Володимир Дмитрович Пархóменко (16 грудня 1933, Ашхабад, Туркменська РСР, СРСР — 25 червня 2022) — радянський та український хімік-технолог, державний діяч, педагог. Працював у галузі плазмохімії неорганічних речовин і науково-технічної інформації. Член-кореспондент Академії педагогічних наук України (1994), доктор технічних наук (1976), професор. Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання. Міністр вищої і середньої спеціальної освіти УРСР (1984—1991).Постанова Верховної Ради Української РСР від 3 серпня 1990 року № 147-XII «Про призначення тов. Пархоменка В. Д. Міністром вищої і середньої спеціальної освіти Української РСР» Член ЦК КПУ в 1986—1990 р.

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1992), заслужений працівник вищої школи УРСР (1979), відмінник освіти України (2002).

Життєпис Виріс у селі Спаське Запорізької області. 1952 року закінчив Мелітопольську середню школу, з 1953 по 1958 р. навчався у Дніпропетровському хіміко-технологічному інституті ім. Ф. Е. Дзержинського.

Після закінчення з відзнакою інституту працював інженером-технологом, майстром на Запорізькому трансформаторному заводі, інженером-конструктором проектно-конструкторського бюро «Металург-автоматика» у Дніпропетровську. 1960 року почав навчання в аспірантурі Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту, згодом працював асистентом, доцентом, деканом, завідувачем кафедри і, а з 1972 року — ректором Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту. Член КПРС з 1965 року.

З червня 1984 року працював першим заступником міністра, а з 19 грудня 1984ПОСТАНОВА РАДИ МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР від 17 червня 1985 р. N 237 року— міністром вищої та середньої спеціальної освіти Української РСР. Після реформування системи освіти у 1991 р. працював першим заступником голови Державного комітету України з питань науки і технологій, а в 1997—2007 роках очолював Український інститут науково-технічної і економічної інформації Міністерства освіти і науки України. З 2007 року — ректор Державного інституту інтелектуальної власності.

Кандидатська дисертація: «Дослідження антифрикційних матеріалів, отриманих на основі фторопласту-4» (Дніпропетровський хім.-технол. інститутт, 1964); докторська дисертація: «Синтез ціанистоводневої кислоти низькотемпературної плазми» (Харківський політехнічний інститут, 1975).

Автор близько 600 наукових праць, зокрема 7 монографій, 2 навчальних посібників, 90 патентів та авторських свідоцтв у галузі плазмохімії неорганічних речовин і науково-технічної інформації. Під його керівництвом захищено більше 40 кандидатських і докторських дисертацій.

В. Д. Пархоменко був повноважним представником України в Міжнародному Центрі науково-технічної інформації, повноважним представником України в міждержавній Координаційній Раді з науково-технічної інформації. Він був головним редактором журналу «Науково-технічна інформація», а також членом редакційних колегій міжнародного журналу «Информация и инновации» (Москва) й журналів «Наука та інновації» та «Інтелектуальна власність».

Був одружений, виховав сина та доньку. Помер на 89-му році життя 25 червня 2022 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 27а, ).

Нагороди

два ордени Трудового Червоного прапора (1981, 1985), «За заслуги» III ступеня (травень 1998), Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1983), Почесна грамота Верховної Ради України (2003) Почесна грамота Кабінету Міністрів України (грудень 2003), медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970) медаль ім. В. П. Глушкова, орден святого Володимира за заслуги перед Українською Православною Церквою. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1992).

Примітки

Посилання Дані на who-is-who.com.ua Дані на dovidka.com.ua