За́мок Го́еншванґау () — замок, розташований поруч з Нойшванштайном у комуні Шванґау біля міста Ф'юсен, що у Швабії (Німеччина). Колишня резиденція баварського короля Людвіґа ІІ, який увійшов в історію як «казковий король».

Історичний огляд

Уперше замок згадується у ХІІ столітті як фортеця Шванштайн (Schwanstein), що належала лицарям Шванґау. Один з представників цього роду, Гітпольд фон Шванґау, відомий мінезингер, який оспівувався у «Гейдельберзькому пісеннику».

У замку жив також принц Конрадин (1252–1268), останній з роду Гогенштауфенів, страчений у віці 16 років у Неаполі.Юлиус Десинг. Королевский замок Нойшванштейн. — Лехбрук-ам-Зее, Wilhelm Kienberger GmbH. — С. 82 У XVI столітті рід лицарів Шванґау перестав існувати і фортеця стала поступово руйнуватися.

Під час наполеонівських воєн, у 1800 і 1809 роках, фортеця була сильно пошкоджена.

У квітні 1829 року кронпринц Баварії, майбутній король Максиміліан II, відкрив для себе ці місця під час пішохідної прогулянки і, зачарований навколишньою природою, 1832 року придбав руїни замку.

Замок відновлювали в 1833–1836 роках, а деякі роботи тривали до 1855 року. Архітектор Доменіко Кваліо підготував проєкт замку в неоготичному стилі. Після його смерті роботу продовжили Георг Фрідріх Цібланд і Йозеф Даніель Ольмюллер.Hans F. Nöhbauer. Auf den Spuren König Ludwigs II. (München, Prestel Verlag, 3. Aufl. 2007) S. 81ff. Над оформленням 14 залів працювали відомі тоді майстри романтичного періоду Моріц фон Швінд, Людвіґ Лінденшміт та інші. Королева Марія розпланувала альпійський сад з квітами, які були привезені з усіх куточків Альп.

Гоеншванґау був офіційною літньою і мисливською резиденцією Максиміліана, його дружини Марії Прусської та їхніх синів Людвіґа (майбутнього короля Людвіґа ІІ) й Отто (майбутнього короля Оттона І Баварського).

У 1864 році після смерті короля Максиміліана господарем замку став його син Людвіґ ІІ. Йому подобалося жити в Гоеншванґау, особливо після 1869 року, коли неподалік розпочалось будівництво замку Нойшванштайн. У замку король приймав композитора Ріхарда Вагнера, який проте ніколи не бував у замках Нойшванштайн і Герренкімзее.

Королева Марія пережила свого сина на три роки і померла в замку 1889 року.

У 1905 році дядько Людвіґа ІІ, принц-регент Луїтпольд Баварський, електрифікував замок і встановив електричний ліфт. Після його смерті палац відкрили як музей протягом наступного року.

Під час Першої і Другої світових воєн замок не постраждав. У 1923 році баварський ландтаг визнав право колишньої королівської родини проживати в замку. З 1933 до 1939 наслідний принц Рупрехт Баварський і його родина використовували замок як свою літню резиденцію. У травні 1941 року і до кінця війни у фамільному замку Гоеншванґау мешкав князь Адальберт Баварський (1886–1970), якому, як і решті представників королівських родин, згідно з Указом принців Гітлера заборонили служити в армії.

Внутрішнє оздоблення

Зала лебединого лицаря. У колишній їдальні представлений настінний живопис, який відтворює сагу про лебединого лицаря Лоенґріна, які однак не були ілюстраціями до опери Вагнера, написаної пізніше. Сюжет був придуманий Крістіаном Рюбеном і намальований 1835 року Михаїлом Неєром і Лоренцо Кваліо.

Спальня королеви. На вибір стилю спальні вплинула поїздка Максиміліана до Туреччини у 1833 році. Тут наявні турецькі мотиви, що переплітаються з романтичним стилем. Турецька канапа була подарована баварському кронпринцу турецьким султаном Мухамедом II.

Вітальня королеви Марії. Настінні картини в цій кімнаті присвячені історичним сценам і долі старої фортеці. Тут зображені Хітпольд фон Шванґау, мінезингер, принц Конрадин, останній представник роду Гогенштауфенів, Мартін Лютер, реформатор церкви, а також прості люди, що жили раніше в цій фортеці та пов'язані з її історією.

Зала героїв. Картини урочистого залу відображають сагу про Велькина, яка є частиною епопеї про Дітріха фон Берне. Сказання було втрачене в Німеччині, але згодом завдяки Норвезькому переказу стало знову відомим в XIII столітті. Картини розроблені за проектами Моріца фон Швіндта і виконані художниками Глінком, Гіссманном, Неєром і Адамом.

Кімната Гогенштауфена. Розпис приміщення присвячений роду Гогенштауфенів. Між династіями Віттельсбахів і Гогенштауфенів існував тісний зв'язок. Так, у XII столітті Отто фон Віттельсбах врятував життя Фрідріху I Барбароссі, за що йому 1180 року було присвоєно звання першого герцога Віттельсбаського. У цій кімнаті стоїть фортепіано, так званий «рояль Вагнера». На ньому грав не лише король Людвіґ II, а й Ріхард Вагнер.

Сучасність Нинішнім власником замку є «Балансовий фонд Віттельсбахів».

Щороку палац відвідують понад 300 тисяч туристів. Замок відкритий цілий рік (за винятком Різдва).

У ніч проти 6 листопада 2005 року в замку сталася крадіжка зі зломом. З трьох вітрин зникло близько 100 експонатів на суму 10 000 €. Хоча відразу спрацювала сигналізація, злочинців не вдалося спіймати.

Див. також Замки Баварії Нойшванштайн Палац Герренкімзее Ліндергоф Королівський будинок на Шахені

Примітки

Джерела

3-D панорама замку Казковий замок Гоеншванґау з неоготичною архітектурою, Німеччина (фото) Georg Baumgartner. Schloß Hohenschwangau. Eine Untersuchung zum Schloßbau der Romantik. (Beiträge zur Kunstwissenschaft 15); Scaneg, München 1987 (zgl. Dissertation, München 1977); ISBN 3-89235-015-9. Klaus G. Förg, Michael Rüffer. Neuschwanstein und Hohenschwangau. Rosenheimer Verlagshaus, Rosenheim 2003; hier: S. 66-96; ISBN 3-475-53418-5. Heinrich Kreisel. Schloß Hohenschwangau. 14. Auflage. Hirmer, München 1992. Max Oppel (Hrsg.), Giesela Haasen: Schloß Hohenschwangau, Hirmer Verlag München 1999, 51 Seiten, ISBN 3-7774-8270-6 Jean Louis Schlim. Ludwig II. — Traum und Technik. MünchenVerlag, München 2010, ISBN 978-3-937090-43-6. Die Dampfmaschine im Schlosshof von Hohenschwangau in virtueller Darstellung. Alice Laura Arnold, Poetische Momente der Weltgeschichte. Die Wandbilder in Schloß Hohenschwangau, Stuttgart 2006. Alice Arnold-Becker, Schloss Hohenschwangau. Die Wandbilder eines Gebirgspalasts, Stuttgart 2011, ISBN 978-3-00-033991-2. (Von der Entdeckung des Schloss durch Kronprinz Maximilian von Bayern bis hin zur umfangreichen Ausstattung mit über einhundert Wandbildern; reich bebildert.)