Леви́цький О́рест Іва́нович (псевдонім Маяченець; , село Маячка, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — , с. Драбів, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, УСРР) — український історик, етнограф, письменник. Підтримував контакти з Науковим товариством імені Шевченка у Львові, дійсним членом якого став у 1910 (1911) р. Був також членом Київської громади, дійсним членом-співробітником Південно-Західного відділу Російського географічного товариства (1876), дійсним членом (1878), членом ради (1885—1902) та заступником голови (1902—1905) Історичного товариства Нестора-літописця, дійсним членом Київського юридичного товариства (відділ звичаєвого права; від 1881 р.) і членом Українського наукового товариства в Києві (1907—1914), почесним членом Полтавської губернської вченої архівної комісії (1906) та Полтавського церковно-історико-археологічного комітету (1906), членом Київського товариства старожитностей і мистецтв; почесний член Братства імені князів ОстрозькихМанько М. Президент Академії наук — почесний член Братства імені князів Острозьких // Замкова гора. — 2017. — № 51/23 груд./. — С. 8. , академік УАН (з 1918 року). В 1919—1921 та у 1922 роках — Президент Української (Всеукраїнської) академії наук (УАН, ВУАН)

Життєпис Народився в родині священика в селі Маячка Полтавської губернії (нині — у Новосанжарському районі Полтавської області). Батько походив з козацько-старшинського роду Носів-Левицьких. В 1857—1859 роках навчався в початковій приватній школі, у 1859—1869 роках — у Полтавському духовному училищі й семінарії

З 1870 року навчався на юридичному, згодом перевівся на історико-філологічний факультет Київського імператорського університету Св. Володимира, учень Володимира Антоновича. Закінчив університет 1874 року, дипломна праця  — «Очерк внутренней истории Малороссии во второй половине XVII века».

З 1874 по 1921 рік обіймав посаду відповідального секретаря Тимчасової комісії з розбору давніх актів у Києві, був її першим історіографом. Водночас працював (до 1906, за іншими джерелами — 1909 року) викладачем російської мови і письменства в 4-й Київській гімназії та викладачем географії в музичному училищі (1876—1877 роки), а також помічником завідувача Центрального архіву в Києві (1879—1887). Співробітник журналу «Кіевская старина».

Працював діловодом управління Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора та від 1913 року був першим секретарем Київського товариства охорони пам'яток старовини та мистецтваКомарова И. И., 151. Киевское общество охраны памятников старины и искусства / Справочник научных обществ России Федорова Л. Д., Київське товариство охорони пам'ятників старовини та мистецтва // Інститут історії України Національної академії наук України.

Після революційних подій 1917 року очолював громадські й державні комісії з питань української правничої термінології. Від 1918 року був членом Комітету для охорони пам'яток історії та мистецтва.

У листопаді 1918 року включений до складу перших фундаторів (академіків) Українській академії наук.

У лютому 1919 року брав участь у роботі зборів міської колегії Київського виконкому, що підготувала перейменування вулиць КиєваПереименование улиц  // Киевский Коммунист. — 1919. — № 21 (29). — 18 февраля. — С. 4. Совещание по вопросу о переименовании киевских улиц  // Киевский Коммунист. — 1919. — № 24 (32). — 21 февраля. — С. 3. Новые названия улиц  // Киевский Коммунист. — 1919. — № 27 (35). — 25 февраля. — С. 4. Перейменуванння вулиць у Киіві  // Життя Поділля. — 1919. — № 68. — 10 березоля. — С. 3..

Від грудня 1919 року — в. о. Голови-Президента УАН—ВУАН. Від 1921 року — голова правничого товариства при ВУАН. У березні 1922 року став Президентом ВУАН.

Загалом написав понад 200 наукових праць з правознавства й історії України XVI—XVIII століть. Автор багатьох історичних оповідань, повісті «Ганна Монтовт» на матеріалах актових книг і судових документів Волині та Гетьманщини XVI—XVIII століть, розвідки «Сім'я та побут українців у XVI ст.».

Власний архів, колекцію історичних документів та бібліотеку вчений 1921 року передав до ВУАН. Нині вони зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (особовий архів вченого загалом містить 162 одиниці зберігання).

Помер у селі Драбів, нині в Драбівському районі Черкаської області; похований у с. Митлашівка поблизу Драбова.

Нагороди Орден Святого Володимира 4-го ступеня (1886).

Ушанування пам'яті У Полтаві та Києві існує вулиця Ореста Левицького.

25 грудня 2018 року на державному рівні в Україні відзначається пам'ятна дата — 170 років з дня народження Ореста Левицького (1848—1922), історика, археографа, архівіста, етнографа, літературознавця, письменника, академіка Української академії наук.

ДоробокПовну бібліографію див. за посиланням

Статті Левицький О. Черты семейнаго быта въ Юго-Западной Руси въ XVI—XVII вв. // Архивъ Югозападной Россіи. — Кіевъ, 1909. — Ч. 8, т. 3: Акты о брачномъ праве и семейномъ быте въ Югозападной Руси въ XV—XVII вв. переклад українською: Про шлюб на Русі-Україні в XVI—XVII столітті // Зоря. 1885. № 13 — 18. Інше видання в: На переломі: друга половина XV — перша половина XVI ст.  — : Україна, 1994. Левицький О. Богданъ Хмельницкій и неблагодарная исторія / Ив. Луговой // Кіевская старина. — Кіевъ, 1888. — Кн. 11. — С. 395—400.

Праці Очерки народной жизни въ Малороссіи во второй половинѣ XVII ст. / Ор. Левицкий. — Кіевъ, 1902. — 313 с.Також праця друкувалася у журналі «Кіевская старина» протягом 1901-го року. український переклад: Левицький О. І. По судах Гетьманщини: нариси народного життя Гетьманщини 2-ї половини XVII віку / передм., ред. і пер. М. Горбаня. — Харків: Рух, 1930. — 252 с.

Художні твори Ганна Монтовт: історичне оповіданнє з життя волинського панства XVI ст. / Орест Левицький // Літературно-науковий вістник. — Київ, 1911. — Т. 53, кн. 2. — С. 250—274; кн. 3. — С. 454—488Передрук: Левицький О. І. Ганна Монтовт: Історична повість // На переломі: друга половина XV — перша половина XVI ст. / [упоряд. і передм. О. Русиної]. — : Україна, 1994.  — 352 c. — . Волинські оповідання. Виданнє Т-ва прихильників укр. літ., науки і штуки; [К.]: Друк. 1-ї Київ. Друк. Спілки], 1914. — 214 с. Єзуїтська преподобниця (історичне оповіданнє) // Літературно-науковий вістник. — Київ, 1913. — Т. 64, кн. 11. — С. 195—215; кн. 12. — С. 397—413. передрук: Єзуїтська преподобниця. Вінніпег, Українська Видавнича Спілка в Канаді, 1920-ті.

Примітки

Література Герасименко Н. О. Левицький Орест Іванович // Левицький О. І. // Черкащина: Універсальна енциклопедія. Документально-публіцистичне, наукове фотоілюстроване історичне видання / В. Жадько ; ред. О. Лук'янчук. — : Експрес-Поліграф, 2010. — С. 515. — Жадько В. О. Микола Аркас. Твори у 2-х т. — Т. 1. — , 2008. — С. 300—528. Левицький Орест Іванович (біографія) // История Полтавы. Левицький Орест Іванович / Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник. —  : Інститут історії України НАН України, 2004. — Вип. 2, ч. 2. — Москвич Л. Г. Творчий шлях О. І. Левицького // Історіографічні дослідження в Українській РСР. — 1971 р., т. 4, с. 63 — 76. О. І. Левицький — президент Української Академії наук // Український історичний журнал. — 1989. — № 5 (338). — травень. — С. 79–102. Сарбей В. Г. Академік УАН Орест Іванович Левицький (1848—1922 рр.): Життєпис, бібліографія його праць і праць про нього / Наук. ред., акад. В. А. Смолій. —  : Інститут історії НАН України, 1998. — 150 c. Шевельов Ю. Орест Левицький // Нова Україна. — 1942. — Ч. 103 (15 травня). — С. 3. (передрук у вид. Шевельов Ю. Дорогою відрадянщення. — Харків, 2014. — С. 71–73). Левицький Орест Іванович // в книзі: Наукове товариство імені Шевченка і Тернопільщина (1873—1940): Історично-філософська секція: дійсні члени: бібліогр. покажчик / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка, Терноп. осередок НТШ ; уклад. Л. Оленич ; автор вступ. ст. М. Андрейчин; кер. проекту й наук. ред. В. Вітенко; ред. О. Раскіна. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2017. — 272 с. — С. 130 і далі. Левицький О. І. // в книзі: Президенти Академії наук України за 100 років її існування: Науковоорганізаційний внесок в прогресс фундаментальної науки / В. М. Гамалія, Ю. К. Дупленко, В. І. Онопрієнко, С. П. Руда, В. С. Савчук; за ред. В. І. Онопрієнка; НАН України; ДУ «Ін-т дослідж. наук.-техн. потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва». — Київ: ДП «Інф.-аналіт. агентство», 2018. — 214 с.

Посилання Левицький Орест Іванович — Історична Волинь Сарбей В. Г. Москвич Л. Г. [Академік УАН Орест Іванович Левицький (1848—1922 рр.): Життєпис, бібліографія його праць і праць про нього] / Л. Г. Москвич, В. Г. Сарбей. — Київ, 1998. Орест Левицький (1848—1922): біобібліогр. покажч. / Полтав. краєзнав. музей, Образотворчо-краєзнав. асоціація «Українська лінія» ; авт.-уклад. В. О. Мокляк. — Полтава, 1993. — 112 с. — (Вчені Полтавщини). Левицький Орест Іванович 13 грудня 1848 — 9 травня 1922 президент ВУАН (в.о. 13 груд. 1919 — 9 трав. 1921, 1922 рр.) Список літератури про життя та діяльність вченого (1993—2016 рр.) // Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Відділ науково-бібліографічної інформації Левицький Орест //