Праті́тья самутпа́да — це принцип причинності, як речі виникають залежно від причини, і є одним з центральних вчень буддизму. Вчення про залежне виникнення стосується як причинності як базового принципу, так і ланцюга взаємозалежного виникнення, що показує, як невігластво призводить до безперервного переродження.

Причинність Взаємно залежне виникнення є логічним розвитком принципу причинності. У буддизмі це коротко описується наступним чином:

Коли це є, то є і те. З виникнення цього виникає виникнення того. Коли цього немає, немає і того. З припинення цього приходить припинення того.

Ця причинність є основою всього існування. Всі зумовлені явища у всесвіті виникають з інших явищ, а тому є тимчасовими й порожніми, без сутнісного і незмінного «я». Нірвана — єдине безумовне явище, яке не підлягає причинно-наслідковим зв'язкам.

Інтерпретація Принцип залежного виникнення має кілька філософських наслідків.

Як онтологічний принцип (тобто як метафізична концепція про природу існування), він стверджує, що всі явища виникають з інших явищ, що існували раніше, і, своєю чергою, теперішні явища зумовлюють майбутні явища. Таким чином, все, що існує у світі, було породжене причинами та умовами.Williams, Paul (2002), Buddhist Thought, Taylor & Francis, Kindle Edition. p. 64 Традиційно це також пов'язано з вченням про переродження, а також про те, що переродження відбувається без фіксованого «я» чи вічної душі, але як процес, зумовлений різними явищами та їхніми взаємозв'язками. Як феноменологічний або психологічний принцип, він стосується роботи розуму і того, як виникають страждання, потяги та ідея «Я». Він може стосуватися того, як різні психічні стани обумовлюють один одного в часі, або як різні психічні явища обумовлюють один одного в один момент часу.Schumann, Hans Wolfgang (1997), Boeddhisme. Stichter, scholen en systemen. Rotterdam: Asoka. Pagina 89 Як епістемологічний принцип (тобто як теорія про знання), вона стверджує, що не існує постійних і стабільних речей (хоча нірвану іноді можна розглядати як виняток). Оскільки все має залежне походження, ніщо не є постійним (анікка) і ніщо не має повністю незалежного «я» або сутності (анатта). Отже, всі явища і переживання позбавлені незалежної ідентичності. У різних традиціях це тісно пов'язане з доктриною порожнечі ().

Ланцюг взаємозалежного виникнення

У ланцюжку взаємозалежного виникнення Будда обговорює причину страждання. Ланцюжок показує, який стан передує стражданню. Зрештою, це призводить до висновку, що невігластво (незнання або помилкове знання) спричиняє страждання, і що якщо немає невігластва, то не може бути й страждання. Це і є метою буддійського шляху.

Дванадцятикратний ланцюжок У Трипітаці згадується кілька ланцюжків, що різняться за кількістю. Найвідомішим є 12-кратний ланцюг причин, який виглядає наступним чином: ПричинаПояснення1. НевігластвоНеправильне знання (Авідья)2. Психічні утворення : хвилювання, наміри3. СвідомістьВіджняна4. Ім'я і формаРозум і тіло, або п'ять скандг5. бачити, чути, відчувати (дотик), нюх, смак, інтелект6. КонтактЗближення свідомості, органу чуття та об'єкта чуття7. Сприйняття і відчуттяПізнання і оцінка відчуття: приємне, нейтральне або неприємне.8. Бажання і прагнення9. Прихильність і прив'язаність10. «Становлення»набуття чи прийняття ідентичності 11. Народження12. Старість і смерть Цей ланцюжок причин іноді розглядають у «прямому», а іноді у «зворотному напрямку. У прямому напрямку ми починаємо з невігластва і розглядаємо, як воно призводить до (зрештою) старості й смерті. Зворотний напрямок починається зі старості та смерті й розглядає, що їх спричиняє. Цей напрямок повернення вперше використав Будда, пізніше він також використовував напрямок вперед.

Дев'ятикратний ланцюг У дев'ятикратному ланцюгу свідомість є першим (або останнім) кроком, і стверджується, що свідомість і нама-рупа мають один одного як передумови. Нове людське існування виникає, коли свідомість входить в утробу матері і з'єднується з присутнім там ембріономSchumann, Hans Wolfgang (1997), Boeddhisme. Stichter, scholen en systemen. Rotterdam: Asoka. Pagina 89-92. Це відповідає пізнішим вченням, таким як Йогакара, в якому алія-віджняна є носієм кармічного насіння і є сполучною ланкою між двома існуваннями. Але це також сприяло появі ідеї татхаґатаґарби і Будди-природи, в якій свідомість постає як безумовне явище.Kalupahana, David J. (1992), A history of Buddhist philosophy, Motilal Banarsidass Publishers, p. 124-125

Див. також

Карма Самсара Дукха

Примітки

Література

Schumann, Hans Wolfgang (1997), Boeddhisme. Stichter, scholen en systemen. Rotterdam: Asoka Kalupahana, David J. (1992), A history of Buddhist philosophy. Delhi: Motilal Banarsidass Publishers Private Limited