Зосим або Зосима (, кінець V — початок VI ст) — візантійський історик початку Візантійської імперії.
Життєпис Жив та діяв у столиці імперії — Константинополі. Його часи — правління перших візантійських імператорів. Водночас він служив на державних посадах за часів імператора Анастасія I як імперський адвокат. Розквіт літературної діяльності — 490-ті — 510-ті роки.
Основний твір Зосима — це «Нова історія». Охоплює події від Августа до 410 року. Особливо в подробицях викладені події від правління імператора Діоклетіана до часів імператора Феодосія II. Головний висновок Зосима — занепад Римської імперії пов'язаний із занепадом поганських вірувань, стародавньої релігії.
Джерела Walter A. Goffart: Zosimus, The First Historian of Rome's Fall. // The American Historical Review 76 (1971), S. 412—441.