Панк-рок () — стиль рок-музики, що з'явився у середині 1970-х років на андеграундній сцені разом із субкультурою панку, а в 1975–80 роках перетворився на міжнародний (хоча і переважно англо-американський) рух.
З музичної точки зору, безпосередніми попередниками панк-року вважаються так званий гаражний рок і прото-панк, до якого відносять перші альбоми Velvet Underground, Патті Сміт і Stooges. З точки зору музичного формату, деякі фахівці відстежують звучання панк-року аж до пісні Kinks «You Really Got Me» 1964 року.
Для композицій панк-року в цілому властиві швидкий темп, коротка тривалість, простий акомпанемент, розв'язна і часто агресивна манера співу. Тексти просякнуті нігілізмом і анархічною тематикою. Кожна різновидність панк-року має свої особливості. Панк-рок нерозривно пов'язаний з субкультурою панку, для якої характерна етика субкультури DIY, епатаж і загальний нонконформізм. Однією з ключових рис панку була ідеологія «зроби це сам»; багато виконавців продюсували свої записи самостійно і розповсюджували їх своїми силами або через незалежні лейбли.
Історія Від самого початку представники цього жанру протиставляли себе помпезності тогочасного мейнстримного року: культивували перебільшено примітивну гру і завзятість раннього рок-н-ролу.
До кінця 1976 року низку виконавців — New York Dolls, Television і Ramones з Нью-Йорка, Sex Pistols, The Clash і The Damned з Лондона — стали вважати авангардом нового музичного руху. За прикладом цих гуртів пішла велика кількість молодих колективів. Якщо у США панк був сенсацією андеграунду, то повномасштабним суспільним феноменом він став у Великій Британії, де його розцінювали як реальну загрозу добробуту істеблішменту. У зв'язку з популярністю жанру навколо нього виникла власна субкультура, виражена в протестній ідеології (юнацькі бунти), відмінному і прикрасах (футболки з нецензурними принтами, шкіряні куртки, різних шипованих аксесуарах і одягу в БДСМ-стилі, а також антиавторитарній філософії, вираженій у конфронтації з істеблішментом та етиці непродажності.
До початку 1980-х у панк-році стали переважати більш динамічні і агресивні стилі, такі як хардкор (Black Flag) і стріт-панк (Exploited). Музиканти, яких надихнув цей стиль, або які ототожнювали себе з ним, також зробили внесок у розширення спектра його піджанрів — ставши передвісниками появи постпанку і альтернативного рок-руху.
З початку 90-х років популярність панк-року росте завдяки творчості таких представників поп-панку, як Green Day, The Offspring, Rancid і Blink-182, спершу в США, а потім і в Європі. На нього звернула увагу велика четвірка лейблів звукозапису. До кінця 1990-х панк-рок став частиною мейнстриму. Ставлення до цих комерційно вельми успішних гуртів у середовищі панк-рокерів неоднозначне. З одного боку, є думки, що ці колективи передусім зацікавлені в комерційному успіху своєї музики. Згідно з цією позицією, такі групи в гонитві за прибутком «розпродують» панк і його ідеали. З іншого боку, є думки, що творчість цих груп сприяє популяризації ідей панк-року, яка позитивно впливає на перетворення суспільства.
Характеристика
Філософія Дистанціюючись від пихатості і сентиментальності раннього року 1970-х років, перша хвиля панк-року прагнула бути агресивно модерною, заперечуючи бундючність та сентиментальність рок-музики початку 1970-хRobb (2006), foreword by Michael Bracewell.. За словами барабанщика гурту Ramones Томмі Рамона: «В момент своєї появи музика 1960-х була винахідливою та збудливою. На жаль люди, яким далеко до Джимі Гендрікса, дали задній хід. І невдовзі ми отримали безкінечні соло, які йшли в нікуди. Вже до 1973 року я знав, що потрібно трохи чистого, спрощеного, чесного рок-н-ролу, без всякої нісенітниці»Ramone, Tommy, «Fight Club», Uncut, січень 2007.. , який був засновником і редактором журналу Punk, таким чином пригадує свої почуття: «панк-рок виник через те, що люди стали називати рок-н-ролом такі явища в рок-музиці як Біллі Джоел та Simon and Garfunkel, тоді як для мене рок-н-рол означає музику шалену та бунтівну». Музичний критик Роберт Крістгау описує панк-рок як «субкультуру, що презирливо відкинула політичний ідеалізм і каліфорнійську квітчасту дурість міфу хіпі».
Жанр швидко здобув послідовників внаслідок технічної доступності та DIY-ідеології. Появі панк-року сприяв британський паб-рок початку 1970-х (1972—1975 роки), який розвинув мережу невеликих концертних майданчиків, таких як паби, де могли виступати немейнстримні гуртиLaing, Dave. One Chord Wonders: Power and Meaning in Punk Rock. PM Press, 2015. p. 18.. Також цей жанр став каталізатором ідеї незалежних звукозаписних лейблів, таких як , на яких видавалися перші записи з невеликою собівартістю. Паб-рок-гурти організовували власні тури й випускали свій матеріал невеликими тиражами. У перший час, панк-рок-етика DIY різко контрастувала з показною музичною помпезністю і виконавською майстерністю багатьох мейнстримових рок-гуртівRodel (2004), p. 237; Bennett (2001), pp. 49–50.. На думку Голмстрома, панк-рок був «рок-н-ролом для людей, що не володіють високими музичними навичками, але все ж мають потребу виразити себе через музику». У грудні 1976 року англійський Sideburns опублікував ілюстрацію трьох акордів, яка стала знаменитою і отримала назву «Це акорд, це другий, а це третій. Тепер створюй гурт»). Своєю чергою, назва синглу нью-йоркського колективу — «Loud Fast Rules!», стала своєрідним музичним гаслом панку..
