Бо́ртків () — село в Україні, у Золочівському районі Львівської області.
Населення становить 809 осіб.
Етимологія Тут колись мешкало первісне поселення Бориславів двір і в процесі історичного розвитку виник простіший варіант для назви поселення Бортків двір, а згодом іще простіший – Бортків. Основна версія назви села говорить про рід занять поселенців – бортництво (бджільництво).
Географія Розташоване в північно-західній частині району на березі річки Гологірка.
Сусідні села:
Навколо Борткова лежать орні поля, лісів вже в цій околиці немає.
Але колись давно, що поля на заході були зайняті великим лісом, який біля самого села переростав у сад. Але майже усі дерева лісу були зрізані і постачалися до Львова, як сировина. Через це населенню стало складно жити, адже ліси у ті часи мали дуже велике значення для сільського господарства. Також приблизно на 100 метрів від Дубин у сторону Глинян розташоване невеличке цікаве місце Гарбузове. А цікаве воно тим що колись там колись жив Пан Гарбуз до якого ходили селяни працювати на землі. А ще ближче до села знаходилися окопи, у які жителі села закопували мертву худобу. Після цього це місце почали називати «окописка».
Топоніми
До Цви́нтару – район у західній частині села, що веде до місцевого кладовища. Городи́ – район у південній частині села, де розташовані городи місцевих жителів. Зáгороди – район у південній частині села, що розташований за городами місцевих жителів. За Мόстом – район у центральній частині села, що розташований за невеликим містком. Зарі́ччя – район у центрально-східній частині села, що розташований за річкою Гологіркою. Кут – район у центральній частині села, що оточений вулицями з усіх боків. В Це́нтру – центральна частина села. Дόвга – центральна вулиця села. Святόго / На Святу́ – вулиця в північній частині села, що веде до пам'ятника Святому Яну. Ріжнá – вулиця на околиці в південній частині села, названа на честь трагедії – великої різанини. Коби́ця – вулиця на околиці в північній частині села. Короле́ва – вулиця в південно-східній частині села, названа на честь короля Яна Казимира, що, за легендою, зупинився в селі під час своєї подорожі у XVII столітті. За Колгόс – невелика ділянка у північній частині села, розташована за будівлею колишнього колгоспу. На Ста́дню – дорога, що веде до сусіднього села Стадня. Хрестовѝна – перехрестя доріг в центральній частині села. Півде́нне Пасо́виско – місце для випасу худоби, розташоване в південній частині села, перед в'їздом у село. Пасо́виско Корі́в – місце для випасу худоби (станом на зараз – будь-якої, раніше – тільки корів), розташоване у східній частині села. За Пасо́виском – місцевість за Пасовиском Корів, що розташована у східній частині села. По́льве Пасо́виско / Польове́ Пасо́виско – місце для випасу худоби, розташоване в південно-східній частині села поблизу вул. Польова. На Рі́чці – місце для випасу худоби, розташоване в південно-східній частині села, поблизу річки Гологірки. Сіме́йне – колись невелика ділянка для випасу худоби, що розташована в центральній частині села. Рі́жинське Пасо́виско – місце для випасу худоби, розташоване в південній частині села, нижче Польового Пасовища. Під Рі́жна – поля, що розташовані за межами села на південний схід. Соло́твина – урочище, розташоване у східній частині села, біля однойменного потічка. Гологі́рка / Гологу́рка – річка, що протікає вздовж села. Став – штучний став з непроточною водою, розташований у північній частині села. Колго́сний Ставо́к – невеликий став, розташований у північній частині села, поблизу будівлі колишнього колгоспу. Риба́льський – невеликий штучний приватний став у південній околиці села, де розводять та ловлять рибу. Мочарѝ / Мочарі́ – болотяна місцевість, розташована в південній околиці села. Колго́с – колись будівля колективного господарства. Складѝ – територія у східній частині села, де зберігають сільськогосподарську техніку. Руїна – руїни колишньої свиноферми. Цвинта́р – місцеве кладовище. Фе́рма Птахі́в / Володимирова Ферма – домашня ферма птахів одного з жителів села. Нарόдний – дім культури, розташований у центральній частині села, де провадяться різноманітні культурні заходи. Клуб В Це́нтру – будівля клубу, розташована в центральній частині села. Зеле́ний – колись хутір, розташований на півночі. Коло Це́ркви – невелика ділянка в центрі села, розташована біля Церкви Вознесіння Господнього (ПЦУ), де провадять обряди ведення гаївок. Святѝй Ян – статуя-пам'ятник Святому Янові, розташований у східній частині села. Святá Марі́я – статуя-пам'ятник Святій Марії, розташований у центральній частині села. Талергόфський Хрест – пам'ятник жертвам концентраційного табору Талергофу. Хрест На Джерелі́ – символічний дерев'яний хрест, розташований поблизу джерела у північній частині села, як оберіг. Козáцький Горб – невеликий горб, де, за легендою, загинув полководець, чиє тіло було накрите козацькими шапками. Моги́ла Грáбля / Грабове́ць / Грабове́ц – символічна могила (кенотаф), що розташована у центрально-східній частині села. Святá ли́па – місце, де росте липа, пов'язана з історією пам'ятника Святому Яну. Автόбусня / Де бус приїжджає – автобусна станція, розташована в центральній частині села. Три Дубá / Старі Дуби́ – місце на в'їзді в село, де ростуть три дуби. Колόда – місце, де довгий час зберігалися зрубані дерева. Мали́ни – місцевість у північно-східній частині села, де росте малина. До Рі́чки – місцевість, куди місцеві жителі ходять купатися до річки. Крини́чка Коло Святόго – висохла криниця біля пам'ятника Святому Яну. Крини́чка Коло Мáтки Бόжої – криниця біля фігури Діви Марії, що розташована у центральній частині села.
Історія Село Бортків, ймовірно, було засноване ще у VII–VIII столітті, що підтверджується згадкою великого каменя з язичницькими символами, який пізніше був закопаний селянами. Це свідчить про можливу присутність на цих землях дулібів.
В часи Київської Русі території села були на межі кордонів Галицького князівства та Волинського князівств.
Навесні 1099 року на Рожному Полі (урочище на території біля сучасного села Борткова, на півдні села) відбулася вирішальна битва між військами київського князя Святополка Ізяславича та галицькими князями Володарєм і Васильком Ростиславичами. Святополк, порушивши хресне цілування, напав на Галичину. Василько підніс чесний хрест зі словами: «Сього ти цілував єси… хай межи нами буде хрест сей чесний». Під час лютої січи над військом Василька бачили піднесений хрест. Святополк зазнав поразки й утік до Володимира, а переможці залишилися на межі, промовивши: «Доволі нам обом на межі своїй стати».Літопис Руський (за Іпатським списком), пер. Леоніда Махновця.
В 1349 році в результаті Довгої війни землі Борткова увійшли до складу Польщі.
Вперше село згадане в писемних джерелах за 1442 рік.
Село під назвою «Bordtkow» зображене на карті України Гійома де Боплана 1650 року, а також на пізніших картах фон Міґа (1779-1883).
В часи Речі Посполитої село входило до складу Буського повіту, Белзького воєводства.
На протилежному боці села був великий фільварок, який орієнтувався на виробництві збіжжя. Цей фільварок з’явився приблизно в 1680 році. Вести господарство у ті часи було складно саме через те, що були часті татарські навали. На початку XVIII століття Галичина була ареною бойових дій. Не минуло це і Борткова, нагадуванням про ці події є вулиці Ріжна (де нібито відбулася велика різанина) і Королева (проїжджаючи через село зупинився Ян Казимир).
В результаті поділу Речі Посполитої 1772 року Бортків увійшов до складу Австрійської імперії. Село було в складі Золочівського повіту, Львівського округу Королівства Галичини та Володимирії.
