Ка́луш — місто в Україні, адміністративний центр Калуської міської громади та Калуського району Івано-Франківської області.

Географія Одна з головних переваг міста — його вигідне географічне розташування та промисловий потенціал. Добре розвинута транспортна мережа поєднує місто з Центральною Європою та Заходом через залізницю та автомобільні дороги. Мережа автомобільних доріг сполучає Калуш з іншими містами, як-от Львів (100 км), Ужгород (245 км), Київ (560 км). Ці та інші міста сполучені з Калушем також залізницею.

В радіусі 300 км від міста пролягають кордони з Польщею (150 км), Угорщиною (300 км), Словаччиною (300 км), Румунією (240 км), що дає легкий доступ до країн Центральної та Східної Європи.

На виїзді на Копанки зліва за обвідним каналом річки Сівка знаходиться бетонована смуга колишнього аеродрому, яка зараз використовується для перегонів і виставок. За 30 км від Калуша, у м. Івано-Франківську, розташоване летовище, спроможне регулярно приймати важкі транспортні літаки (Boeing 767, Іл-76, Іл-86).

За характером рельєфу територія міста складається з рівнинної частини і гори Височанка (відповідно називається і район), названої на честь героя-опришка Семена Височана. Поверхня міста розчленована річками Лімниця, Сівка, Млинівка. Через північно-західну частину міста тече річка Кропивник з притоками Фрунилів та Кривець. Десята частина міста вкрита лісами (див. також Височанські дуби).

Клімат Калуш лежить в Атлантико-континентальній кліматичній області. Клімат міста помірно континентальний, вологий з прохолодним літом та м'якою зимою; формується під панівним впливом вологих повітряних мас Атлантичного океану та Середземного моря. Це зумовлює різке зниження температури повітря взимку до −20 °C і підвищення температури влітку до +20 °C, +30 °C.

Зими, як правило, м'які, літо — тепле. Пересічна температура січня −4 °C, −10 °C, липня — +18 °C, +25 °C. Період з температурою понад +10 °C становить 160—170 днів. Безморозний період — 250—255 днів. Річні суми опадів коливаються в межах 600—800 мм. Основна кількість опадів припадає на теплий період. Це пов'язано з тим, що місто належить до вологої помірно теплої агрокліматичної зони і на клімат міста суттєво впливає близькість гір Карпат.

Адміністративно-територіальний устрій

Калуш — місто обласного підпорядкування з площею 6453,5 га (це 0,5 % території області), розташоване на відстані 30 км від обласного центру.

20 березня 1972 Калушу надано статус міста обласного підпорядкування і підпорядковані міськраді селища Підгірки і Хотінь утратили статус селищ, а Мостище — передане Копанківській сільській раді Калуського району. Ці межі міста з загальною площею 6454 га були затверджені сесією обласної ради через 18 років (30 жовтня 1990), а Верховною Радою — аж через 33 роки.

25 липня 2019 р. на пленарному засіданні сесії Калуської міської ради депутати розглянули і підтримали проекти рішень про добровільне приєднання до міста Калуша Кропивницької та Мостищанської сільських рад. Ще кілька сільрад пізніше приєднались.

Влада міста представлена Калуською міською радою (36 депутатів) на чолі з міським головою, обраними мешканцями міста (кількість виборців — 49634). Голова міста керує міською радою та виконавчим комітетом, обраним депутатами. Виконавчий комітет керує міськими організаціями і службами.

Місто поділяється на промислову і житлову зони. Житлова складається із семи районів: двох висотної забудови — Старе місто і Новий Калуш та п'яти котеджної забудови — Баня, Височанка, Загір'я, Підгірки і Хотінь; має кілька базарів: нове місто — «П'ятачок» та великий базар «Барахолка», старе місто — базар «Ринок».

Населення Розподіл населення за віком та статтю (2001):

Національний склад населення за даними перепису 2001 року:

Національність Кількість осіб Відсоток українці 64260 94,66 % росіяни 2350 3,46 % білоруси 139 0,20 % поляки 94 0,14 % молдовани 40 0,06 % інші 1004 1,48 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року:

Мова Кількість осіб Відсоток українська 64715 95,33 % російська 2163 3,19 % білоруська 70 0,10 % молдовська 22 0,03 % польська 21 0,03 % інші 896 1,32 %

Населення міста за статистичними даними станом на 01.01.2003 р. становило 67,9 тис. осіб, це 4,8 % від населення області. За статтю: 52,6 % — жінки, відповідно 47,4 % — чоловіки. На 1 км² припадає 1125 осіб. Пенсіонерів — 18672 особи (27,5 % до наявного населення).

