Націонал-консерватизм (національний консерватизм) — різновид консерватизму, що ставить в основу захист національної і культурної ідентичності і часто спирається на теорію, що розглядає сім'ю як модель державиHeywood, Andrew (2017). Political Ideologies: An Introduction. Palgrave Macmillan. p. 92. ISBN 978-1-137-60604-4.. Ця ідеологія спрямована на відстоювання національного суверенітету, що передбачає протидію нелегальної імміграції (або імміграції як такої) та підтримку високої боєздатності збройних силFreeden, Michael; Sargent, Lyman Tower; Stears, Marc; et al. (2013). Oxford Handbook of Political Ideologies. OUP Oxford. ISBN 978-0199585977.. Національний консерватизм відходить від принципів економічного лібералізму та лібертаріанства, застосовуючи більш прагматичний підхід до державного регулювання економіки, національного капіталізму та протекціонізмуBerkowitz, Peter, ed. (2004). Varieties of conservatism in America. Stanford, Calif.: Hoover Institution Press. ISBN 0817945725. OCLC 839305105..
Ідеологія
Соціальна політика Національно-консервативні партії є «соціально-традиційними» та підтримують традиційну сімейну та соціальну стабільність. За словами австрійського політолога Зіглінде Розенбергера, «національний консерватизм оспівує сім'ю як дім і центр ідентичності, солідарності та традиції». Таким чином, багато національних консерваторів є соціальними консерваторами.
Ідеолог українського консерватизму В'ячеслав Липинський вважав, що без відродження національного консерватизму не можна уявити політичного відродження недержавної колоніальної нації.
Економічна політика Націонал-консервативні партії в різних країнах не обов'язково поділяють єдину позицію щодо економічної політики: їхні погляди можуть варіюватися від підтримки планової економіки до центристської змішаної економіки та до підходу принципу невтручання. У першому, більш загальному, випадку, національних консерваторів можна відрізнити від ліберальних консерваторів, для яких вільний ринок економічної політики, дерегулювання і скорочення витрат є основними пріоритетами.
Націонал-консервативні партії Європи - Україна — Всеукраїнське об'єднання «Свобода» - Польща — Право і справедливість Албанія — Республіканська партія Албанії Італія — Брати Італії Іспанія — Вокс — Лікуд, Єврейський дім Литва — Люксембург — Альтернативна Партія Демократичних Реформ Сербія — Сербська прогресивна партія Словаччина — Народна партія — Рух за демократичну Словаччину — Рух за Францію Швеція — Шведські демократи — Альтернатива для Німеччини — Національне об'єднання, Рух за Францію — Незалежні греки, Грецьке рішення
Див. також Націоналізм Консерватизм
Примітки
Посилання Микола Сціборський. Націократія (1935) В'ячеслав Липинський. «Листи до братів-хліборобів»(1926)