У Географічному словнику Королівства Польського (1880) міститься така інформація про Бортків:
В 1902 році в поміщицькому маєтку відбувся страйк сільськогосподарських робітників, організаторів якого — місцевих жителів Г. Папроцького і М. Балучинського — ув’язнили. В роки Першої світової війни село було знищене. В 1919—1920 рр. його селяни розподілили поміщицькі землі між собою. В результаті Польської-української війни увійшло до складу Польщі.
1 серпня 1934 року громада села увійшла до складу об'єднаної сільської ґміни Красне в Золочівському повіті Тернопільського воєводства..
В 1934 році було відомо, що в Борткові було аж три читальні – українська, москвофільська, польська. А також дві кооперативні крамниці – «Просвіта» і «Суспільство ім. М.Качковського». Була ще й єврейська крамниця. Ще в 1873 році в Галичині виникло москвофільство, і на основі цього будували москвофільські читальні. Одна з таких читалень була в Борткові. Такі читальні створювали, тому що відбувалися народні рухи проти Російської Імперії. Народ своїми силами намагався підсилити ідею відродження незалежної української держави і українського народу. Люди почали популяризувати козацтво - носили високі шапки і співали коцьких пісень. І тому москвофіли намагалися придушити в українців їхню силу волі. Через це Російська Імперія таємно підтримувала москвофілів. Після Першої Світової війни інформацію про читальню не знайшли. Але було відомо, що селяни читали газети: «Русское Слово», «Русская Рада», «Посланник».
Делегатами до Народних Зборів Західної України у 1939 році були В. Папроцький та І. Регета. В цьому ж році виникла комсомольська організація.
За радянської влади в селі знаходилась центральна садиба колгоспу «Україна», за яким було закріплено 1,7 тис. грн. Основним виробничим напрямком було тваринництво з розвинутим буряківництвом.
У 1941 році село було захоплено Німеччиною, де неподалік у Ляцьке діяв Трудовий табір для цивільного населення, де були репресовані юдеї з Борткова. Село було в складі Крайсгауптманшафт Злочов, Дистрикту Галичина, Генеральної губернії. 21 липня 1944 р. підрозділи «Галичини» здобули Скваряву і створили плацдарм для виходу оточених частин Бродівського угрупування в південно-західному напрямку через Львівське шосе на ділянці Ляцьке — Велика Вільшаниця і в західному напрямку через Бортків на Глиняни.
У зв'язку з децентралізацією в Україні з 2020 року село перебуває у складі Красненської селищної громади Золочівського району.
Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 956 осіб, з яких 430 чоловіків та 526 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 808 осіб.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська80799.75%російська20.25%Усього809100%
Економіка Діють підприємства: СТОВ «Україна», фермерські господарства. Основний вид діяльності — вирощування зернових. МПП «Секунда» — виробництво взуття. (Зараз не діє) МПП «Столярик» — виробництво столярних виробів. ПП «Геопроект-М» — інжинірингова діяльність.
Соціальна сфера Освітні заклади: Бортківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів (директор — Кутянський Степан Мар'янович). Приміщення школи збудоване 1967 року. До закладів культури відноситься народний дім. До охорони здоров'я — амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Є місцева пожежна команда, яка була відкрита 29 жовтня 2018 року.
Історичні пам'ятки
Церква Вознесіння Господнього (1767) (ПЦУ) Знаходиться в центрі села, при дорозі. Тризрубна триверха будівля збудована з різаного вільхового дерева на дубових підвалинах, за кошти громади. Рік освячення — 1767, посвячував її єпископ Антін Ангелович. Ще на початку XX ст. в церкві був антимінс, виданий ним 1768 року. Біля церкви стояла дерев`яна дзвіниця з чотирма дзвонами. У 1876 році церкву всередині розмалювали. У 1901 році біля неї вже стояла мурована дзвіниця з п`ятьма дзвонами. У цьому ж році до бабинця церкви прибудували присінок, адже вона не вміщала усіх парафіян.