Мики́ша Миха́йло Венеди́ктович ( 6 червня 1885, Миргород — 20 листопада 1971, Київ) — український співак (тенор) та педагог. Соліст Київського, Харківського театрів опери та балету, Большого театру в Москві. Професор Київської консерваторії. Народний артист УРСР (1971). Батько Тараса Михайловича Микиші, українського піаніста та композитора.
Життєпис Микиша Михайло Венедиктович народився 6 червня 1885 року (за старим стилем — 25 травня) у місті Миргороді. Спочатку навчався в Миргородській художньо-промисловій школі ім. М. Гоголя, у 1904–1910 — у Київській музично-драматичній школі М. Лисенка (в класі співу Олександра Пилиповича Мишуги).
Співав у театрі Миколи Садовського (1910–1914), Київській міській опері (1914–1922), Большому театрі (Москва, 1922–1931), Харківському (1931–1942) і Київському (1942–1944) театрах опери та балету. З 1919 року — керівник новоствореного українського театру «Музична драма».
З 1937 викладав у Харківській консерваторії. 1941 року репресований, висланий до Сибіру.
З 1944 року викладав у Київській консерваторії. У 1946 році отримав звання професора (серед учнів А. Сердюк). У 1971 році було видано його книгу «Практичні основи вокального мистецтва».
Помер у Києві 20 листопада 1971 року, похований на Байковому кладовищі. У Миргороді його ім'ям названо вулицю. На будинку по Паньківській вулиці у Києві, де він жив, встановлено меморіальну дошку.
Творчість
Михайло Микиша мав сильний, виразний, широкого діапазону голос, здобув славу виконавця гостродраматичних ролей. Велике місце у репертуарі співака займали твори М. Лисенка, а партнерами по співу були Марія Литвиненко-Вольгемут, Федір Шаляпін і ін.
Репертуар
Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського) Петро, Левко («Наталка Полтавка», «Утоплена» М. Лисенка) Радамес («Аїда» Джузеппе Верді) Йонтек («Галька» Станіслава Монюшка) Єник («Продана наречена» Бедржиха Сметани) Туррідо («Сільська честь» П'єтро Масканьї) Герман («Пікова дама» П. Чайковського) Голіцин («Хованщина» М. Мусоргського) Гришка Кутерма («Сказання про невидимий град Кітеж» М. Римського-Корсакова) Ірод («Саломея» Ріхарда Штрауса)
Джерела
Микиша Михайло Венедиктович Микиша Михайло Венедиктович Шелюбський М. М. В. Микиш / М. Шелюбський. — Київ : Мистецтво, 1947. — 42 с. : іл. – (Майстри мистецтва України). Література Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр : [монографія] : Ч.II. – Івано-Франківськ, «Плай» 2012. – С.227 Посилання