Заярний Григорій (Георгій) Львович (1897, Олександрія — 21 лютого 1939, Москва) (псевдо — Гордієнко, Єфімов, Попов, Захарович, Лівинський, № 103) — учасник українського національно-визвольного руху 1917—1921 років, співробітник радянських органів держбезпеки (ЧК). Від 1913 року — член РСДРП(б) під псевдо Єфімов. Жертва сталінських репресій, розстріляний (1939), реабілітований посмертно (1958).
Життєпис
Походження Народився у Олександрії в 1897 році у робітничій родині. У 1921 році виконував завдання Повстансько-партизанського штабу, був особистим знайомим і користувався довірою Юрія Тютюнника. 2 липня 1921 року під час переходу через польсько-український кордон був затриманий співробітниками ЧК. У ході допитів розповів, що був відправлений Повстансько-партизанським штабом із завданням до отамана Юліана Мордалевича, викрив структуру органів УНР за кордоном та схему організації антибільшовицьких повстанських сил в Україні, дав свідчення про петлюрівську організацію в Києві. Був завербований ЧК для «роботи» серед української еміграції та розкладу антибільшовицьких організацій за кордоном.
Кар'єра Після першої подорожі як агент НК до Польщі надав інформацію про повстанські загони Правобережної України, перехід з Польщі відділу генерала Василя Нельговського, підготовку Другого Зимового походу, зв'язки ППШ з румунським та польським генеральними штабами та українськими еміграційними групами. На думку історика Павла Стегнія, Григорій Заярний був учасником Другого Зимового походу, займав посаду державного інспектора Волинської повстанської групи.
З серпня 1922 року — Г. Заярний — основна дійова особа агентурної розробки із захоплення органами ДПУ Юрія Тютюнника.
Приблизно в жовтні 1922 року приїжджав до Кишинева і оголосив там, що робота з повалення радянської влади в Україні йде повним ходом і треба ще трохи натиснути, а для цього до весни 1923 року всі прикордонні переходи мають бути в руках України, щоб спокійно перекидати військових на радянську територію. Потім Олександр та Петро Стахови, Кузьменко-Титаренко та Заярний поїхали до Хотина, щоб звідти повернутися до України, і на прощання повідомили, що французи повністю на їхньому боці та під виглядом інформаційних пунктів допомагатимуть українцям переправлятися до України.
Надсилав Тютюннику листи про діяльність в Україні Вищої військової ради, брав участь у вербуванні людей з оточення Тютюнника, переправі генерала через Дністер, був присутній при його арешті. Після арешту Тютюнник надіслав Заярному декілька листів. Жив у Харкові, працював інструктором сільськогосподарської кооперації.
Арешт, загибель і реабілітація Григорій (Георгій) Заярний став жертвою політичних репресій періоду Великого терору наприкінці 1930-х років. 26 жовтня 1938 року його було заарештовано органами НКВС СРСР. На момент арешту він перебував у статусі курсанта 1-го управління НКВС СРСР та проживав у Московській області, в селищі Сходня, на дачі НКВС. Раніше Заярний був членом ВКП(б), однак у 1937 році його виключили з партії, що в умовах масових чисток часто передувало кримінальному переслідуванню.
Слідство інкримінувало Георгію Заярному «шпигунство» та участь у контрреволюційній організації (КРО), кваліфікованій як «контрреволюційне бандформування». Обвинувачення мали типовий для того часу характер і не ґрунтувалися на доведених фактах. 21 лютого 1939 року Військова колегія Верховного суду СРСР (ВКВС СРСР) винесла йому вирок — вищу міру покарання (розстріл). Того ж дня вирок було виконано в Москві. Після страти тіло Георгія Заярного було поховано в Москві на Донському кладовищі — одному з місць масових поховань жертв сталінських репресій. 11 березня 1958 року, в період десталінізації, Військова колегія Верховного суду СРСР посмертно реабілітувала Георгія Заярного, визнавши відсутність складу злочину та незаконність винесеного раніше вироку.
Вшанування пам'яті
До 2016-го року в Сумах була вулиця Георгія Заярного, яка згодом була перейменована на вулицю Миколи Хвильового.
Примітки
Джерела