Сьомий кубок світу з регбі проходив з 9 вересня до 23 жовтня 2011 року в Новій Зеландії. Переможцем турніру стала команда господарів All Blacks.

У країні це змагання найпрестижнішим спортивним форумом за всю її історію, і це попри те, що тут проводився перший Кубок світу. Адже у 1987 році Кубок приймали одночасно й Австралія і Нова Зеландія, відтак левова частка ігор проведена саме на континенті.

На засіданні Міжнародної ради регбі (IRB) в Дубліні 17 листопада 2005 року остаточно було надане право в організації турніру Новій Зеландії, презентація якої випередила у голосуванні заявки ПАР і Японії.

З 81-ї країни, що заявилися на участь у турнірі, відібрано лише 20 учасників, впродовж 7 тижнів визначать найкращу команду світу з регбі. На попередньому етапі було сформовано 4 групи, по 5 команд у кожній. Дві з команди з кожної групи виходили в чвертьфінал, і чемпіон надалі визначався за системою з вибуванням.

Збірна України з регбі була за кілька кроків від попадання до фінальної частину турніру. Перекреслила українські надії поразка вже у фіналі європейської кваліфікації від збірної Румунії.

Заявка та вибір країни Проводити Кубок світу з регбі в 2011 році мали намір близько 10 країн зі всіх континентів, але чим ближче було до офіційного представлення заявки, тим менша їх кількість становила. Одразу ж відсіялися представники Європи, оскільки кілька останніх кубків відбулися в європейських країнах. Через фінансові труднощі та пріоритетність футбольних турнірів у ці роки в Південній Америці, країни цього континенту також відхилили свої заявки. Сумніви були й щодо заявки Нової Зеландії, оскільки один із попередніх турнірів проходив поблизу — в Австралії, та, підтримані урядовими колами й спортивною громадськістю, новозеландці не здалися й перемогли.

У своїй заявці Нова Зеландія апелювала до успішного проведення найпершого Кубка Світу з регбі, який проводився спільно з Австралією. Крім того, суттєвим чинником стало усунення в 2003 році, через бізнес неузгодження, новозеландських міст від участі в турнірі, який спершу декларувався як чергова спільна заявка Австралії та Нової Зеландії. Додатковим чинником стало вдале проведення в країні різних спортивних форумів пов'язаних з регбі та іншими видами спорту. Крім того, беззаперечна підтримка всіх регбійних ініціатив із боку уряду та громадськості країни (у якій регбі належать лаври першості в спорті, його називають навіть новозеландською релігією) — також належно були висвітлені в заявці.

Таким чином, станом на 17 листопада 2005 року до представлення своїх заявок в Дубліні підійшли три учасника: Нова Зеландія, ПАР та Японія. За попередніми розкладками найбільш оптимальними були пропозиції Японії та ПАР, які апелювали до менш витратної пропозиції з використаанням футбольної інфраструктури (вибудованої під Чемпіонати світу з футболу — які нещодавно проведені були в цих країнах). До того ж в рамках розширення ареалу регбі «International Rugby Board» (IRB) розглядало доцільним проведення турніру на нових площадках-континентах.

Під час розгляду уже заявок стало очевидним, що в ПАР незважаючи на інфраструктуру та популярність виду спорту — не все однозначно з безпекою та фінансовою складовою-підготовкою турніру, і як наслідок, вони зняли свою заявку для детальнішого її опрацювання. Тому на голосування було винесено дві кандидатури Нової Зеландії та Японії. Незважаючи на побоювання в лобізмі австралійцями своїх сусідів всі очікували на перемогу японської заявки. Але ситуація кардинально змінилася і з перевагою в 5 голосів (13 «за» і «проти» 8), була підтримана заявка Нової Зеландії (австралійці проголосували проти них, натомість перевагу новозеландцям надав «африканський пул», який проявив солідарність з громадою країни, яка страйками негативно висловилася щодо участі її команди в регбійному турі The Springbok Tour, організованому в часи апартеїду).

Підготовчий період

Витрати/Прибутки Від самого початку, заявки турніру, були оголошені приблизні цифри кошторису змагань. Загалом, урядом та організаторами новозеландської фінальної частини очікувалося до 310 мільйонів новозеландських доларів капіталовкладень. Тоді, як 280 мільйонів новозеландських доларів планувалося погасити самими лише квитками на турнір. Водночас уже в ході підготовки стадіонів та інфраструктури кошторис турніру зріс (суттєвим чинником стала й світова економічна криза 2010 року), але уряд та організатори віднаходили нові джерела поповнення коштів.

Місця проведення ігор Ігри чемпіонату відбулися на 12 аренах 11 міст країни. Спершу планувалося задіяти 13 стадіонів у 12 містах, але землетрус змусив змінити ці плани. 22 лютого 2011 року поблизу Крайстерча стався землетрус, силою 6,3 бали за шкалою Ріхтера. Внаслідок цього місто з його 38-тисячною ареною AMI Stadium опинилися поза чемпіонатом.

