Едуард Дітль (; 21 липня 1890, Бад-Айблінг — 23 червня 1944, Реттенег) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник (1942) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста з Дубовими листям та мечами (1944, посмертно).

Біографія У жовтні 1909 року вступив на військову службу фанен-юнкером (кандидат в офіцери) в 5-й Баварський піхотний полк. До початку Першої світової війни — командир взводу кулеметної роти 5-го Баварського піхотного полку.

Перша світова війна З початком війни - ад'ютант батальйону 5-го Баварського піхотного полку. У вересні 1914 року нагороджений Залізним хрестом 2-го ступеня. У жовтні 1914 року тяжко поранений. З березня 1915 по листопад 1916 року — знову ад'ютант батальйону 5-го Баварського піхотного полку. Потім — ад'ютант 7-й Баварської піхотної бригади. У жовтні 1918 року вдруге важко поранений.

Між світовими війнами Після війни продовжив службу в рейхсвері. У 1919 році служив у фрайкорі генерала Еппа.

У 1920-1924 роках — командир роти в 19-му піхотному полку. У 1924-1928 роках —викладач в піхотному училищі. У 1928-1931 роках —начальник штабу батальйону 19-го піхотного полку. У 1931-1934 роках —- на штабних посадах (дивізія, полк). У 1935-1938 роках командував 99-м гірським полком.

Друга світова війна З травня 1938 по квітень 1940 командував 3-й гірської дивізії. З квітня 1940 року — командувач групою військ «Нарвік» (Норвезька кампанія).

З червня 1940 року — командувач гірським корпусом «Норвегія».

Брав участь у другій світовій війні, бився в Заполяр'ї. З червня 1942 року — командувач 20-ї гірської армією.

23 червня 1944 року загинув в авіакатастрофі Ju 52 в Австрії разом з Францом Россі, Томасом-Емілем фон Віккеде і Карлом Егльзером.

Похований на кладовищі Нордфрідхоф в Мюнхені.

Нагороди

Медаль принца-регента Луїтпольда (Баварське королівство) (12 березня 1911) Залізний хрест 2-го класу (16 вересня 1914) Медаль «За відвагу» (Гессен) (16 жовтня 1915) Залізний хрест 1-го класу (3 вересня 1916) Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами (18 липня 1918) Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Нагрудний знак керівника гірських частин (1 квітня 1931) Командорський хрест ордена Заслуг (Чилі) (17 серпня 1933) Почесний хрест ветерана війни з мечами (18 січня 1935) Орден крові Німецький Олімпійський знак 1-го класу (1936) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) (2 жовтня 1936) — отримав 4 нагороди одночасно. Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град» Застібка до Залізного хреста 2-го класу (23 вересня 1939) 1-го класу (15 квітня 1940) Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами Лицарський хрест (9 травня 1940) Дубове листя (№1; 19 липня 1940) — за заслуги у боях в районі Нарвіка. Мечі (№72; 1 липня 1944 — посмертно) Відзначений у щоденній доповіді «Вермахтберіхт» (10 червня 1940) Нагрудний знак есмінця (5 листопада 1940) Комбінований Знак Пілот-Спостерігач в золоті з діамантами (5 січня 1941) Нарвікський щит (21 березня 1941) Великий хрест ордена Білої Троянди з мечами та зіркою (Фінляндія) (9 листопада 1941) Почесна катана національної організації Shochoku Seishin Shinko-kai (Японська імперія) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Золотий партійний знак НСДАП (30 січня 1943) Орден Хреста Свободи (Фінляндія) 1-го класу зі зіркою, дубовим листям і мечами (20 січня 1944) Великий хрест з мечами (24 червня 1944 — посмертно) Див. також Ервін фон Віцлебен Гюнтер фон Клюге Ганс фон Зальмут Лео Гайр фон Швепенбург

Література Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5. Walther-Peer Fellgiebel (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5. Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-20-3. Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2. Helden der Wehrmacht — Unsterbliche deutsche Soldaten. München, Germany: FZ-Verlag GmbH, 2004. ISBN 3-924309-53-1. Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе — М.: АСТ, 2002. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 5-271-05091-2. Roland Kaltenegger. Generaloberst Dietl. Der Held von Narvik. Eine Biographie — München: Universitas, 1990. — 457 p. — ISBN 3-8004-1221-7. Jakob Knab. Hitlers militärische Elite, Vom Kriegsbeginn bis Weltkriegsende — Darmstadt: Primus Verlag, 1998. — Vol. 2. — P. 28-36. — ISBN 3-89678-089-1. Winfried Heinemann. Des 'Führers' General Eduard Dietl — Paderborn: Schöningh Verlag, 2004. — 260 p. — ISBN 3-506-73821-6. Johannes Hürter. Hitlers Heerführer: Die deutschen Oberbefehlshaber im Krieg gegen die Sowjetunion 1941/42 — 2. — München: Oldenbourg Wissenschaftsverlag, 2007. — 719 p. — ISBN 3-486-58341-7. Gerd F. Heuer. Die Generalobersten des Heeres, Inhaber Höchster Kommandostellen 1933—1945 — 2. — Rastatt: Pabel-Moewig Verlag GmbH, 1997. — 224 p. — (Dokumentationen zur Geschichte der Kriege). — ISBN 3-811-81408-7.

Посилання

Finnish Broadcasting company archives files Дитль, Эдуард на сайте «Хронос» Біографія Едуарда Дітля на сайті lexikon-der-wehrmacht.de Eduard Dietl Generaloberst Eduard Dietl Dietl, Eduard Wohlrat Christian  — нагороди генерал-полковника Дітля

Примітки

! colspan="3" style="background: #C1CDC1;" | Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху