Ю́рій Андрі́йович Го́йда (15 березня 1919, Зняцьово — 2 червня 1955, Ужгород) — український радянський поет, перекладач, педагог, журналіст. Член Спілки радянських письменників України з 1947 року (очолював її Закарпатське відділення). Батько художника Андрія Гойди.

Життєпис Народився 15 березня 1919 року в селі Зняцьовому (нині Мукачівський район, Закарпатської області, Україна). Протягом 1940—1944 років навчався у Дебреценському університеті в Угорському королівстві.

Після приєднання Закарпаття до Української РСР, у 1945 році вступив до ВКП(б); викладав географію у Мукачівському педагогічному училищі. Згодом завідував літературною частиною Закарпатського обласного Будинку народної творчості, працював редактором газети «Закарпатська правда». З 1947 року — член редколегії журналу «Жовтень», редактор альманаху «Радянське Закарпаття». Співпрацював із Закарпатським народним хором.

Помер в Ужгороді 2 червня 1955 року. Похований в Ужгороді на цвинтарі Кальварії.

Творчість Друкуватися почав з 1939 року, коли його вірші вперше з'явилися у місцевій газеті «Русское слово». Спочатку писав російською, а з 1947 року — українською мовами. У творах оспівував «нове життя» рідного краю, «дружбу народів», славив Комуністичну партію. За життя видав понад десять збірок віршів, балад та поем, збірки друкувалися і після смерті. Серед них:

«Живая синь» (1943; має антифашистське спрямування); «Люди моєї землі» (1948); «Верховинська поема» (1949); «Сонце над Тисою» (1950); «Верховинський край» (1950); «Сонце над Карпатами» (1951); «Високі дороги» (1952); «Лірика» (1954); «Під горою високою: Віршовані оповідання» (1955); «Угорські мелодії» (1955; про минуле і сучасність угорців); «Вибране» (1956); «Серце, вічно гори!» (1958); «Ялинка-верховинка» (1959); «Поезії» (1960); «Весна Верховини: Вірші й поеми» (1969); «Земле, любов моя» (1979); «Вибране: Вірші та поеми» (1989). </div> Писав для дітей.

Деякі вірші поета перекладено російською («Рождение сказки», Москва, 1955; Избранное. Москва, 1960), білоруською, вірменською, угорською, чеською, німецькою та іншими мовами. Низку його поезій поклали на музику Дезидерій Задор (пісні, ораторії, кантати), Георгій Майборода, Євген Козак, Степан Мартон.

Перекладав з угорської та словацької мов.

Примітки

Література

В. С. Поп. ;