Окленд Веллінгтон Данідін Окленд Еден Парк Веллінґтонський регіональний стадіон Отаґо Стедіум Стадіон Північної затоки 60 тис. глядачів 40 тис. глядачів 30 тис. глядачів 30 тис. глядачів Гамільтон Роторуа Вейкато Стедіум Міжнародний стадіон Роторуа 30 тис. глядачів 26 тис. глядачів Нью-Плімут Нельсон Ярроу Стедіум Трафалґарський парк 26 тис. глядачів Розширено до 18 тис. глядачів Інверкаргілл Фангареї Нейпір Палмерстон-Норт Регбі Парк Стедіум Окара Парк МакЛін Парк Арена Манавату 17 тис. глядачів 18 тис. глядачів Розширено до 15 тис. глядачів Розширено до 15 тис. глядачів

Груповий етап

Регламент

Право участі в основному турнірі в результаті кваліфікаційних змагань здобули 20 збірних. На першому етапі вони розбиті на 4 підгрупи по п'ять команд кожна. У підгрупах ігри проводилися за круговою системою. Дві перші команди з кожної підгрупи вийшли у чвертьфінал, починаючи з якого працювала система з вибуванням. У круговому турнірі за перемогу команда отримувала 4 очки, за нічию — 2. Крім того бонусні очки надавалися командам за чотири спроби й більше, а також за програш із різницею, меншою ніж сім очок.

Суддівський корпус турніру +СуддіКраїнаСуддяСтів Волш (Steve Walsh)Вейн Барнес (Wayne Barnes)Дейв Пірсон (Dave Pearson)Ромен Пуат (Romain Poite)Джордж Кленсі (George Clancy)Ален Ролланд (Alain Rolland)Брайс Лоуренс (Bryce Lawrence)Крейг Джуберт (Craig Joubert)Джонатан Каплан (Jonathan Kaplan)Найджел Оуенс(Nigel Owens)+ Резервний або асистент арбітраКраїнаСуддяЖером Гарсе (Jérôme Garcès)Кріс Поллок (Chris Pollock) + Асистент арбітраКраїнаСуддяСтюарт Тергідж (Stuart Terheege)Сімон Макдауелл (Simon McDowell)Карло Дамаско (Carlo Damasco)Вінні Монро (Vinny Munro)Тім Гаєс (Tim Hayes)+ Арбітр TV-переглядуКраїнаСуддяМет Годдард (Matt Goddard)Грехем Х'юз(Graham Hughes)Джуліо Де Сантіс(Giulio De Santis)Шон Велдсмен (Shaun Veldsman)

Група A Легенда Пройшли у чвертьфінал Здобули право участі в наступному Кубку світу Пробиватимуться на наступний Кубок світу через відбіркові ігри

Таблиця

Команда12345ВНПРізницяБонусОчки Нова Зеландія 37:17 41:10 79:15 83:7 4 0 0 +191 4 20 Франція 17:37 14:19 46:19 47:21 2 0 2 +28 1 11 Тонга 10:41 19:14 20:25 31:18 2 0 2 -18 1 9 Канада 15:79 19:46 25:20 23:23 1 1 5 -59 0 6 Японія 7:83 21:47 23:23 18:31 0 1 3 -115 0 2

Матчі

Група B Таблиця Команда12345ВНПРізнБонусОчкиАнглія 13:9 16:12 41:10 67:3 4 0 0 +103 2 18 Аргентина 9:13 13:12 25:7 43:8 3 0 1 +50 2 14 Шотландія 12:13 12:16 15:6 2 0 2 +14 3 11 Грузія 7:25 10:41 6:15 25:9 1 0 3 -42 0 4 Румунія 8:23 3:67 9:25 0 0 3 -125 0 0

Матчі

Група C Таблиця

Команда12345ВНПРізнБонусОчки Ірландія 15:6 36:6 62:12 22:10 4 0 0 +101 1 17 Австралія 6:15 32:6 68:22 67:5 3 0 1 +125 3 15 Італія 6:32 6:36 53:17 27:10 2 0 2 -3 2 10 США 5:67 10:22 10:27 13:6 1 0 3 -84 0 4 Росія 12:62 22:68 17:53 6:13 0 0 4 -139 1 1

Матчі

Група D Таблиця

Команда12345ВНПРізнБонусОчки ПАР 17:16 49:3 13:5 87:0 4 0 0 +142 2 18Уельс 16:17 66:0 17:10 81:7 3 0 1 +144 3 15 Самоа 5:13 10:17 27:7 49:12 2 0 2 42 2 10 Фіджі 3:49 0:66 7:27 49:25 1 0 2 -108 1 5 Намібія 0:87 7:81 25:49 12:49 0 0 4 -220 0 0

Матчі

Етап з вибуванням

Чвертьфінали

Півфінали

Матч за третє місце

Фінал

Примітки

Посилання Офіційний сайт Кубків світу з регбі Новини з «Rugby World Cup 2011»