Ця стаття про діючого короля Бахрейну. Про його прадіда — див. Хамад ібн Іса аль-Халіфа (хакім) Хамад ібн Іса Ал Халіфа (; нар. 28 січня 1950, Ріффа, Бахрейн) — емір Бахрейну (1999—2002), 14 лютого 2002 року проголосив себе королем Бахрейну.

Біографія Спадковий принц Хамад ібн Іса Аль-Халіфа народився 28 січня 1950 року в родині Іси ібн Салмана Аль-Халіфа, хакіма, а згодом еміра незалежного Бахрейну. 27 червня 1964 року Хамад був проголошений спадкоємцем престолу. Навчався в Leys School в Кембріджі, потім у 1968 році закінчив Mons Officer Cadet School в Альдершоті (графство Гемпшир, Велика Британія).

Після повернення в 1968 році йому було доручено створення сил оборони Бахрейну у зв'язку з майбутнім в 1971 році виведенням британських військ з регіону. Пройшов курс військового навчання у Військово-командному училищі армії США у Форт-Лівенворте (штат Канзас) і в Королівській військовій академії в Сандхерсті (Велика Британія).

Після отримання Бахрейном незалежності в 1971 році він став першим міністром оборони країни, залишаючись на цій посаді до 1988 року. Як міністр оборони Хамад курирував розширення збройних сил Бахрейну і особливо брав участь у формуванні військово-повітряних сил країни. Разом з цим Хамад з 1975 по 1999 рік був головою верховної ради у справах молоді і спорту.

На чолі держави 6 березня 1999 року помер емір Іса бен Салман Аль-Халіфа. Того ж дня Хамад був проголошений новим еміром країни.

На референдумі, що пройшов 14 і 15 лютого 2001 року, була схвалена Хартія національних дій, в якому 98,41% виборців проголосували на користь документуreferendum&hl=en&ei=63wkTYPqCcXLhAfy4_HSAg&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=1&ved=0CCQQ6AEwAA#v=onepage&q=bahrain referendum&f=false Bahrain: Referendum on Government Structure Elections Today, Spring 2001, p26. Король провів ряд політичних реформ, у тому числі, оголосив політичну амністію, надав політичні права жінкам і надав їм право брати участь у виборах.

У 2002 році виступив проти війни США в Іраку.

Масові антиурядові виступи 2011 року Взимку 2010—2011 рр. в країнах арабського світу почалися масові виступи, викликані різними причинами, але спрямовані головним чином проти правлячої влади. 14 лютого на вулиці різних міст і поселень країни вийшли тисячі протестантів, в основному мусульман-шиїтів. В ході зіткнення з поліцією в цей і наступний день загинули дві людини. Незабаром виступи з вимогами політичних реформ охопили країну, демонстранти розбили наметове містечко на Перлинному майдані в Манамі.

19 лютого король доручив спадковому принцові Салману провести переговори «з усіма без винятку політичними силами країни», а через два дні наказав відпустити з в'язниць ув'язнених-шиїтів |publisher="Стрічка.Ру" | url=http://lenta.ru/news/2011/03/14/saudi/|date=14.03.2011| language=російською}} Для охорони стратегічних об'єктів уряд Бахрейну запросив в країну іноземні війська і вже ввечері 13 березня близько тисячі саудівських військовослужбовців прибули до Бахрейну, трохи пізніше до них приєдналися ще близько 500 поліцейських з ОАЕ. Через два дні Хамад II ввів в країні надзвичайний стан строком на три місяці. 21 березня король Хамад оголосив про розкриття змови: «Зовнішня змова розпалювалася упродовж 20-30 років, поки не дозрів ґрунт для підривних планів…Сьогодні я оголошую, що змова, що розпалювалася, провалилася»''

Родина 9 жовтня 1968 року шейх Хамад одружився зі своєю двоюрідною сестрою — шейхою Сабікою бінт Ібрагім Аль-Халіфа, від шлюбу з якою у нього народилися три сини — шейхи Салман (1969 р.н.), Абдалла (1975 р.н.) і Халіфа (1977 р.н.), а також донька Наждла (1981 р.н.).

Від другої дружини Шеїа бінт Хасан аль-Храйєш аль-Аджмі у Хамада II народилися сини Насер (1987 р.н.) і Халід (1989 р.н.).

Третьою дружиною стала дочка шейха Фейсала бін Мухаммада бін Шураїма Аль-Маррі, яка народила королю сина Фейсала (1991 р.н.) і двох доньок шейху Нуру і шейху Муніру. Принц Фейсал загинув 12 січня 2006 року у віці 15 років.

Четвертою дружиною Хамада стала донька Джабора аль-Наїмі, що народила сина Султана і дочок шейху Хессу і шейху Ріму.

Військові звання фельдмаршал (1999, Бахрейн) маршал Королівських Бахрейнських ВПС (1999, Бахрейн) адмірал флоту (1999, Бахрейн)

Нагороди З 15 лютого 1979 року кавалер Великого хреста ордена Святих Михайла і Георгія (Велика Британія).

Див. також Список 50 чинних голів країн, що керують найдовше

Примітки

Джерела Хамад ібн Іса аль-Халіфа в Лентапедії Еміри і королі Бахрейну