Бара́н О́сип Семе́нович ( , Рай, нині Бережанського району Тернопільської області— р. см. невід., США) — український військовик, інженер-лісівник, громадський діяч. Військовик УГА, член УВО й ОУН. В'язень польської тюрми.Коваль Р., Моренець В. «„Подєбрадський полк“ Армії УНР». — Т. 1. — Київ: Історичний клуб «Холодний Яр», «Український пріоритет» (2016). — С. 55.
Відповідно до українського законодавства є борцем за незалежність України у XX столітті.
Життєпис
Народився у сім’ї сільського господаря, ініціатора заснуваннячитальні «Просвіти» у Раю Семена Барана. Початкову освіту здобував у рідному селі, згодом навчався у Бережанській гімназії яку і закінчив. Продовжив студії у Львівській політехніці на лісотехнічному факультеті. Із середини 1920-х рр. брав активну участь у громадському житті – став співорганізатором товариства «Луг» у Бережанах, організовував лугові вишколи. Ще під час навчання захопився фотоаматорством, був членом студентського товариства «Основа» Львівської політехніки, очолював гурток світливців при товаристві.
В подальшому приєднався до Української військової організації та Організації українських націоналістів, 1931 р. постав перед судом за звинуваченням у «державній зраді» і був засуджений до шести місяців ув’язнення.
Пізніше займався торговельною діяльністю, мав гуртівню мішаних товарів. 1938 р. очолював філію «Союзу українських купців» у Бережанах, долучився до започаткування філії «Маслосоюзу». Працював інженером у Раївському лісництві, заклав у Бережанах плодовий сад для промислового використання. Також провадив драматичний гурток у рідному селі.
14 липня 1924 року подав заяву до УГА в Подєбрадах. У «Перебігу життя» зазначав:«1 листопада вступив як доброволець в ряди УГА. Тут, переживаючи з нею злі і добрі хвилі, служив їй вірно аж до її упадку. По повороті додому зложив іспит зі семої кляси в р. 1921/1922. А в році 1922/1923— іспит зрілости в державній гімназії в Тернополі. В році 1923/1924 записуюся на Українську високу технічну школу у Львові, де серед боротьби за огнище своєї рідної культури довелося насидітися в польській тюрмі».5 серпня 1924 року був зарахований на агрономічно-лісовий відділ студентом 2-ї категорії — очевидно, без стипендії, що, напевно, змусило його відмовитися від мрії про навчання. Працював інженером у Раївському лісництві; заклав у Бережанах плодовий сад для промислового використання.
1941 р. емігрував на Захід, від 1949 р. проживав у США, в Нью-Йорку. Там долучився до комітету з підготовки збірника «Бережанська земля» й входив до його редакційної колегії. Співорганізатор комітету «Видавництво Бережани» та збору коштів для збірника «Бережанська Земля» (1970 р.).
Див. також
Українська революція УВО ОУН
Примітки
Література
Коваль Р., Моренець В. «„Подєбрадський полк“ Армії УНР».— Т. 1.— Київ: Історичний клуб «Холодний Яр», «Український пріоритет» (2016).— С. 55. ЦДАВО України. — Ф. 3795. — On. 1. — Спр. 677. — Арк. 1 — 8. Н. Волинець, Б. Мельничук. Баран Осип Семенович // Бережанська гімназія. Сторінки історії. Ювілейна книга / упоряд. Надія Волинець. Бережани; Тернопіль, 2007. С. 618–619; Бережанська земля: іст.-мемуар. зб. Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1970. С. 248, 502, 505, 673–674; Відбувся Третій з’їзд Бережанців. Свобода. 1973. 12 жовт. С. 3; Волинець Н. Баран Осип Семенович. Тернопільський Енциклопедичний Словник: у 4 т. Тернопіль, 2009. Т. 4: А–Я. С. 32–33; [Некролог]. Свобода. 1977. 30 груд. С. 5; Середа О. У полоні арту: українська мистецька преса Галичини міжвоєнного двадцятиліття: монографія. Львів, 2023. С. 167; Шатна Д. Рай поблизу Бережан. Люди та події героїчного села. Меркюрі; Тернопіль, 2011. С. 181.тюрми.