«Лють» (оригінальна назва , «Людина у вогні») — фільм 2004 року в жанрі кримінальної драми, трилера; ремейк однойменного фільму, знятого у 1987 році, який, в свою чергу, заснований на серії книг автора А. Дж. Квіннелла.

Сюжет 18-річний хлопець та його дівчина повертаються додому з церкви. Хлопця викрадають і роздягають догола. Коли родина викраденого виплачує викуп, його викидають на шосе з відрізаним вухом.

У грудні 2003 року колишній морський піхотинець (Force Recon) і офіцер Центру спеціальних операцій ЦРУ (SAD/SOG) Джон Крісі прибуває до Мексики, щоб провідати свого старого друга Пола Рейберна. Той переконує Крісі влаштуватися охоронцем до Самуеля Рамоса, заможного виробника автомобілів у Мехіко. Рамосу потрібен захист для його маленької доньки Лупіти («Піти»), оскільки цього вимагають умови договору страхування від викрадення.

Крісі, який страждає на алкоголізм і мучиться докорами сумління через своє минуле, намагається накласти на себе руки за допомогою власного пістолета. Проте через осічку капсуля 9-мм патрона спроба самогубства провалюється. Крісі дістає цей патрон, вирішує зберегти його і переосмислює свою долю. Натхненний думкою, що він має жити, Крісі серйозно береться за обов'язки захисника Піти: він зменшує споживання алкоголю і знаходить розраду в Біблії. Поступово він прив'язується до дівчинки, допомагає їй тренуватися перед змаганнями з плавання, і їхні стосунки переростають у міцну дружбу.

Одного дня, чекаючи на Піту біля школи гри на фортепіано, Крісі помічає автомобіль, який уже кілька днів стежить за ними. Коли двоє федеральних поліцейських перекривають вулицю, він усвідомлює, що дівчинку намагаються викрасти. Крісі вступає в бій із нападниками, ліквідуючи чотирьох із них, але сам дістає важкі поранення, а Піту все одно викрадають.

Під час розслідування влада намагається зробити Крісі головним підозрюваним, проте репортерка видання Reforma Маріана Гарсія Герреро ставить під сумнів офіційну версію. Офіцер федеральної поліції Мігель Мансано таємно перевозить пораненого Крісі до ветеринарної клініки, щоб сховати його від корумпованих чиновників.

Викрадачі, очолювані таємничим лідером на прізвисько «Голос» (The Voice), вимагають викуп у розмірі 10 мільйонів доларів. Самуель погоджується на умови за сприяння лейтенанта поліції Віктора Фуентеса. Однак під час передачі грошей зловмисники потрапляють у засідку, і племінник «Голосу» гине. У відповідь розлючений ватажок погрожує родині Рамос, заявляючи, що вже «запізно» і Піта втрачена назавжди як помста за смерть його родича. Мансано попереджає Крісі про існування могутнього «Братства» — злочинного синдикату, до якого входять корумповані високопосадовці та поліцейські. Крісі клянеться знищити кожного, хто причетний до викрадення дитини.

За допомогою Рейберна Крісі збирає солідний арсенал зброї та розпочинає свою криваву помсту. Він жорстоко допитує водія викрадачів, що виводить його на інших членів банди та дозволяє отримати неспростовні докази. Журналістка Гарсія Герреро виявляє зв'язок лейтенанта Фуентеса з «Братством», після чого вона та Мансано починають допомагати Крісі. Під час свого розправного рейду Крісі захоплює Фуентеса і дізнається, що викрадення Піти насправді організував адвокат Самуеля — Джордан Калфус, який прагнув привласнити частину страхових грошей.

