Геркуланум (, ) — давньоримське місто в італійському регіоні Кампанія, на березі Неаполітанської затоки, поруч з сучасним Ерколано. Разом з містами Помпеї та Стабії, Геркуланум припинив існування під час виверження Везувію 24 серпня 79 року — був похований під шаром пірокластичних потоків.

1997 року Геркуланум разом з Помпеями занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО за № 829.

Історія За міфом, що його переповів Діонісій ГалікарнаськийРимские древности, I, 44, місто спорудив сам Геркулес. Насправді, швидше за все, перше поселення на місці Геркуланума було засноване в кінці VI століття до н. е. плем'ям осків, попередників самнітів. Потім місто потрапило в сферу грецького впливу, у той час воно було важливе як порт. Ймовірно, саме греки назвали місто — вперше Геркуланум згадується в творі давньогрецького філософа Теофраста під назвою Гераклеон. В IV столітті до н. е. Геркуланум захопили самніти, й тільки в I столітті до н. е. він перейшов під контроль Риму, коли в ході Союзницької війни римляни придушили повстання італійських племен. У той же період (близько 89 року до н. е.) Геркуланум отримав статус муніципія. Управляли містом дуумвіри, які щорічно переобиралися .

Землетрус 62 року завдав Геркуланумові значних втрат (археологічні роботи виявили, що міські будівлі були пошкоджені, а потім відбудовані зусиллями Марка Нонія Бальба. До моменту загибелі це було невелике місто з населенням близько 4 000 осіб, яке мальовничо розташовувалося на березі Неаполітанської затоки. Геркуланум — місто у формі прямокутника площею близько 20 га — оперізувалося фортечним муром. Дороги (п'ять кардо і три декумануси) розбивали його на кілька інсул.

Загибель Геркуланума

Виверження Везувію, котрий перебував у малоактивному стані близько 800 років, почалося вдень 24 серпня 79 року. Хронологію подій вдалося відновити за даними археологічних розкопок і двома листами, що були адресовані римському історикові Тациту Плінієм Молодшим, свідком катаклізму.

Близько першої години дня з жерла Везувію стався потужний викид вулканічного попелу, що сформував хмару, яка під впливом вітру почала швидко рухатися на північний схід і незабаром накрила Помпеї і Стабії. Обидва міста поступово опинилися повністю похованими під шаром попелу — настільки великим, що під його вагою обвалилися дахи будинків.

Оскільки Геркуланум лежить на захід від Везувію, перша фаза виверження не завдала йому сильних ушкоджень. Однак переважна більшість городян, стурбованих тим, що відбувається, втекла з міста. Спочатку вважалося, що врятуватися вдалося всім жителям, та потім у місті були виявлені поодинокі людські останки, а в 1982 році археологи знайшли 12 ангарів для човнів біля узбережжя, у тісних приміщеннях яких знаходилося близько 250 скелетів. Загиблі, ймовірно, хотіли перечекати виверження в місті. Були знайдені також їхні особисті речі, наприклад, хірургічні інструменти та жіночі коштовності.

З настанням темряви виверження не припинилося. Після півночі у бік Геркуланума зі швидкістю близько 100 км/год почали сходити пірокластичні потоки. Розпечена лава (близько 400 °C) досягла міста близько першої години ночі, від чого всі, хто ще залишався в місті, загинули. Проте міські споруди досить добре збереглися. Це пояснюється тим, що потік настільки герметично й рівномірно заповнив внутрішні приміщення будинків, що місто на багато століть залишилося без доступу повітря, здатного викликати розкладання органічних матеріалів (наприклад, тканини й дерева). Коли вітер змінився і на Геркуланум почав осідати попіл, будівлі вже перебували під високим шаром туфу, тому покрівлі ряду будинків не обвалилися. Висока температура лави забезпечила випаровування води, завдяки чому збереглися навіть сувої папірусів.

