Берестин

Берестин (до 1922 року — Костянтиноград, у 1922—2024 — Красногра́д) — місто в Україні, адміністративний центр Берестинської міської громади й Берестинського району Харківської області. Перейменовано у 2024 році згідно з назвою річки Берестова, на берегах якої знаходиться місто.

Географія й основні відомості Берестин розташований за 100 км на південний захід від обласного центру, на вододільному плато, що круто спускається до правобережжя долини річки Берестової (загальний схил поверхні спостерігається з північного сходу на південний захід у бік річки). На протилежному березі річки розташоване село Наталине, з північного боку місто межує з селом Піщанка. Через місто пролягають автошлях міжнародного значення та залізничні лінії на Дніпро, Харків, Полтаву, Лозову. У місті розташована вузлова залізнична станція Берестин.

Клімат помірно континентальний. Середньомісячна температура січня — −7,2 °C, липня — +20,8 °C. Абсолютний максимум — +37 °C, мінімум — −35 °C. Середньорічна кількість опадів — 536 мм.

Площа міста — 1355 га, з них 58 % забудовано.

Історія

Запорозька Січ Наприкінці XVI століття Запорозька Січ мала військово-адміністративний уклад. У склад території козацької держави входили величезні простори степової України, включаючи укріплене поселення на теренах сучасного Берестина, яке у другій половині XVII століття мало назву містечко Більовської фортеці.

Бєльовська фортеця Десяту фортецю засновано у 1731 році в складі оборонних укріплень Української лінії, яка проходила сучасними територіями Харківської і Дніпропетровської областей. Українська оборонна лінія була збудована за наказом російської імператриці Анни Іванівни. Десята фортеця стала першою спорудою прийдешнього міста. Фортецю закладено 11 серпня 1731 року, завершилося її будування 20 жовтня 1733 року. З часом Десяту фортецю почали називати Більовською, навколо неї розрослося містечко, яке в народі мало назву містечко при Бєльовській фортеці.

Імператорським указом від 14 лютого 1775 року створено Азовську губернію в складі Катерининської і Бахмутської провінцій з центром у місті-фортеці Бєльовській. Катерининську провінцію розширено землями Азова й Таганрога, Війська Донського і Дніпровської лінії, Кінбурна з землями між Бугом і Дніпром. Бахмутська провінція складалася з Бахмутського повіту та Слов'яносербії. Проведена ревізія 1775 року чоловічого населення Катерининської провінції у віці від 17 років зареєструвала 64 503 осіб. На запорізьких землях, включених у склад Азовської губернії, обліковано 36 574 чоловік: 21 728 чоловіків і 14 846 жінок. Населення проживало в 27 хуторах і 833 зимівниках.

Костянтиноград

У 1784 року повз містечко при Більовській фортеці проїздила російська імператриця Катерина II. За легендою, вона зупинилась у місті і саме в цей час дізналася про народження свого онука Костянтина (який народився у 1779 році). Наказом імператриці містечку надано статус міста й названо на честь онука Костянтиноградом. Але це тільки легенда, також інша наголошує, що місто було названо на честь грецького імператора Костянтина.

Станом на середину XIX століття в Константінограді проживало 2289 осіб, було 2 кам'яні храми, 4 цегляні будинки й 326 дерев'яних. 1842 року для міста затверджено герб: на зеленому щиті план Більовської фортеці, під ним — постать воїна з кривою шаблею.

Наприкінці XIX століття в місті проживало 3258 осіб (1696 чоловічої статі і 1562 жіночої), налічувалося 935 дворових господарств, були 3 православні церкви, лютерано-німецька кірха, синагога, лікарня, повітова, парафіяльна й німецька школи, поштова станція, налічувалося 27 промислових підприємств, відбувалося 5 ярмарків на рік, були базари.

Красноград

26 березня 1923 року Полтавський губернський виконком ухвалив постанову Константіноградського повітового виконкому від листопада 1922 року перейменувати місто й повіт на Красноград та Красноградськийhttps://krasnograd-rada.gov.ua/2023/11/02/25293/. 7 березня 1923 року в Полтавській губернії утворено Красноградську (іноді ще Червоноградську) округу, що займала 1113 квадратних верстов (1266,66 км²) з населенням 49 048 осіб. 12 квітня 1923 року ВУЦВК затвердив поділ Української РСР на 53 округи та 706 районів. Красноградську округу ліквідовано 15 червня 1925 постановою ВУЦВК від 3 червня 1925 року. Хоча 1923 року місто було перейменоване на Красноград, проте до 1964 року назва залізничної станції Констянтиноград в місті залишалася.

9 лютого 1932 року ВУЦВК затвердив постанову створити в УСРР п'ять областей: Харківську, Вінницьку, Київську, Одеську й Дніпропетровську. Землі колишньої Полтавської губернії розділили між Харківською, Дніпропетровською та Київською областями. Красноградський район увійшов у Харківську. Пізніше знову виділили Полтавську область, але теперішній Берест н виявився за її межами. Хоча транспортні, культурні, родинні та інші зв'язки з Полтавою та місцевий говір, схожий з полтавським, існують до сьогоднішнього дня.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 1062 жителі міста.

Нацистські війська вступили до міста 7 жовтня 1941 року. Радянські частини вибили нацистські війська з Краснограда 19 вересня 1943 року.

