Політіофен – полімер, утворений шляхом полімеризації тіофенових кілець. Базовий політіофен є нерозчинною забарвленою твердою речовиною з формулою (C4H2S)nСуворо кажучи, термін «політіофен» є не зовсім точним, оскільки полімер складається з тієніленових (2,5-C4H2S) повторюваних ланок. Відповідно, сам тіофен не є мономером як таким. Кільця сполучені між собою через 2-ге та 5-те положення. Полі(алкілтіофени) мають алкільні замісники в 3-му або 4-му положеннях. Вони також є забарвленими твердими речовинами, проте зазвичай розчиняються в органічних розчинниках.
Політіофени стають електропровідними при окисненні. Електрична провідність є результатом делокалізації електронів уздовж скелета полімеру. Проте провідність – не єдина цікава властивість, зумовлена делокалізацією електронів. Оптичні властивості цих матеріалів реагують на зовнішні подразники: спостерігаються різкі зміни кольору в залежності від розчинника, температури, прикладеного електричного потенціалу та зв'язування з іншими молекулами. Зміни як кольору, так і провідності спричинені одним і тим самим механізмом – скручуванням полімерного скелета, що порушує спряження. Це робить спряжені полімери привабливими для використання як хімічних сенсорів, здатних забезпечувати широкий спектр оптичних та електронних відгуків.
Розробка політіофенів та споріднених з ними електропровідних органічних полімерів була відзначена Нобелівською премією з хімії за 2000 рік, яку отримали Алан Гігер, Алан Макдіармід та Хідекі Сіракава «за відкриття та розробку провідних полімерів».
Примітки