Половина трудових ресурсів міста зайнята в промисловості, а перехід до ринкової економіки викликав значну міграцію кадрів у сферу послуг, із загальної чисельності населення трудові ресурси станом на 01.01.2003 р. становили 45,0 тис. осіб, з них працевлаштоване населення у працездатному віці — 42,5 тис. осіб. Зайнято у сферах матеріального виробництва та послуг — 37,2 тис. осіб, або 80 % до загальної чисельності трудових ресурсів.

Рівень офіційного безробіття у м. Калуш за 2002 рік становив 3,6 %. Найбільше серед безробітних кваліфікованих працівників віком від 30 до 40 років. Більшість з них закінчила середню школу чи училище, має дипломи вишів. Ця потенційна кваліфікована робоча сила може зробити вагомий внесок у виробничу сферу регіону.

Історія

Схоже, що поселення на території властивого Калуша існувало вже в часи галицької Русі, але в одиничних уцілілих писемних документах з того часу не згадується, хоча картографи й фіксують його на мапах Галицько-Волинського князівства XII—XIII століть. Важливим фактором заселення краю були поклади солей, відомі на Калущині ще в 1367 році.

Перші згадки Зате збереглися документи з XV сторіччя. Саме з того часу перша письмова згадка про Калуш виявлена в обляті документу з 1400 року. Це Грамота князя Свидригайла Ольгредовича, видана в перший день 1400 р. в Галичі. Тут мова йде про права, надані князем Свидригайлом подільському старості Грицьку Кердеєвичу на володіння селом Студінка. В цьому документі також згадуються інші околиці та населені пункти, зокрема Калуш та належні йому території. Наступна згадка знаходиться у грамоті князя Федора Ольгердовича за 1422 рік. У ній згадується село Новиця та його приналежність Калуському повіту.

Чергова згадка про Калуш, яка довгий час вважалася першою, наявна у дванадцятитомнику Галицьких гродських книг (Галицьке староство було в той час під Польською короною) і датована 27 травня 1437 роком. Мова йшла про «суд у найближчий вівторок після Трійці за участю королівського чоловіка Драгуша із Калуша проти Митька із Куроша». З цього часу згадка про Калуш все частіше зустрічається в різних земських книгах. Посідачем Калуша в 1438 році був шляхтич на ім'я Мартин. В 1440 році є згадка, що король Угорщини та Польщі Владислав III Варненчик уповноважив вищого литовського князя і спадкоємця руського Миколая Параву прийняти з рук шляхтича із давнього польського роду Пйотра Одровонжа село Калуш (при цьому немає згадок, що Петро Одровонж був калуським старостою). З 1 травня 1447 року Калуш переходить у володіння Миколая Парави з Любіна.

Миколай Парава загинув разом з П. Одровонжом 6 вересня 1450 року у бою під «Красним полем». Його величезний спадок (кількадесят сіл у Львівському, Галицькому, Теребовельському повітах) отримав у «посідання» братаноксин брата Станіслав з Ходча. З 1460 року Калушем і його навколишніми земельними посілостями володіла родина Ходецьких з Ходеча давнього українського походження. Це право володіння потвердили їм свого часу польські королі. Останнім старостою з цього роду у Калуші був Отто Ходецький (1457—1534).

Протягом XIV — середини XVI століття в Калуші проживало понад 40 селянських сімей. Згідно з категоріями селяни ділилися на вільних і невільних. Вільні — це були (як записано в актах) «королівські люди». Вони володіли окремими дворищами, земельними ділянками і могли виходити із села. До другої групи входили несвобідні, або невільні селяни. З появою панського фільварку (згадується в актах 1447 року) були закріпачені панським двором.

