LT vz. 35 (чеш. Lehký tank vzor 35), більш відомий за німецькою назвою Pz.Kpfw. 35(t) () - один із найбільш знакових легких танків міжвоєнного періоду та початкового етапу Другої світової війни. Створений інженерами фірми Skoda, цей танк став втіленням передової чехословацької передової оборонної промисловості, яка на середину 1930-х років вважалась однією з найкращих у світі.

Попри те, що такн розроблявся для захисту Чехословаччини, за іронією долі, він не зробив жодного пострілу для захисту своєї батьківщини. Після окупації країни у 1939 році, сотні цих машин стали трофеями Вермахту. Завдяки надійній 37-ми мм. гарматі та збалансованим характеристикам LT vz. 35 заповнив критичну прогалину у німецьких броне-танкових силах, ставши ключовим учасником у бліцкригу на Польщу, Францію та згодом і радянського союзу.

Історія створення та серійне виробництво

LT vz.34 В 1931 році фірмою ČKD було подано на розгляд генерального штабу чехословацької армії проект танку під назвою P-II, який планувалося озброїти 47-мм гарматою Vikers та двома кулеметами. Уже в листопаді 1932 року після схвалення було виготовлено перший дослідний зразок бойової машини P-II, яка поступила для дослідних випробувань до батальйону в Міловіцах. До лютого 1933 року прототип проходив випробування, де він подолав шлях 3400 км без серйозних поломок. Після цього було видано замовлення на 50 машин. Вже після затвердження замовлення прийшлося відмовитись від встановлення 47-мм гармати на користь 37-мм гармати фірми Škoda через конструкційні особливості башти. Однак, через проблеми виготовлення гармати для танка, перші шість машин отримали лише 2 кулемета на озброєння. Проект виготовлення ще більше затягнувся після забракування військовими броньових листів до танку. В результаті озброєння і доозброєння танків P-II відбулося лише з січня по серпень 1936 року. Офіційно чехословацька армія прийняла машину 13 липня 1935 року під позначенням LT vz.34 (легкий танк зразка 1934 року).

Танк мав порівняно невеликі розміри: довжина — 4,6 м, ширина — 2,1 м, висота — 2,22 м. Маса танка — 7,5 тонн. Екіпаж складався з 3 чоловік — командира (він же навідник і заряджаючий), механіка-водія, та радиста (кулеметника). На танку був встановлений 4 циліндровий карбюраторний двигун рідинного охолодження потужністю 62,5 к.с. (46 кВт) при 1350 об/хв. Бронювання 10-15 мм. Ходова частина складалась з 8 здвоєних обрезинених котків, зблокованих попарно в 4 візки, що підвішувались на напівеліптичних ресорах. Як додатковий елемент жорсткості використовувалась поздовжня балка, що об'єднувала між собою усі вузли підвіски.

До 1936 року броньовий захист і маневреність вже не відповідали вимогам бронетанкової техніки і розроблений у 1937 році план передбачав передачу танка в розвідувальні частини. Однак для розвідувального танка він був надто повільний, тому в листопаді 1938 року генштаб чехословацької армії ухвалив рішення зосередити усі LT vz.34 в Словаччині де вже знаходились 27 з 50 машин. Проте укладений Мюнхенський договір і німецька окупація завадила цьому. В результаті Словаччина, яка утворилась після розпаду Чехословаччини отримала 27 танків LT vz.34, решта 23 танки були конфісковані Вермахтом і знищені.

Словацькі LT vz.34 використовувалися як навчальні аж до 1944 року. Під час Словацького повстання 10 захоплених танків використовувались у боях з німцями. Надалі використовувались у боях у ролі нерухомих вогневих точок.

LT vz.35 В липні 1935 року проходили випробування танків Š-II-a (Š — Škoda, II — легкий танк, a — призначений для кавалерії), розроблений компанією Škoda, а також P-II-a фірми ČKD на полігоні в Міловіцах. По суті P-II-a був нічим іншим, як модернізованим P-II (LT vz.34). Обрано було Š-II-a, попри те, що випробування ще не були закінчені і видали замовлення Škoda на 160 танків. Після цього фірма ČKD оголосила про підтасування результатів випробування з метою проштовхування продукції Škoda. Для примирення конкурентів Міністерство оборони Чехословаччини ухвалило рішення, що Š-II-a (які отримали армійське позначення LT vz.35 (LT — легкий танк, vz.35 — зразка 1935 року) буде випускатися обома компаніями. Однак військові не знали, що скандал був інсценований, оскільки між обома фірмами було таємна угода про взаємодопомогу в виробництві озброєння. Зокрема це означало що виробництво танків мало бути поділене пополам. Перше замовлення був виготовлений порівну, а наступна серія з 35 машин — 17 випускала ČKD і 18 — Škoda. Оскільки розробка LT vz.38 затягувалась, військові в листопаді 1937 року зробили замовлення на ще 103 LT vz.35. В сумі Чехословацька армія отримала 298 таких танків. Наприкінці 1938 року 10 танків замовив Афганістан, але німецька окупація завадила реалізувати угоду (хоча навіть після війни Афганістан був зацікавлений в цих танках).

Опис конструкції

Корпус та башта Корпус та башта — клепані, збиралися на каркасі з кутків та обшивалися броньовими листами. На даху башти розміщувалась командирська башточка з відкидною куполоподібною кришкою.

Озброєння Для свого часу танк LT vz.35 мав доволі потужне озброєння. Основним озброєнням на танк встановлювалися 37-мм напівавтоматична гармата Škoda А-3 vz.34, що становила перероблену для установки в танк протитанкову гармату KPUV vz.34. Довжина ствола становила 39 калібрів (1448 мм). Напівавтоматичний клиновий затвор забезпечував гарматі високу скорострільність — 12-15 пострілів на хвилину. Танкова гармата монтувалась у масці в передній частині башти кругового повертання. Кути вертикального наведення становили від −10° до +25°. Маса гармати становила 235 кг.

В боєкомплект гармати (78 пострілів) входили бронебійні та осколково-фугасні снаряди (24 та 54 шт. відповідно). Додатково в боєкомплект вводились німецькі підкаліберні постріли з сердечником з карбіду вольфраму. Початкова швидкість бронебійного снаряду масою 0,85 кг становила 675 м/с, чого було достатньо для пробиття 40-мм бронелиста на дальності 500 м. Осколково-фугасний снаряд масою 0,825 кг мав початкову швидкість 687 м/с. Допоміжним озброєнням танку були два важких кулемети ZB. vz.37 калібру 7,92 мм виробництва фірми Československa Zbrojovka Brno. Обидва кулемети встановлювались в однотипні шарові установки, один — в лобовому листі корпусу, другий — в лобовому листі башти справа від гармати. При цьому баштовий кулемет міг наводитись на ціль як одночасно з гарматою так і незалежно. Горизонтальне наведення здійснювалось з допомогою плечового упору гармати чи з допомогою поворотного механізму. Боєкомплект 2700 патронів.

ТТХ озброєння танкової гармати KwK 35(t) L/40Thomas L. Jentz, Die deutsche Panzertruppe Band 1, Podzun-Pallas Verlag 1998, ISBN 3-7909-0623-9 S. 283 Номенклатура боєприпасів Panzergranate(t) Panzergranate(t) umg. Panzergranate 40 Вага б/п 0,85 кг 0,815 кг 0,368 кг Початкова швидкість снаряду 675 м/с 675 м/с 980 м/сБронебійність снарядів KwK під кутом 30° 100 м 35 мм 34 мм 60 мм 500 м 30 мм 29 мм 39 мм 1000 м 23 мм 25 мм 1500 м 21 мм 22 мм

Бронювання танку Panzer 35(t) Товщина броні/кут нахилу Фронт Борт Кормова частина Дах/днище Башта 25 мм /10° 15 мм /14° 15 мм /15° 8 мм /81-90° Надбудова 25 мм /17° 16 мм /0° 15 мм /60° 8 мм /85-90° Корпус 25 мм /30° 16 мм /0° 19 мм /0° 8 мм /90°

Двигун та трансмісія Танк було оснащено 4 циліндровим карбюраторним бензиновим двигуном Škoda Т-11 потужністю 120 к.с. при 1800 об/хв. При цьому танк міг розвивати максимальну швидкість 34 км/год, а запас ходу (при місткості паливних баків 153 л) був 190 км (враховуючи розмір Чехословаччини цього було достатньо).

У LT vz.35 була трьохступенева 12-швидкісна (6 вперед, 6 назад) планетарна коробка передач з пневматичними сервоприводами.