Деякі провідні фігури британського панк-року публічно відкинули не лише тогочасний мейнстримовий рок і пов'язану з ним попкультуру, але й своїх знаменитих попередників: «Ні Елвісу, Бітлам чи Стоунз у 1977 році» — декларували музиканти гурту The Clash в однойменній пісні. За рік до того у Великій Британії почалася панк-рок-революція під слоганом «Year Zero», який мав на увазі «занулення» всього, що було до цього в музиці й культурі. Навіть коли ностальгічна тема стихла, багато панк-виконавців стали дотримуватися нігілістичної філософії, підсумованої слоганом Sex Pistols «No Future» (); за спогадами одного з очевидців тих подій, серед безробіття та соціальної напруженості 1977 року, «нігілістичне чванство панк-року було найбільш захопливою річчю в Англії»Jeffries, Stuart. «A Right Royal Knees-Up». The Guardian. 20 липня 2007.. Втім, представники цього жанру не нав'язували якогось єдиного світогляду, так серед «п'яних» () і «підзаборних панків» () була поширена ідеологія «добровільного відчуження», що йшло всупереч «ліворадикальному утопізму» таких колективів, як Crass, що знаходили позитивний, визвольний зміст у панк-русіWashburne, Christopher, and Maiken Derno. Bad Music. Routledge, 2004. Page 247.. Фронтмен гурту The Clash Джо Страммер так описав сполучну філософію панка: «Панк-рок має бути нашою свободою. Ми повинні робити те, що хочемо»Kosmo Vinyl, The Last Testament: The Making of London Calling (Sony Music, 2004)..
Питання автентичності дуже важливе в панк-субкультурі — зневажливий термін «позер» застосовують до тих, хто асоціюється з панком і приймає його стилістичні атрибути, але вважають, що він не поділяє або не розуміє його основні цінності та філософію. На думку музичного експерта Деніела С. Требера, «досягнути автентичності в панку найчастіше досить важко»; він зазначав, що в міру становлення панк-сцени «позерами назвали абсолютно всіх».
Музичні та тематичні елементи
Панк-групи часто використовували прості музичні структури та аранжування в дусі гаражного року 1960-хMurphy, Peter, «Shine On, The Lights Of The Bowery: The Blank Generation Revisited», Hot Press, 12 липня 2002; Hoskyns, Barney, «Richard Hell: King Punk Remembers the [ ] Generation», Rock's Backpages, Березень 2002.. Типовий панк-колектив складався з одного-двох гітаристів, басиста, барабанщика та вокаліста. Хронометраж пісень, як правило, був коротший, ніж у мейнстримових виконавців, їх виконували в швидкому, «шаленому» темпі — під впливом творчості RamonesLaing, Dave. One Chord Wonders: Power and Meaning in Punk Rock. PM Press, 2015. p. 80. Попри це, більшість ранніх панк-композицій зберегли традиційну «рок-н-рольну» формулу — «куплет-приспів-куплет», а також музичний розмір «4/4». Втім, пізніші представники жанру часто відмовлялися від цього формату. За словами публіциста Стівена Блаша: «Sex Pistols були все ще рок-н-ролом… такою собі божевільною версією Чака Беррі. Однак хардкор був радикальним кроком у новому напрямку. Це вже був не куплетно-приспівний рок-н-рол. Він відкинув будь-які попередні уявлення про процес створення пісень. Це була своя власна форма»Blush, Steven, «Move Over My Chemical Romance: The Dynamic Beginnings of US Punk», Uncut, Січень 2007..
Панк-рок має низку характерних музичних особливостей. Так, найчастіше вокал виконується технікою скримінгу (особливо характерно для хардкору), іноді пісні співаються «гундосячи»Laing, Dave. One Chord Wonders: Power and Meaning in Punk Rock. PM Press, 2015. p. 21. Також зустрічаються зміни в інтонації, висоті або гучності голосу вокаліста. «Хриплий, грубий» вокал панк-року різко контрастував з «мелодійним і витонченим» співом мейнстрим-рокуLaing, Dave. One Chord Wonders: Power and Meaning in Punk Rock. PM Press, 2015. p. 4. У панк-середовищі поширене зневажливе ставлення до складних соло на гітарі — їх вважають самозневажливими й непотрібними, музиканти схильні використовувати прості гітарні програші. Досить часто гітарні партії містять сильно спотворені пауер / баре — акорди, що створюють характерний звук, який Крістгау описав як «дзижчання круглої пилки». Проте, як і в багатьох інших аспектах, звучання панк-року у різних представників жанру не було однаковим: деякі колективи виконували музику в дусі серф-року, з легшим та витонченим гітарним стилем. Інші, такі як , провідний гітарист The Voidoids, грали в агресивній гонзо-манері, заснованій на техніці The Velvet Underground і Айка Тернера. У свою чергу, функція бас-гітариста часто полягала у виконанні нехитрих ритмів; найпоширенішим стилем був повторюваний безперервно ритмічний малюнок, хоча деякі басисти — з гуртів Minutemen і Firehose — робили акцент на більш технічних басових програшах. Через високу швидкість пісень бас-гітаристи воліють використовувати плектр, замість перебору струн пальцями. У порівнянні з іншими рок-напрямками, в панку роблять набагато менший акцент на синкопі. Зазвичай перкусія звучить важко і сухо, часто ударна установка має мінімальну конфігурацію. Між тим для хардкору характерна швидкість і агресивність барабанних партій. Як правило, технічна обробка музики перед випуском запису мінімальна, треки записуються на домашніх магнітофонах або простих портативних студіях. Типова мета андеграундних музикантів — домогтися реалістичного і природного звучання матеріалу, що передає автентичність «живого» виконання.