Джон Рашворт Джелліко, перший граф Джелліко (, 5 грудня 1859, Саутгемптон — 20 листопада 1935, Лондон) — британський адмірал флоту часів Першої світової війни, лицар Великого хреста ордена Лазні та Королівського Вікторіанського ордена, член Ордена Заслуг, генерал-губернатор Нової Зеландії.

Біографія З 15 липня 1872 служив у королівських ВМС, його перша дійсна служба була під час Єгипетської війни 1882. З 1888 служив в Адміралтействі.

Джелліко показав себе розумним офіцером, він був популярний серед екіпажу і дбав про добробут і бойовий дух своїх матросів. У 1888—1891 роках виконував посаду помічника директора департаменту морської артилерії.

В 1891 він був підвищений у званні до коммандера і був призначений на лінкор «Вікторія» на якому служив, поки той не затонув в 1893. В 1900 брав участь у придушенні Боксерського повстання в Китаї, брав участь у Пекінській експедиції. З лютого 1902 по серпень 1904 року був помічником контролера флоту.

З 1 лютого 1905 по серпень 1907 року Джелліко був директором департаменту морської артилерії і торпед, в 1907—1908 — контр-адміралом Атлантичного флоту, в 1908–1910 обіймав посаду контролера флоту і Третього морського лорда, домагаючись коштів для модернізації флоту і підтримуючи розробку нових проектів дредноутів і підводних човнів. В 1911 Джелліко став заступником Джорджа Каллагена, який командував Флотом метрополії Великої Британії; в 1912-1914 був Другим лордом Адміралтейства, в 1914 з початком Першої світової війни, очолив Великий Флот.

Джелліко командував британським флотом в Ютландській морській битві 31 травня-1 червня 1916. 24 липня 1916 російський імператор Микола II нагородив його орденом св. Георгія 3-го ступеня.

4 грудня 1916 став Першим морським лордом і займав цю посаду більше року, аж до 24 грудня 1917 р.

У 1918 р. отримав титул віконта і з вересня 1920 по листопад 1924 року був генерал-губернатором Нової Зеландії. Повернувшись до Англії в червні 1925, отримав титул графа, в 1928-1932 президент Британського легіону.

Джон Рашворт Джелліко написав мемуари «Великий флот в 1914—1916: створення, розвиток і діяльність» (1920), «Криза морської війни» (1920), «Підводна небезпека» (1934).

21 жовтня 1949 року Джелліко і Девіду Бітті були відкриті пам'ятники на Трафальгарській площі.

Звання Молодший лейтенант (12 травня 1878) Лейтенант (23 серпня 1880) Коммандер (30 червня 1891) Капітан (01 січня 1897) Контрадмірал (08 лютого 1907) Віцеадмірал (18 вересня 1911) Адмірал (05/03/1915) Адмірал флоту (3 квітня 1919)

Примітки

Література Залесский К. А. Кто был кто в Первой мировой войне. — М.: АСТ, 2003. — 896 с. — 5000 экз. — ISBN 5-271-06895-1 Шабанов В. М. Военный орден Святого Великомученика и Победоносца Георгия. Именные списки 1769—1920. Биобиблиографический справочник. М., 2004 Біографія Джона Джелліко на сайті «Хронос» Military History Encyclopedia on the Web, John R. Jellicoe, 1859—1935, British Admiral