Населення Населення станом на 1 січня 1992 року становило 27,6 тис. осіб. Проти 1979 року чисельність населення зменшилася на 17,9 %. +Зміна чисельності міста Берестин1897192319261939195919701979 6 455 11 409 12 708 16 499 15 419 18 386 23 3741989200120032004200520062007 26 398 22 670 22 395 22 279 22 058 21 878 21 7652008200920102011201220132014 21 808 21 635 21 532 21 430 21 352 21 332 21 2312015201620172018201920202021 21 143 20 996 20 914 20 674 20 447 20 272 20 013 2022 19 674

Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці79,69 %росіяни18,49 %білоруси0,54 %вірмени0,21 %азербайджанці0,17 %татари0,14 %грузини0,11 %інші/не вказали0,65 %

Мовний склад Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська1745777,78 %російська483121,52 %білоруська380,17 %вірменська280,13 %румунська90,04 %німецька20,01 %інші/не вказали790,35 %Всього22444100 %

Економіка Основна галузь економіки міста — промисловість: газовидобувна (представлена підприємством Укргазвидобування). Місто газифіковане мережним і зрідженим газом.

Транспорт Через місто пролягають автошлях міжнародного значення Харків — Сімферополь та залізничні лінії у напрямку Дніпра, Харкова, Полтави та Лозової.

Станом не вересень 2026 року в зв'язку з російськими обстрілами станція Берестин вимушено стала кінцевою для будь-яких поїздів, що колись прямували на Донеччину, наприклад, до Краматорська. Маршрути скорочували спочатку до станції Барвінкове, потім — до Лозової, потім — до Орільки, Сахновщини, а тепер вимушені їх закінчувати у Берестині. Приміські поїзди ходять максимум до Кегичівки. Однак у бік Полтави, Харкова, Дніпра рух збережено.

Соціальна сфера і культура Житловий фонд Берестина становить 396 тис. м², з яких 56 % — громадський. Забезпеченість житлом 14,3 м² на 1 особу. Зелені масиви й насадження Краснограда займають 504 га.

Сфера обслуговування й культури представлена 4 загальноосвітніми, музичною, художньою й спортивною школами, 2 лікувальними установами, 16 бібліотеками разом з міською публічною бібліотекою, 7 клубними установами. Є медичний коледж, професійний ліцеї, педагогічний коледж, сільськогосподарський коледж. Працює краєзнавчий музей, молодіжний центр.

Пам'ятники У місті встановлено меморіальний комплекс «Братські могили», де поховані солдати Червоної армії, що загинули у боях за місто під час Другої світової війни, розстріляні нацистами 47 мирних жителів міста, 96 естонських стрільців, які загинули під Берестином у роки Української революції. Також існують меморіальний комплекс ліквідаторам аварії на ЧАЕС, пам'ятний знак воїнам-інтернаціоналістам, воїнам-прикордонникам, воїнам морського флоту, пам'ятний знак Тризуб на честь 25-ї річниці Незалежності України, пам'ятний знак: літак Су-7, танк Т-34.

Персоналії Євстаф'єв Микита Павлович (1814 — 4 (16) серпня 1883) — український лексикограф. Томас Стівенс — відомий американський мандрівник, який у 1890 році відвідав місто та написав книгу «Мустангом через Росію» (). Будяк Юрій Якович (1879—1943) — український письменник та поет, член літературної організації «Плуг». Ващенко-Захарченко Олександр Петрович — підполковник Армії УНР Васильєв Вадим Васильович (1933—2017) — український театральний актор. Народний артист України (1993). Крикля Роман Олегович (1991) — український професійний кікбоксер, чемпіон світу. Кованько Олександр Сергійович (1893—1975) — український та російський математик, професор, доктор фізико-математичних наук. Корчак-Чепурківський Овксентій Васильович (1857—1947) — уродженець міста Берестина, Міністр народного здоров'я Української Народної Республіки. Кудрявцев Павло Омелянович — генерал-поручник Армії УНР (посмертно). Марченков Станіслав Павлович (1994—2024) — старший матрос Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Толубко Володимир Федорович (1914—1989) — уродженець Берестина, радянський військоначальник, член ЦК КПРС, Герой Соціалістичної Праці, головний маршал артилерії. Мартинович Порфирій Денисович (24 лютого (7 березня) 1856 — 15 грудня 1933) — живописець, графік, фольклорист і етнограф, дослідник кобзарства. У 1873—1880 роках навчався у Петербурзькій академії мистецтв. З ініціативи Мартиновича в Берестині було засновано краєзнавчий музей. Копиленко Олександр Іванович (1900—1958) — український письменник. Первомайський Леонід Соломонович (справжнє ім'я — Гуревич Ілля Шльомович) (1908—1973) — український письменник. Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1946). Грінченко В'ячеслав Олександрович (1938—1998) — оперний співак, народний артист СРСР (1980). Ревзіна Віра Ісаківна — член Української Центральної Ради. Соммер Андрій Йосипович (1897—1966) — Герой Радянського Союзу, генерал майор танкових військ. Толубко Володимир Борисович ( 1948) — радянський та український військовий діяч, педагог, доктор технічних наук, професор, генерал-полковник, ректор Державного університету телекомунікацій. Тимошенко Федір Якимович (1915—1945) — Герой Радянського Союзу. Фе́дір Іллі́ч Борови́к ( 1937) — український архітектор, член-кореспондент Академії архітектури України. Лунін Андрій Олексійович ( 1999) — український футболіст, воротар. Мудрик Михайло Петрович ( 2001) — український футболіст, півзахисник.

Галерея

Примітки

Джерела та література

Константиноград (проєкт Викизнание )

Посилання

На Конградському (Константиноградському) напрямку. Настрої місцевого населення, добровільна поміч села, підхід Слобідського Коша. Бої під Лозовою та Понятином