Глобус Кратеса — перший земний глобус, виготовлений близько 150 року до н. е. Кратетом (Кратесом) Малльським, що жив в Пергамі.
Опис Опис глобуса за Кратесом:
Земля ділиться на 5 кліматичних зон. В обох полярних областях занадто холодно, а в екваторіальній зоні занадто гаряче для людей. Лише 2 помірних зони придатні для життя. Суша ділиться на 4 континенти. Цей поділ створюють перетнуті під прямим кутом світові океани, з яких один тягнеться вздовж екватора, а інший з'єднує полюси через меридіани. Пори року в Південній півкулі повинні бути протилежні порам року Північної півкулі.
Сам глобус не зберігся, але був реконструйований на основі кількох описів і мап-реконструкцій.
Про глобус згадували дуже коротко Страбон та Гемін. Страбон зауважував, що для докладного і ясного зображення Ойкумени (відомого на той час світу, який складався з частин Азії, Африки та Європи) потрібно, щоб глобус був 10 фт. в діаметрі. Чи мав він при цьому на увазі пергамський глобус Кратеса або міркував лише теоретично — невідомо.
Термін «ойкумена» був уведений у вжиток Гекатеєм з Мілета близько 500 р. до н. е. для означення звіданих та населених земель, а на створеній ним мапі світу відображено частину Європи, Азії та Африки оточених океаном, а також вказано географічне місце розташування земель скіфів на території сучасної України.
Гемін повідомляє, що Кратес забезпечив свій глобус системою кіл і помістив між тропіками океан. З деяких вказівок Страбона і із зауважень Макробія про океани можна припускати, що на глобусі Кратеса був зображений головний екваторіальний океан, від якого виходили два меридіональних океани, які в сукупності ділили сушу на чотири частини.
Континент, можливо, розташований за Атлантичним океаном, отримав ім'я «Періойкумена» (сучасна Північна Америка), а недосяжні через спеку екваторіального пояса частини світу «Антойкумена» (сучасна Австралія) та «Антиподи» (діаметрально протилежний Ойкумені, «Континент антихтонів», сучасна Південна Америка).З сучасних позицій важко назвати цей зразок справжнім глобусом, адже він був швидше теоретичною моделлю поверхні Землі, з урахуванням обрисів відомих на ту пору європейцям материків і океанів. Проте його значення велике, оскільки показує, що вже в античні часи були висунуті припущення про кулястість планети Земля. І хоча в Середні століття європейці знову перейшли до уявлень про пласку Землю, спрощена модель кулі Кратеса з перехресними смугами океанів або з одним екваторіальним і половиною меридіонального кола, стала емблемою влади над світом (держава) римських і візантійських імператорів, а згодом стала регалією й інших європейських монархів. До прийняття Римською імперією християнства ця куля вінчалася фігуркою богині перемоги, а згодом — хрестом.
У пізньому середньовіччі це четвертний (гіпотетично) розподіл суші знову з'являється в працях європейських вчених і виводиться як теоретичне обґрунтуванням існування Невідомої Південної землі.
Примітки
Література
Посилання