В 1435 році розпочалася польська колонізація і в краї повсюдно запроваджено польське право та польські суди. До кінця XV ст. скасовано рештки староукраїнського вічевого порядку. Для закріплення своїх позицій польський уряд заохочує створення римо-католицьких парафій. У Калуші це було позначено будівництвом римо-католицького костелу 1469 року, при якому від 1478-го діяли лікарня та школа.  

1490—1492 рр. — селянське повстання на Прикарпатті під проводом Мухи, у якому брали участь і калушани.  

5 квітня 1464 рік король Казимир IV Ягеллончик подарував калуському костьолу в ужиток одну вареницю солі (солеварню). У 1447 році в актах Калуш згадується разом із солеварнею «жупою». Цим роком датуються перші записи про прикарпатські села — Незавилів, Зараби, Братківці, Угринів, Довге. Під 1475 роком у галицьких гродських книгах серед різних сіл згадуються оселі Рожнів, Ісаків, Лютатичі, Довге, Боднарів, Тужилів і Підгірки біля Калуша.  

Походження назви На сьогодні існує декілька гіпотез походження назви міста Калуш.

Один із перших дослідників, галицький історик Антін Петрушевич, у своїй джерелознавчій праці виводив назву Калуша від слова "колесо". "Назва міста Калуша,— писав він ще в 1887 році,— пройшла від слова Калуш (тобто колеса Кепгасі — звідси походить слово каратники), яким витяга­ється із соляних криниць солянку, суровицю. В старинних польських записах читається: "На Сівці тягнуть росіль ко-люшем. Сівка — потік, над яким лежить місто". Гіпотеза Антона Петрушевича надто довільна і не переконлива. Ця, так би мовити, колесова гіпотеза не може бути прийнята хоча би тому, що кератники як ремісники при солеварних банях забезпечували солеварню соровицею, яку тягли з солеварних криниць, використовуючи для цього коней.

Другий відомий знавець історії, Мирон Кордуба, у своїй відомій праці "Що кажуть нам назви осель?" виводить назву "Калуш" від слова "каль", що означає, на його думку, чорний. Це він мотивував такими словами: "Найстарший гурт з поміж цих осель творять оселі із прикметниковим закін­ченням на "ь", про що свідчить вже сама старинність цієї граматичної форми, тепер уже невживаної, бо її місце засіла присвійна форма на "ів". Сюди належить... Калуш — (із каль — чорний)". Така етимологія теж нас не переко­нує.

Пізніші дослідники топонімів, зокрема назв населе­них пунктів, також висловлюють свої міркування щодо по­ходження назви Калуш.

Так, М. Т. Янко вважає, що назва міста Калуш походить від татарського слова "каляш", що означає "табір". Юрій Кругляк погоджується із своїм попередником і також стверджує, що назва міста Калуш "походить від татарського слова Калин, що в перекладі означає "табір", "стоян­ка". А далі нагадує, що дехто виводить назву Калуш з давнього "кал" у значенні "чорний", тобто має на увазі проф. М. Кордубу.

Є версія походження назви — “місто місяця”. Таке припущення висловив краєзнавець Андрій Микитин: “Що означає Калуш? З санскриту це означає “серп”. Може, там робили серпи, може, місто розташовувалось у формі серпа. Усе це варто досліджувати. Але погляньте на герб Калуша! Там – півмісяць. Точно – не калюжа і не калабаня. А тому вважаю, що Калуш означає “місто місяця”, – стверджує краєзнавець Андрій Микитин.

Проте цю гіпотезу легко спростувати, адже золотий півмісяць зображено на гербі міста “на знак перемоги короля Яна Собеського над турками”, за версією історика Андрія Гречила.

Усі наведені гіпотези дослідників малопереконливі і надто суперечливі. Більш прийнятною є думка, що назва Калуш походить від гідрографічних ознак свого розташування.

Офіційна і найпопулярніша версія — “калюша”/”калюжа”. Так називали джерельце, з якого добували сіль. Це логічне пояснення, адже Калуш виріс з маленького села, яке займалось солеварінням. Перша офіційна згадка про місто з‘явилась у 1437 році. Це письмовий матеріал Галицького земського суду. Так згадувалось таке: “суд у найближчий вівторок після Трійці з участю королівського Драгуша із Калуша, який подав позов проти Митька із Куроша”.