Крісі приходить до будинку Калфуса, але знаходить лише його обезголовлене тіло, що плаває в басейні. Тоді він влаштовує очну ставку із Самуелем, під час якої розкривається вся правда: Самуель і Калфус дійсно спланували викрадення, щоб виплатити старі борги батька Рамоса. Вони розраховували, що дівчинку повернуть цілою і неушкодженою одразу після передачі частини викупу, а решту страховки вони заберуть собі. Однак через втручання корумпованих поліцейських Фуентеса план розвалився, і Самуель у люті сам убив Калфуса. Почувши це, спустошений Крісі залишає Самуелю пістолет і той самий осічений патрон, який колись зберіг після спроби самогубства. Самуель пускає собі кулю в голову, а Крісі йде геть.

Гарсія Герреро та Мансано відстежують рух грошей і встановлюють особу «Голосу». Крісі захоплює брата ватажка, але під час сутички дістає вогнепальне поранення. Він дізнається, що справжнє ім'я лідера — Даніель Санчес. Крісі виходить із ним на зв'язок і організовує обмін: брата Санчеса на живу Піту. Під час зустрічі поранений, але незламний Крісі обіймає дівчинку, запевняє її, що все буде добре та відправляє у безпечне місце до матері. Самого ж Крісі забирають люди «Голосу», і він помирає від отриманих ран дорогою до лігва ворога. Пізніше того ж дня офіцер Мансано вистежує Даніеля Санчеса («Голос») і ліквідує його під час затримання.

Альтернативний фінал У 2024 році сценарист фільму Браян Гелгеленд розповів про контраверсійну альтернативну кінцівку, яку заблокувала кіностудія перед релізом. У цьому варіанті Крісі виживає після поранень, знаходить «Голос» у його власному офісі та після напруженої словесної дуелі підриває себе разом із ним за допомогою пояса шахіда, повторюючи долю підірваного раніше лейтенанта Фуентеса.

В ролях Дензел Вашингтон — Джон Крізі Дакота Феннінг — Лупіта (Піта) Мартін Рамос Марк Ентоні — Семюель Рамос Рада Мітчелл — Ліза Мартін Рамос Крістофер Вокен — Пол Рейберн Джанкарло Джанніні — Мігель Манзано Рейчел Тікотін — Маріанна Гарсія Герреро Хесус Очоа — Віктор Фуентес Міккі Рурк — Джордан Калфус Анхеліна Пелаез — Анна Джеро Каміло — Ауреліо Росас Санчес Маріо Сарагоса — Хорхе Мартінес

Виробництво

Розробка та сценарій Коли вперше постало питання про створення ремейку фільму «Гнів» (попередня екранізація вийшла у 1987 році), продюсер Арнон Мілчен спочатку розглядав кандидатури режисерів Майкла Бея та Антуана Фукуа. Зрештою він звернувся до Тоні Скотта, щоб дізнатися, чи цікавить його досі цей проєктДевіс, Пол (2010), «„Не будь переможений злом, але перемагай зло добром“: теологія зла у книзі «Лють». У Ненсі Білліас (ред.), Створення та просування зла. Видавництво Rodopi, 221. Отримано 30 березня 2011 року. ISBN 90-420-2939-0, ISBN 978-90-420-2939-2..

Кінокомпанія 20th Century Fox планувала, що дія фільму, як і в оригінальному романі, розгортатиметься в Італії, а в ранній версії сценарію події відбувалися в Неаполі. Проте Тоні Скотт наполіг на тому, що якщо залишати італійський сетинг, то стрічку доведеться робити історичною (ретро), оскільки до 2000-х років випадки викрадення людей в Італії стали вкрай рідкісними. У підсумку новим місцем дії обрали Мехіко через надзвичайно високий рівень кіднепінгу в регіоні"Social and Personal Obituaries" . (Archive) Times of Malta. July 14, 2005. Retrieved March 28, 2011.. Через це рішення довелося змінити імена головних героїв: Ріка Баллетто стала Лізою Мартін Рамос, Пінта Баллетто — Лупітою «Пітою» Рамос, а Етторе Баллетто перетворився на Самуеля Рамоса.

