () — класифікація 167 країн світу, складена «Economist Intelligence Unit» за рівнем розвитку в них демократії.

При складанні класифікації враховуються 60 різних показників, згрупованих по 5 категоріях: вибори і плюралізм, громадянські свободи, діяльність уряду, політична ангажованість населення і політична культура. Вперше індекс був складений 2007 року, доповнений 2008 та 2010 року.

Методика визначення індексу

Показник індексу демократії визначається на основі відповідей на 60 питань, кожне з яких має два або три варіанти відповіді. Більшість відповідей дають т. зв. «експерти з оцінювання» демократії; у доповіді не вказується, якого роду фахівці, ні їх кількість, ні те, чи експерти є співробітниками Economist Intelligence Unit, чи вони є незалежними науковцями, не вказується також національність експертів. Деякі відповіді отримуються шляхом опитування громадської думки з відповідних країн. У випадку, коли відсутні результати опитування в певній країні, використовуються результати опитування у подібних країнах та оцінки експертів.

Питання розділені на п'ять категорій, перерахованих нижче. Кожній відповіді відповідає певна кількість балів — 0 або 1, у питаннях з трьома варіантами можливий також варіант, що має вартість 0,5 бала. Отримується сума балів, отриманих на всі запитання в кожній категорії, яка множиться на десять і ділиться на загальну кількість питань у категорії. У деяких випадках відповідь, за яку дається 0 балів, стільки ж зараховується і на подібне питання. Наприклад, якщо вибори національного законодавчого органу і глави уряду, не вважаються вільними (питання 1), то на відповідь на наступне запитання: "Чи є вибори справедливими … ? " не звертається, а автоматично позначається нулем. Крім того, є кілька питань, що вважаються настільки важливими, що низька оцінка за них дає штраф на загальну суму оцінок для відповідних категорій, а саме:

«Чи є національні вибори вільними і справедливими»; «Безпека виборців»; «Вплив іноземних держав на уряд»; «Можливості державних службовців для здійснення політики».

П'ять категорій показників, які всі перераховані в доповіді, потім усереднюються, щоб знайти індекс демократії для даної країни. Нарешті, індекс демократії з округленням до однієї десятої, вирішує класифікацію країни, а саме:

Якщо І. Д. для країни становить 8-10 балів, то це країна з повноцінною демократією; При І. Д. від 6 до 7,9 балів демократія в країні вважається неповною; 4-5,9 балів — у країні панує перехідний режим; Менше 4 балів — авторитарний режим у країні.

У доповіді розглядаються інші показники демократії, як це визначено, наприклад, від Freedom House, і стверджує, для деяких з вибір, зроблений командою з Economist Intelligence Unit. У цьому порівнянні, більший акцент був зроблений на громадську думку і ставлення, якщо судити з опитуваннями громадської, але, з іншого боку, економічний рівень життя не враховувався, як один з критеріїв демократії (як здавалося б, деякі інші дослідники зробили).

Визначення класифікацій Повноцінна демократія — країна, де громадянські свободи і основні політичні свободи не тільки поважаються, а також підкріплюються політичною культурою, що сприяє розвитку демократичних принципів. Ці народи мають діючу систему урядової влади, незалежність судової влади, чиї рішення є обов'язковими до виконання, уряд, який адекватно функціонує і засоби масової інформації, які є незалежними і різноманітними. Ці країни мають лише незначні проблеми в демократичному функціонуванні.

Неповна демократія — країни, де вибори є справедливими і вільними, але можуть виникати проблеми (наприклад, порушення свободи ЗМІ), хоча основні громадянські свободи шануються. Тим не менше, ці країни мають істотні недоліки в інших демократичних аспектах, в тому числі нерозвиненість політичної культури, низький рівень участі в політиці, і проблеми у функціонуванні системи управління.

Країни з перехідним (гібридним) режимом — країни, де регулярно існують непрямі порушення на виборах, що перешкоджають визнанню їх чесними та вільними. В цих держави часто наявний уряд, який чинить тиск на політичних опонентів, відсутня незалежна судова система, широко розповсюджена корупція, переслідування та тиск на ЗМІ, відсутнє повноцінне верховенство права, і більш виражені недоліки, ніж у неповних демократій у сферах розвитку політичної культури, низький рівень участі в політиці, і проблеми у функціонуванні системи управління.

Авторитарний режим — країни, де політичний плюралізм відсутній або вкрай обмежений. Ці країни часто базуються на абсолютній диктатурі, можуть мати деякі традиційні інститути демократії — але мізерної значущості, порушення і утиски громадянських свобод є звичайним явищем, вибори, якщо вони проводяться — не є чесними і вільними, ЗМІ часто підпорядковані державі або контролюються організаціями, пов'язаними з правлячим режимом, судова система не є незалежною, наявна повсюдна цензура і придушення урядової критики.

Зміни з 2010 року За даними опитування індексу за 2012 рік, Норвегія набрала в сумі 9.93 за шкалою від нуля до десяти, зберігаючи перше місце, яке вона займала з 2010 року, коли перегнала Швецію — країну з найвищим місцем в індексі. Північна Корея набрала найнижчий показник — 1.08, залишаючись останньою і займаючи 167-е місце, таке ж, як у 2010 і 2011 роках.

Не було ніяких істотних поліпшень або погіршень у демократії в період між 2011 і 2012. У 2012 році показник залишився таким же для 73 із 167 країн, поліпшився для 54 країн і знизився для 40. Лівія пережила найбільший зростання серед інших країн в її показнику в 2012 році. Середні регіональні показники в 2012 році були дуже схожі на результати в 2011 році. Винятоком є Близький Схід та Північна Африка(БСПА- Близький (Середній) Схід та Північна Африка), де середній бал зріс більш, ніж на одну десяту пункту з 3,62 до 3,73 і три країни перейшли від авторитарних до перехідних режимів (Єгипет, Лівія, Марокко).

Індекс демократії 2011 року спрямував увагу на наслідки «арабської весни» і великий вплив, який вона може мати, а також вплив світової фінансової кризи у 2007-08 на політику всій Європі. Показник демократії  був в 2011 році нижчий ніж в 2010 році в 48 країнах з 167 розглянутих. Він був вище в 41 країні, і  залишався тим самим у 78.

У дев'яти країнах відбулася зміна типу режиму в проміжку між 2010 і 2011 роками; у чотирьох з них стався регрес. Стан режиму в Португалії був знижений до неповної категорії демократії, що приписувався  як наслідок світової фінансової кризи. Туніс, Мавританія, Єгипет і Нігерія — всі піднялися до країн з перехідним режимом, Замбія перейшла до категорії неповної демократії.

Рейтинг 2024 Список країн взятий із сайту «Економіста».