Розкопки Відкриття Геркулануму сталося випадково. В 1710 році селянин Амброджо Нучеріно, копаючи колодязь, натрапив на мармурові уламки (як потім з'ясувалося, це були руїни театру Геркуланума). Про знахідку сповістили Еммануїла-Моріса Лотаринзького, герцога д'Ельбефа, французького дворянина у вигнанні й командувача австрійським полком, що стояв з 1707 року в Неаполі. Викупивши ділянку землі навколо колодязя Нучеріно, герцог протягом 9 місяців за свої кошти проводив там розкопки шляхом пробивання штолень. Він знайшов 9 статуй, які подарував своїм покровителям, у тому числі своєму кузенові принцу Євгенієві Савойському.

1738 року з ініціативи Карла III, короля Неаполя і Сицилії, археологічні роботи в районі театру поновилися. Найцінніші знахідки — наприклад, мармурові та бронзові статуї — вилучалися й потрапляли в королівську резиденцію в прилеглому місті Портічі, де в 1758 році було відкрито музей Геркуланума. В кінці 1740-х років була знайдена бібліотека сувоїв, так звана Вілла папірусів, після чого розкопки розгорнулися з новим розмахом. В 1750–1761 та 1764–1765 роках ними керував Карл Вебер, військовий інженер із Швейцарії. Складені ним точні плани дозволяють відновити хронологію розкопок та ідентифікувати колишнє місцезнаходження окремих предметів мистецтва. У 1765 році через вихід газу в одній зі штолень розкопки було згорнуто, а виходи запечатано. Нову серію розкопок, цього разу відкритим способом, почав у 1828 році Франциск I, король Обох Сицилій. До 1855 року роботами на придбаній державою ділянці площею 900 м² керував архітектор Карло Бонуччі. Потім вони були припинені через великі витрати, пов'язані з перенесенням ґрунту. Геркуланум продовжили розкопувати в 1869 році під патронажем короля Віктора Еммануїла II, але через шість років діяльність на ділянці знову було припинено через дорожнечу.

Археологічна активність у місті поновилася тільки в 1924 році й тривала під керівництвом Амадео Маюрі до 1958 року. В 1960–1969 роках роботи проводилися в північному секторі міста, потім у південному, де в 1982 році в ангарах були виявлені людські скелети і 10-метровий дерев'яний човен. Частина міста як і раніше похована під шаром породи, але поновлення розкопок утруднене через збіг меж Геркуланума із міськими кварталами сучасного Ерколано.

Міські споруди

Інсула II

Дім Арістіда Вхід цієї будівлі веде безпосередньо до атріуму. Інша частина будівлі була серйозно пошкоджена під час ранніх розкопок.

Дім Аргуса Цей будинок — перша відкрита в Геркуланумі двоповерхова будівля — був названий на честь фрески із зображенням Іо та Аргуса, яка була написана на стіні кімнати поруч з просторим, оточеним колонадами перистилем. Тепер вона втрачена. Раніше будинок Аргуса безперечно входив до числа найкрасивіших вілл міста.

Дім Генія

Будинок Генія, розкопки якого велися в 1828–1850 роках, назвали на честь статуетки Купідона або Генія, яка була частиною мармурового канделябра. Будинок очищений від породи тільки частково, оскільки наполовину схований під сучасним містом Ерколано — можна побачити тільки великий перистиль з прямокутним фонтаном у центрі.

Інсула III

Будинок зі скелетом Будівлю було названо через людський скелет — це була перша жертва виверження, виявлена в Геркуланумі в 1831 році (раніше вважалося, що абсолютно всім жителям вдалося врятуватися). Ця будівля складається з трьох будинків, один з яких — з критим атріумом і без звичайного для античних будинків імплювіяІмплювій, резервуара для збору дощової води. У глибині атріуму розташовано два німфея (святилища, присвячених німфам), а у дворику — прикрашений мозаїкою вівтар для ларів.

