Ю́рій Йо́сипович Наза́ренко (* 28 лютого, 1942, Білопілля, Сумська обл.) — український поет, майстер сонету, інженер-конструктор, винахідник. Член Національної спілки письменників України (1985). Керівник літературної студії «Зерна» (1999—2005). Автор першого в українській літературі «королівського» вінка сонетівШаф О. Вінок сонетів у сучасній українській літературі / Ольга Шаф. — Київ : Просвіта, 2015. — С. 24.. Батько Ігоря Стрельцова.
Життєпис Народився 28 лютого 1942 р. в місті Білопілля.
Після закінчення Білопільського залізничного училища №2 (нині ДНЗ «Білопільське вище професійне училище»), де здобув спеціальність токаря-універсала, працював на Сумському заводі електронних мікроскопів (пізніше — ВАТ «SELMI»).
У 1969 р. закінчив Київський політехнічний інститут, працював провідним конструктором спеціального конструкторсько-технологічного бюро при заводі, автор низки персональних винаходів, які були втілені у виробництво. Одержав знак «Винахідник СРСР», був відзначений бронзовою медаллю ВДНГ (1986). Лауреат премії об′єднання «За особливо важливі досягнення в науково-технічному прогресі» (1987) за технічні розробки в галузі мас-спектрометріїХвостенко Г. «Міниться світ у мені...» / Григорій Хвостенко // Суми і сумчани. — 2007. — 16 берез. (№ 11). — С. 13..
У 1971—1977 рр. навчався в Московському літературному інституті імені О. М. Горького.
Очолював літературну студію «Зерна», яка 1999 року була створена при сумському Мистецькому центрі «Собор»Рішняк І. Не хлібом єдиним / Іван Рішняк // Зерна : альманах поезії. — Суми : Собор, 2002. — С.3..
Родина З майбутньою дружиною Ольгою Сергіївною (1949 р. н.) Юрій Назаренко познайомився в інституті. Вона стала музою поета, його вірним другом і помічницею. Разом виховали двох синів. Старший, Ігор (1970 р. н.), успадкував літературний хист батька: багато років працював журналістом, пише вірші і прозу під псевдонімом Ігор Стрельцов. Молодший — Володимир (1978 р. н.) — за освітою художник, з 2019 року живе в Канаді.
Творчість Вірші став писати ще в шкільні роки, згодом почав друкуватися в районній та обласній пресі. Серйозніше зайнявся поетичною творчістю студентом політехнічного інституту під враженням перебування в Казахстані та Сибіру, куди їздив у складі студентських будівельних загонів.
Твори поета публікувалися в українських та всесоюзних періодичних виданнях «Літературна Україна», «Сумщина», «Молодая гвардия», «Радуга», «Вітчизна», «Березіль», «Дніпро», альманахах «Вітрила-82», «Поезія-85» та ін.
Автор першого в українській літературі «королівського вінка» («корони корон», «вінка вінків») сонетів («лірико-сатиричної поеми», за визначенням автора) «Формула крові», який складається з 226 сонетів «великого» магістралуМагістрал (корона) — складник вінка; вірш, рядки якого системно повторюються у вінку, а зміст концентрує художній задум циклу. (15 творів), останній і перший рядки якого «вплетені» у «вершальний» сонет (226-й). Робота над цим унікальним твором тривала понад 15 років.
Поетичні збірки 1977 — «Негаснущие звезды» 1981 — «Трудолюбивой долей дорожу» 1990 — «Пролісковий мед» 1991 — «Пред именем твоим» 1996 — «Прощання з літом» 2004 — «Королівський вінок сонетів» 2010 — «Голосом весни» 2014 — «Верем'я» 2020 — «Ластівкою над вітрами».
Нагороди та відзнаки
Нагороджений нагрудним знаком «Винахідник СРСР»; 1987 — Бронзова медаль ВДНГ; 2004 — Всеукраїнська літературна премія імені Олександра Олеся за книгу «Королівський вінок сонетів»Літературна премія імені Олександра Олеся [за 2004 рік] // Земляки : альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип. 2. — Суми, 2005. — С. 75.; 2011 — літературна премія «Тріумф-перо»; 2013 — літературна премія імені Ярослава Дорошенка в номінації «За цикл сонетів». Почесний громадянин м. БілопілляСумщина. Велика спадщина. Поезія. — Суми : Університетська книга, 2019. — С. 336. .
Примітки
Джерела
Публікації в книгах
Назаренко Юрій Йосипович // Сумщина в іменах : енциклопедичний довідник. — Суми, 2003. — С. 313. Вертіль О. Назаренко Юрій / Олександр Вертіль // Сумщина. Велика спадщина. Поезія. — Суми : Університетська книга, 2019. — С. 336—339 : фот. Сіробаба М. В. Королівський вінок сонетів Ю. Назаренка як новітня поетична форма / М. В. Сіробаба // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Філологічні науки. — 2013. — № 2 (2). — С. 220—225. Шаф О. «Королівський» вінок сонетів Юрія Назаренка // Шаф О. Вінок сонетів у сучасній українській літературі. — Київ : Просвіта, 2015. — С. 177—213.
Статті в періодичних виданнях Клименко Л. Утвердження // Ленінська правда (Суми). — 1981. — 13 берез. Гаврилов П. Заводська муза поета // Ленінська правда. — 1981. — 1 лип. Шуляк Т. Друга збірка Ю. Назаренка // Вперед. — 1981. — 30 трав. Чубур В. Юрію Назаренку — 50 // Літературна Україна. — 1992. — 19 берез. Хвостенко Г. Поет, який не «відгукнеться» // Сумщина. — 1992. — 21 січ. Вертіль О. 3388 рядків королівського вінка // Сумщина. — 2004. — 19 черв. Калініченко Н. Юрій Назаренко і його «Королівський вінок сонетів» // Суми і сумчани. — 2004. — 20 трав. Федорина А. Король сонетів // Україна молода. — 2004. — 27 трав. Гриценко М. Королівські сонети Юрія Назаренка // Літературна Україна. — 2004. — 18 листоп.
Посилання Назаренко Юрій Йосипович / В. В. Чубур // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-71655