Ходова частина

Підвіска (відносно одного борту) складалась з 8 подвоєних опорних котків малого діаметра, зблокованих попарно і зібраних у 2 візки кожен з яких підвішувався на чотирьох чвертьеліптичних ресорах. Між переднім візком і напрямним колесом встановлювався один подвоєний коток, що полегшував танку подолання вертикальних перешкод. Ведуче колесо розміщувалося ззаду. Верхня гілка гусениці спиралась на чотири подвоєних підтримувальних котка. Усі котки були прогумовані. Конструкція ходової частини забезпечила танку м'який хід без сильних вертикальних коливань і розгойдування. Литі кронштейни візків підвіски кріпились до корпусу танка заклепками.

Модифікації

Серійні Німці на трофейних танках провели ряд змін — збільшено боєкомплект до 78 пострілів і 2250 патронів, додали окрім бронебійних та осколково-фугасних підкаліберні постріли. На корпусі змонтували пристосування для кріплення додаткового шанцевого інструменту і каністр з пальним. Базова радіостанція vz.35 з дальністю дії 2 км і можливістю роботи тільки в телеграфному режимі була замінена німцями на радіостанцію Fu 5.

Після цього танк поступив на озброєння «панцерваффе» під позначенням PzKpfw.35(t), t — «tschechisch» — чеський. 112 танків увійшли у склад 1-ї легкої дивізії вермахту. Перед французькою кампанією німці переобладнали 20 танків у командирські Pz.BfWg.35(t). Окрім штатної радіостанції на цих танках встановлювалась ще одна більш потужна, з антеною рамкового типу, змонтованою в кормовій частині. На командирському танку кулемет у лобовій частині корпусу був відсутній. У 1943 році румунський варіант (R-2, в кількості 21 машина) був переобладнаний в САУ, озброєну трофейними радянськими 76-мм гарматами Ф-22, УСВ, ЗІС-3. В румунській військовій номенклатурі САУ отримала назву TACAM R-2 (TACAM — Tun antitank pe afet mobil).

Варіанти P-II — перший прототип танка, запропонований фірмою ČKD. LT vz. 34 — затверджений варіант танка P-II, випущений фірмою ČKD в кількості 50 одиниць. Вага 7,5 тонн, бронювання 10-15 мм. P-II-a — модернізований варіант танка LT vz. 34, запропонований на конкурс ČKD. Š-ll-a — варіант танка, запропонований фірмою Škoda на конкурс. LT vz. 35 — затверджений варіант танка Š-ll-a, що випускався фірмами Škoda та ČKD за таємним домовленням. Випущено 424 одиниці. Вага 10,5 тонн, бронювання 15-25 мм. T-11 — експортний варіант танка, виготовлений на замовлення Афганістану, поставлений у Болгарію. Випущено 10 одиниць. Озброєння: більш потужна 37-мм гармата A-7. Panzerkampfwagen 35(t) — німецьке позначення LT vz. 35 у Вермахті. Panzerbefehlswagen 35(t) — німецький командирський танк на базі LT vz. 35. Вирізнявся встановленням на ньому додаткових радіостанцій. Такі танки командирів рот отримали додаткову радіостанцію Fu-7 зі штировою антеною, в результаті чого прийшлося відмовитись від курсового кулемета. Танки командирів батальйонів та машини штабу полку отримали додаткову радіостанцію Fu-8 з рамковою антеною. На цих машинах зберігся лише кулемет. Гармата демонтувалась і на її місце встановлювався дерев'яний макет. Було переобладнано близько 20 танків. Mörserzugmittel 35(t) — танк Panzerkampfwagen 35(t), переобладнаний у броньований артилерійський тягач. Було повністю демонтовано башту. Переобладнано 37 танків у 1942 році і ще 12 танків у 1943 році. Zugkraftwagen 35(t) — легкий артилерійський тягач. Окрім башти було знято частину верхніх бронеплит. Munitionsschlepper 35(t) — танк Panzerkampfwagen 35(t), переобладнаний у перевізник боєприпасів. Panzerjäger 35(t) — танк Panzerkampfwagen 35(t) із встановленою на нього гарматою 4,7 cm PaK 36(t) L/43 R-2 — танк LT vz. 35, виготовлений для Румунії. TACAM R-2 — переобладнаний у САУ танк R-2 із встановленою на нього 76,2-мм трофейною гарматою. T-21 — угорський варіант танка, що виготовлявся за ліцензією; надалі став основою для створення танка Turan.

Дослідні