Костянтин Олексійович Неволін (1806–1855) — російський науковець. Ректор Київського університету (1837—1843). Був першим вченим-юристом, обраним до складу Російської академії наук (1853)Підопригора О. А. Цивілістична наука в Київському університеті ім. Тараса Шевченка (до 165-річчя університету) // Вісник Академії правових наук України. — 1999. -– № 2 (17) — С. 111..
Біографія Народився 1806 року в місті Орлов В'ятської губернії у родині священика. Початкову освіту здобув у В'ятській духовній семінарії. 1827 закінчив Московську духовну академію. 1828—1834 навчався в Петербурзькому університетіВойцехівська І. Н. Неволін Костянтин Олексійович // Енциклопедія історії України. — К., 2010. — Т. 7: Мл — О. — С. 354. . Пройшов курс в Берлінському університеті під керівництвом Ф. К. фон Савіньї.
1835 року К. О. Неволін захистив докторську дисертацію «Роздуми про філософію законодавства у древніх» та був затверджений у званні доктора законознавства, після чого працював у Києві на посаді ординарного професора кафедри енциклопедії права. З 1837 по 1843 роки працював ректором Київського університету Св. Володимира. У той час, коли Неволін був ректором, університет перевели до нової будівлі (нині — червоний корпус), відкрився медичний факультет (1841), були обладнані спеціальні кабінети і сформовані колекціїКиївський національний університет імені Тараса Шевченка: Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; Ред. кол.: В. В. Скопенко, О. В. Третяк, Л. В. Губерський, О. К. Закусило, В. І. Андрейцев, В. Ф. Колесник, В. В. Різун та ін.]. -— Київ: Світ Успіху, 2005. -— С. 445..
З 1843 року працював у Петербурзькому університеті: професор, завідувач кафедри цивільних законів. Був проректором Петербурзького університету та деканом юридичного факультету.
К. Неволін був двічі лауреатом Демидовської премії за праці «История Российских гражданских законов» та «Енциклопедію законодавства». В останній Неволін, поєднавши теоретичні підходи історичної школи права і школи природного права, висловив ідеї, які становлять основу нинішнього порівняльного законодавства. К. О. Неволін уперше в російській правовій думці чітко сформулював систему необхідних юристові знань історико-правової наукиШмоткін О. В. Неволін Костянтин Олексійович // Юридична енциклопедія: В 6 т. / За ред. Ю. С. Шемшученка. — К.: Українська енциклопедія, 2002. — Т. 4: Н — П. — 720 с. — С. 111..
За працю «О пятинах и погостах Новгородских в XVI веке» його відзначено Костянтинівською медаллю Російського географічного товариства, а за "Разбор сочинения Линовского «Исследование начал уголовного права, изложенного в Уложении царя Алексея Михайловича» нагороджено золотою медаллю Академією наук. 1853 р. йому присвоєно звання дійсного статського радника. К. О. Неволін також став членом Консультації при Міністерстві юстиції.
Був членом Імператорського російського географічного товариства, Комітету дослідження і збереження старожитностей (Київ), ряду інших товариств і комісій.
У травні 1855 р. Костянтин Олексійович Неволін виїхав для лікування сухот спочатку до Німеччини, потім до Австрії, де й помер 6 (18) жовтня 1855 року. Його прах перепоховали на Смоленському кладовищі у С. — Петербурзі.
Наукові праці Рассуждение о философии законодательства у древних. — Спб., 1835. О соединении теории с практикой в изучении законов в делопроизводстве. — Спб., 1835. Энциклопедия законоведения. —- ТТ. 1 — 2. — К., 1839 -— 1840. Образование управления в России от Иоанна III до Петра Великого. -— Спб., 1844. О простанстве церковного суда в России до Петра В. -— Спб.,1847. История Российских гражданских законов. —- ТТ. 1 — 3. — Спб.,1851. О пятинах и погостах новгородских в XVI веке // Записки Императорского Русского Географического Общества (ИРГО). 1853. Книжка VIIIтакож див. окреме видання: О пятинах и погостах новгородских в XVI веке, с приложением карты / Соч. К. А. Неволина. —- СПб.: Тип. Имп. Акад. наук, 1853. —- XII, 236, 415 с.. Повне зібрання творів К. О. Неволіна в 6-ти тт. (Спб., 1857) на сайті «history-fiction.ru»
Примітки
Посилання Шмоткін О. В. Неволін // Биография Неволина Константина Алексеевича // Из кн.: Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского Университета Св. Владимира, 1834—1884 / Сост. под ред. В. С. Иконникова. — Киев: Тип. Императорского Университета Св. Владимира, 1884. Ткачук М. Л. Неволін Костянтин Олексійович // Філософська думка в Україні: Бібліографічний словник. — К.: Університетське видавництво «Пульсари», 2002. — С. 141. Тимошенко В. І. Неволін Костянтин Олексійович // Антологія української юридичної думки. В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Том 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права / Упорядники: В. Д. Бабкін, І. Б. Усенко, Н. М. Пархоменко; відп. редактори В. Д. Бабкін, І. Б. Усенко. — К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2002. — 568 с. — C. 102—104. Київський національний університет імені Тараса Шевченка: Незабутні постаті / (Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк; Ред. кол.: В. В. Скопенко, О. В. Третяк, Л. В. Губерський, О. К. Закусило, В. І. Андрейцев, В. Ф. Колесник, В. В. Різун та ін.). — Київ: Світ Успіху, 2005. — С. 445. Войцехівська І. Н. Неволін Костянтин Олексійович // — С. 354. Неволін Костянтин Олексійович на сайті «Енциклопедія Київського національного університету імені Тараса Шевченка» Неволін Костянтин Олексійович на сайті Київського університету «www.univ.kiev.ua» Мамут Л. С. Неволин Константин Алексеевич // Большая российская энциклопедия (электронная версия) / те ж саме тут / Е. А. Кудрявцева, И. В. Сидорчук, Т. Н. Жуковская. Неволин Константин Алексеевич (1806—1855) // Биографика СПбГУ. Санкт-Петербургский государственный университет © 2012—2020. Неволин Константин Алексеевич | Летопись Московского университета Неволин Константин Алексеевич | ИС АРАН (Архивы Российской академии наук) Рецепція Гегелівської філософії права в «Енциклопедії законодавства» Костянтина Неволіна Соціологія права очима молодих вчених: теоретикоправова спадщина Костянтина Неволіна: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 25 жовтня 2018 р.) / Малий і середній бізнес (право, держава, економіка). Київ, 2018. № 3–4 (72–73).