Заїжджий двір Цей будинок отримав таку назву через свій значний розмір — 2 150 м². Насправді це не готель, а розкішна приватна вілла I століття н. е., обернена в бік моря. На жаль, будівля постраждала і під час виверження, і при перших археологічних роботах. Усередині розташовані численні покої, атріум, розписані фресками терми (причому, це єдині приватні терми в усьому Геркуланумі), тераса з портиком і просторий перистиль з садом. Є версія, що будинок був пошкоджений під час землетрусу 62 року й перепроданий іншим власникам, які перетворили його на готель. Розкопки цього будинку були розпочаті Бонуччі в 1852 році й завершилися під керівництвом Маюрі в 1930-х.

Будинок з бронзовою гермою Будинок має видовжену форму, характерну для помешкань самнітів. Названий на честь бронзової герми, знайденої в таблінумі — кімнаті, призначеній для зберігання документів і проведення ділових зустрічей — та імовірно є ercolano.jpg скульптурним портретом господаря. У правому кутку таблінуму, вимощеного в техніці opus sectile,Спосіб оформлення плескатих поверхонь (наприклад, стін або підлоги) шляхом складання малюнка з вирізаних за шаблоном пластин мармуру, скла або перламутру. Див докладніше . були сходи, що ведуть в приміщення другого поверху. Інтерес становлять фрески на морську тематику в триклініях — приміщенні, де проходили трапези.

Будинок з дерев'яним каркасом

Технологія будівництва цього будинку під назвою opus craticium була проста і не вимагала великих витрат — дерев'яні ґратчасті каркаси стін, укріплених цегляними пілястрами, заповнювалися сумішшю гальки і вапна, яка після затвердіння утворювала міцну конструкцію. Будинок з дерев'яним каркасом — найкраще збережена будівля такого типу, що виявлена в Геркуланумі.This is the best preserved example of this type of construction to be seen in Herculaneum. Romanherculaneum.com Внутрішнє планування і два окремі входи — один з яких підтримують цегляні іонічні колони org/mediacenter/41-ercolano.jpg балкон — дозволяють припустити, що в будинку проживало дві родини, житла яких поділяв дворик із загальним імплювієм. Всередині зберігся ряд предметів інтер'єру: дерев'яні основи ліжок, мармуровий стіл, шафа з кухонним начинням, кушетка для лежання в триклініях, вівтар зі статуетками ларів.

Дім із дерев'яною перегородкою Цей будинок був споруджений ще за часів самнітів, у епоху Октавіана Августа він зазнав перепланування — був побудований другий поверх з окремими квартирами, призначеними для здавання в оренду, а приміщення першого поверху були переобладнані під крамниці. Найпримітнішими є фасад будинку і просторий Атріум|атріум з імплювієм посередині. Збереглася майстерно виконана дерев'яна перегородка (за якою й названо будинок) з кільцями для олійних ламп, яка призначалася для відділення простору атріуму від таблінума. За таблінумом розташовується перистиль і перехід в кімнати, у тому числі в триклінії.

Інсула IV

Будинок з мозаїчним атріумом Цей будинок — одна з найбільш вражаючих і найкраще збережених будівель Геркуланума. Підлога його атріуму викладена чорно-білими мозаїчними плитками, квадратними й прямокутними. Простір великого екуса, що використовувався для прийому гостей і як їдальні, розділений двома рядами пілястр на три нави. За атріумом був портик з вікнами і садом у центрі, звідки можна було потрапити в триклінії та інші кімнати. Зі східного боку портика розташовані чотири кубікулуми (спальні), розписані вишуканими фресками на червоному тлі, й майстерно облаштовані екседрами, також прикрашена фресками з сюжетом на тему покарання Дірк і зображенням Діани та Актеон а. За триклініях розташована крита галерея з видом на море, яка примикає до двох невеликих павільйонах, які, ймовірно, виконували функцію оглядових майданчиків. У будинку збереглося чимало предметів обстановки, зокрема колиска та столик з дерева.

Будинок з оленем