Адаптуючи роман А. Дж. Квіннелла, сценарист Браян Гелгеленд зберіг чимало оригінальних діалогів, що сам Квіннелл згодом оцінив дуже позитивно після виходу картини на екрани. Образи викрадачів у фільмі — братів Даніеля та Ауреліо Санчесів — є прямою відсилкою до реальних сумнозвісних мексиканських злочинців, братів Даніеля та Ауреліо Арісменді Лопес, відомих як «Вухорізи» (Ear Lopper brothers), які прославилися серійними викраденнями та вбивствами. Аналітики Закордонного офісу військових досліджень США (FSMO) зазначали, що ця алюзія пройшла непоміченою для більшої частини міжнародної авдиторіїFreese, Kevin (Foreign Military Studies Office, Fort Leavenworth, KS). "The Death Cult of the Drug Lords Mexico's Patron Saint of Crime, Criminals, and the Dispossessed" (). Foreign Military Studies Office. Retrieved May 15, 2014..

Також над покращенням та доопрацюванням сценарію працював Генрі Бін, проте його ім'я не вказали в титрах (скрипт-доктор).

Кастинг Роль Джона Крісі спочатку пропонували Роберту Де Ніро, також на неї розглядали Джина Гекмана«Звіт Stax: Огляд сценарію фільму «Людина у вогні». IGN. 8 травня 2003. Отримано 18 січня 2011. «Крізі наймають охоронцем для родини Баллетто з Неаполя (хоча, оскільки фільм знімається в Мехіко, можливо, місце дії історії змінилося з моменту написання цього чернетки)». та «Ріка Баллетто (Мітчелл), прекрасна дружина бізнесмена Етторе, який бореться за виживання, але є заможним, переконує свого відстороненого чоловіка найняти охорону для їхньої не по годам розвиненої маленької доньки Пінти (Феннінг).». Проте Тоні Скотт зрештою затвердив Дензела Вашингтона, з яким вони вже успішно співпрацювали до цього над екшн-трилером «Багряний приплив» (1995). На роль Пола Рейберна першочерговим вибором режисера був Марлон Брандо (цікаво, що Скотт бачив Брандо в ролі самого Крісі ще під час перших спроб запустити проєкт у 1983 році).

Роль ватажка на прізвисько «Голос» пропонували аргентинському актору Рікардо Даріну, але він відхилив цю пропозицію.

Тоні Скотт згадував, що на візуальний стиль фільму сильно вплинула епічна кримінальна драма «Місто Бога» (2002). Віддаючи шану цій стрічці, режисер спеціально запросив бразильських акторів Жеро Каміло та Чарльза ПараExternal для ролей у «Люті».

Зйомки Натурні зйомки фільму проходили в Мексиці, переважно в Мехіко, Сьюдад-Хуаресі та Пуеблі. Інтер'єрні сцени знімали на потужностях кіностудії Estudios Churubusco. Марсело Ебрард, який на той час обіймав посаду начальника поліції Мехіко, виступив консультантом продюсерів, сподіваючись, що стрічка приверне увагу суспільства до гострої проблеми викрадення людей у країні.

Саундтрек Музичний супровід до фільму створив та диригував композитор Гаррі Ґреґсон-Вільямс. Альбом, який налічував 20 треків, офіційно випустили 27 липня 2004 року.

Композиція під назвою «Smiling» із цього саундтреку згодом використовувалася як головна тема в серії телевізійних рекламних роликів швейцарських годинників Omega у 2012–2013 роках.

Окрім того, у стрічці яскраво представлена музика індастріал-рок-гурту Nine Inch Nails. Фронтмен колективу Трент Резнор був зазначений у титрах як «музичний консультант», а до офіційного звукового ряду фільму увійшли шість пісень гурту.

Цікаві факти Тоні Скотт міг зняти оригінальний фільм «Лють» 1987 року, але йому відмовили, оскільки на той час у режисера не було жодної пристойної картини. Для ролі Піти Дакота Феннінг вивчала іспанську мову, вчилась плавати та грати на піаніно.

Примітки

Посилання